ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.10.2015Справа №910/22617/15
Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд 2012»;
2. Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова компанія»
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4 723 грн. 65 коп.
Представники:
від Позивача: Сидорук Н.В. (представник за Довіреністю);
від Відповідача - 1: Іржавський М.А. (директор);
від Відповідача - 2: Пешков О.О. (представник за Довіреністю);
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд 2012» (надалі також - «Відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4 723 грн. 65 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №15075Га/14кАС від 30.05.2014 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Як зазначає Позивач, Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова компанія» було сплачено на користь Позивача страхове відшкодування в розмірі 18 092 грн. 09 коп. Позивач зазначає, що оскільки вина у вчиненні ДТП водієм Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд 2012» ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку, який перебував у трудових відносинах з Відповідачем - 1, останній зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником у розмірі 4 723 гривень 65 копійок.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/22617/15, судове засідання призначено на 17.09.2015 р.
15.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року.
17.09.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник відповідача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", оскільки Відповідач на момент нанесення шкоди потерпілій стороні мав діючий Поліс ОСЦПВ №АІ/6430314.
Щодо клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", Суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Оскільки відповідальність водія транспортного засобу "МАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6430314, Суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання Відповідача та залучити Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" до участі у справі в якості Відповідача - 2.
Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Позивача:
- надати докази на підтвердження виплати страхового відшкодування Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" в розмірі 18 092,09 грн.;
- направити копію позовної заяви Публічному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" та надати Суду докази на підтвердження направлення.
2) Відповідача:
- надати докази на підтвердження відшкодування шкоди в розмірі 4 723,65 грн.;
- надати докази на підтвердження перебування ОСОБА_5 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобуд 2012" на момент ДТП - 04.06.2014 року.
3) Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" надати суду на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування оригінали (для огляду) і належно засвідчені копії статуту (положення) та свідоцтва (виписки) про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи; відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують направлення відзиву позивачу; оригінали та належним чином засвідчені копії документів в якості доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на позовну заяву, копію Полісу № АІ/6430314.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2015 року залучено до участі у справі в якості Відповідача-2 - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", відкладено розгляд справи на 01.10.2015 року, у зв'язку з залученням до участі у справі Відповідача-2, витребуванням додаткових доказів по справі.
18.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року.
30.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
01.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
01.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 01 жовтня 2015 року представник Позивача просив залишити без розгляду клопотання про відкладення розгляду справи від 30.09.2015 року.
Суд на місці ухвалив - прийняти до розгляду усне клопотання Позивача про залишення без розгляду клопотання про відкладення розгляду справи від 30.09.2015 року.
В судовому засіданні 01 жовтня 2015 року підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд 2012» в повному обсязі. В судовому засіданні представники Відповідачів заперечили проти позову.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 01 жовтня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30 травня 2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (Страховик) та Приватним підприємством «Шериф Захист» (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №15075Га/14кАС», предметом якого є страхування транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2014 року по вул. Артема, будинок 1-5 у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Приватному підприємству «Шериф Захист», під керуванням ОСОБА_7, та транспортного засобу «МАЗ 551605», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2014 року у справі № 761/17317/14-п ОСОБА_5, водія транспортного засобу «МАЗ 551605», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Звітом №213/14 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 16.06.2014 року, складеного Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8, встановлено, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 19 064 грн. 47 коп., вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 16 880 грн. 53 коп.
На підставі Страхового Акту № 1.001.14.09717/VESKO18693 від 24.06.2014 року Позивач сплатив на користь ТОВ «Кий Авто Холдинг» 22 815 грн. 74 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 116 034 від 25.06.2014 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування згідно акту 1.001.14.09717/VESKO18693 ПП «Шериф - Захист»».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова компанія» було сплачено на користь Позивача страхове відшкодування в розмірі 18 092 грн. 09 коп. Позивач зазначає, що оскільки вина у вчиненні ДТП водієм Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд 2012» ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку, який перебував у трудових відносинах з Відповідачем - 1, останній зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником у розмірі 4 723 гривень 65 копійок.
25.06.2015 року Позивачем за вих. №ЛВ8860 направлено на адресу Відповідача - 1 претензію з вимогою сплатити страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 723 грн. 65 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту №15075Га/14кАС» від 30.05.2014 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь страхувальника 22 815 грн. 74 коп.
Таким чином, до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «МАЗ 551605», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, встановлена у судовому порядку постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2014 року у справі № 761/17317/14-п, якою ОСОБА_5, водія транспортного засобу «МАЗ 551605», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «МАЗ 551605», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд 2012», на момент настання страхової події була застрахована у Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова компанія» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6430314, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 510 гривень 00 копійок.
Як встановлено Судом, Відповідачем - 2 було відшкодовано на користь Позивача страхове відшкодування в розмірі 18 092 грн. 09 коп., що підтверджується листом №03/1065 від 20.02.2015 р. Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова компанія».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що оскільки вина у вчиненні ДТП водієм Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд 2012» ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку, який перебував у трудових відносинах з Відповідачем - 1, останній зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником у розмірі 4 723 гривень 65 копійок (22 815 грн. 74 коп. сума страхового відшкодування - 18 092 грн. 09 коп. відшкодована сума Відповідачем -2)
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Постановою Пленуму Верховного суду України №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається з інформації наданої МТСБУ на запит Суду, за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6430314, розмір ліміту по життю та здоров»ю становить 100 000 грн. 00 коп., розмір ліміту по майну - 50 000 грн. 00 коп.
Крім того, Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов»язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15.
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6430314 розміри лімітів відповідальності, Суд приходить до висновку, що особою, на яку покладено обов»язок відшкодувати Позивачу суму сплаченого страхового відшкодування, є Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова компанія».
Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проте, Суд зазначає, що Позивач не скористався своїм процесуальним правом відповідно до норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України на пред»явлення позовних вимог саме до Відповідача - 2, та наполягав на задоволенні позовних вимог виключно до Відповідача - 1.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. (п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року).
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Права Позивача, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, визначають диспозитивність господарського процесу. Диспозитивність - це можливість суб'єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд. Диспозитивність означає вільний вибір особами, які захищають свої права, свободи і законні інтереси, варіантів поведінки, пов'язаних із здійсненням процесуальних прав і розпорядженням ними у межах, встановлених процесуальним законом. Суд звертає увагу, що Позивачу надано право самостійно визначати предмет і підставу позову, з яким він звернувся до суду за захистом свого порушеного або невизнаного права.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суд зазначає, що за змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України, якщо приводом звернення до суду зазначено порушення права чи законного інтересу, таке порушення або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення немає, суд повинен відмовити в позові.
Враховуючи вищевикладене, оскільки прав та законних інтересів Позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобуд 2012» не порушено, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд 2012», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4 723 грн. 65 коп.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд 2012», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4 723 грн. 65 коп. - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 жовтня 2015 року.
Суддя О.В. Чинчин