ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.10.2015Справа №910/18747/15
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС"
доПублічного акціонерного товариства "Київспецтранс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачаВасиленко Володимир Анатолійович
простягнення 44948,59 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Булавіна А.М. - представник за довіреністю;
від третьої особи: не з'явився.
Приватним акціонерним товариством "Страхова Група "ТАС" заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс" про відшкодування шкоди в розмірі 10134,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком, на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №АА/7904093, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди яка сталася 11.09.2012, виплачено страхове відшкодування потерпілому Гуйді Л.О., а тому позивачем відповідно до положень статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1172 Цивільного кодексу України отримано право на звернення з регресної вимогою до Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 порушено провадження у справі №910/18747/15 та призначено до розгляду на 07.09.2015.
03.09.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що йому не було відомо про факт ДТП до моменту звернення ПрАТ "Страхова Група "ТАС" з претензією від 08.05.2015.
Також, 03.09.2015 до відділу діловодства господарського суду надійшла заява відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Василенка Володимира Анатолійовича.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Василенка Володимира Анатолійовича; за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, а також відкладено розгляд справи до 05.10.2015.
02.10.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2015.
В судове засідання 05.10.2015 з'явився представник відповідача, проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.
Позивач та третя особа своїх представників в судове засідання 05.10.2015 не направили, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка позивача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 05.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у розгляді справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.11.2011 між позивачем, як страховиком, та відповідачем, як страхувальником, було укладено Поліс (договір) №АА/7904093 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у відповідності до умов якого застраховано цивільно-правову відповідальність Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс", пов'язану з експлуатацією автомобіля марки "МАЗ" реєстраційний номер АА8230ЕЕ.
Строк дії полісу №АА/7904093 встановлено з 00:00 год. 23.11.2011 до 22.11.2012 включно; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50000,00 грн.; франшиза - 0 грн.
11.09.2012 о 14 год. 00 хв. в м. Києві на перехресті вул. Вінницької з просп. Повітрофлотським сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: Василенко Володимир Анатолійович, керуючи автомобілем марки "МАЗ" реєстраційний номер АА8230ЕЕ, перед зміною напрямку руху не впевнився, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху та здійснив зіткнення з автомобілем марки «DAEWOO», реєстраційний номер АА7849ВТ, в результаті чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.09.2012 у справі №2609/21862/12 встановлено порушення Василенком В.А. вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України та визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також накладено стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з рахунком-фактурою №АВ-0000066 від 27.10.2012, складеним СТО - Товариством з обмеженою відповідальністю «Автонота», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «DAEWOO», реєстраційний номер АА7849ВТ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 10134,00 грн. з ПДВ.
28.12.2012 до Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" звернувся власник пошкодженого в ДТП автомобіля «DAEWOO», реєстраційний номер АА7849ВТ, із заявою на виплату, в якій просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО для здійснення ремонту.
У зв'язку з цим, позивач склав страховий акт №1538Р/40/2013 від 23.01.2013, згідно з яким пошкодження транспортного засобу - автомобіля марки «DAEWOO», реєстраційний номер АА7849ВТ, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 10134,00 грн. на рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автонота».
На підставі складеного страхового акту №1538Р/40/2013 від 23.01.2013 Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 10134,00 грн. на рахунок ТОВ «Автонота», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №77907 від 07.02.2013.
В подальшому, позивачем направлено на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу №ЦУА/685/15 від 08.05.2015, з посиланням на ст.ст. 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1172 Цивільного кодексу України. Вказана заява отримана відповідачем 14.05.2015, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Однак, ПАТ "Київспецтранс" відповіді на вимогу не надало та суму відшкодування не сплатило, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
У відповідності до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Крім того, за приписами підпункту "ґ" 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Тобто зазначена правова норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у випадку неповідомлення страхувальником про настання дорожньо-транспортної пригоди у встановлені строки.
За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
При цьому, як зазначено у підпункті 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Положення наведених норм встановлюють обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання відповідної дорожньо-транспортної пригоди не пізніше трьох робочих днів з дня її настання, невиконання якого, за відсутності поважних причин, зумовлює виникнення у страховика після виплати страхового відшкодування потерпілому права на звернення з регресним позовом до страхувальника.
Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страхувальником про настання ДТП у встановлені таким Законом строки.
При цьому, неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", після внесених згідно із Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін, не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання останнім строків і умов повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач вищевказані вимоги Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виконав, докази своєчасного повідомлення позивача про настання страхового випадку в матеріалах справи відсутні, і таких доказів відповідачем суду не надано.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За умовами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:
а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо;
б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків.
У випадку виникнення судового спору відповідачем по таким справам є суб'єкт відповідальності, а безпосередній завдавач шкоди - працівник - залучається до участі у справі в якості третьої особи. В подальшому юридична або фізична особа - роботодавець може звернутися з регресним позовом про притягнення винного працівника до матеріальної відповідальності за нормами трудового законодавства (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.92 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками").
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки "МАЗ" реєстраційний номер АА8230ЕЕ, яким спричинено ДТП, належить Публічному акціонерному товариству "Київспецтранс" та знаходився під керуванням водія Василенка В.А., який станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з вказаним підприємством.
Отже, враховуючи розмір права зворотної вимоги (регресу), який перейшов до позивача, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10134,00 грн.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми, а його доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються вищенаведеним.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, проспект Правди, будинок 85, ідентифікаційний код 02772037) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) 10134 (десять тисяч сто тридцять чотири) грн. 00 коп. страхового відшкодування та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 09.10.15
Суддя О.А. Грєхова