ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
06 жовтня 2015 р. Справа № 909/809/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А.,
секретар судового засідання Кучма І. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс", вул. Городоцька, 355-3, м. Львів,79040
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мегатрейд"
вул. Г.Мазепи, 175Б, м. Івано-Франківськ,76018
про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 125 996, 71 грн.
представники сторін в судове засідання не з"явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мегатрейд" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 125 996, 71 грн. Ухвалою суду від 21.07.15р. порушено провадження у справі та призначено на 04.08.15. Ухвалою суду від 04.08.15р. продовжено строк вирішення спору до 05.10.15р. та відкладено розгляд справи на 22.09.15р. Ухвалою суду від 22.09.2015року розгляд справи відкладено на 29.09.2015року. В зв'язку з необхідністю витребовування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 06.10.2015року.
Представником позивача у судовому засіданні 29.09.2015року подано клопотання про здійснення звукозапису за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство спеціалізованого суду”.
Представник позивача та відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. В матеріалах справи є повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали від 29.09.2015року , що одержано відповідачем 02.10.2015року.
Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:
-укладення між сторонами Договору № 21 від 30.11.2013року, на виконання умов якого, виконавець/позивач відвантажив замовнику/відповідачу товар на суму 125 996,71грн.;
- приписи ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, на підставі яких відповідачу нараховано 24754,50грн. - пені;
-п. 5.1 договору відповідно до якого відповідачу нараховано 30% річних, які становлять 34172,19грн.
-положення ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно яких, відповідачу нараховано 30237,02грн. інфляційних втрат..
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.09.2015року. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.
За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що позивач та відповідач, відповідно до законодавства, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Між ТзОВ "Хандлопекс" (Виконавець/позивач) та ТзОВ "Торговий дім Мегатрейд" (Замовник/відповідач) укладено Договір № 21 від 17.12.2012року.
Згідно розділу 1 Договору позивач зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його відповідно до рахунків та накладних, що є невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., Договору, Замовник сплачує на рахунок виконавця до початку виконання замовлення передплату, яка складає 100% , покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару, вказану у накладній у повному обсязі у строки , передбачені п.4.2 Договору ( 100% предоплата).
В підтвердження факту поставки товару на підставі Договору № 21 від 17.12.2012року позивачем подано суду видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками покупця, продавця та скріплені їх печатками. А відтак, вказані накладні визнані судом належними доказами поставки товару.
При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткових накладних які є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксує факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару Виконавцем Замовнику та є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в порушення умов укладеного договору, за відсутності доказів здійснення передоплати відповідачем приступив до виконання своїх зобов'язань, тобто діяв на власний страх та ризик
Проте, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, зокрема розділ 4 Договору, який встановлює порядок здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 125 996,71 грн.
Станом на 06.10.15р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.
Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.5.1 Договору при несвоєчасній оплаті за отриманий товар покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням в встановленого індексу інфляції, 30% річних, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
На підставі вказаних правових норм та умов договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 24754,50 грн., 30 237,02 грн. інфляційні втрати та 34 172,19 грн. - 30 % річних.
Відповідно до ст. 55 ГПК України, судом перевірено правильність нарахування пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо пені у сумі 6119,32 грн. В решті суми нарахованої позивачем пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 30 процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом перевірено правильність нарахованих позивачем інфляційних втрат які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 27 458,15 грн. В решті суми нарахованих інфляційних втрат слід відмовити.
Також, судом перевірено правильність нарахування 30% річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 30% річних у сумі 27486,82 грн. В решті суми нарахованих 30 % річних слід відмовити.
За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення 27 486,82 грн. - 30% річних, 27 458,15 грн. - інфляційних нарахувань та 6119, 32 грн. - пені.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
У відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем, слід відшкодувати з відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625, 626, 628, 692, 693,712, 901 Цивільного кодексу України, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мегатрейд" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 125 996, 71 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мегатрейд" (вул. Г.Мазепи, 175Б, м. Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ 30474351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс", (вул. Городоцька, 355-3, м. Львів,79040, код ЄДРПОУ 37800770) - 27 458,15 грн. ( двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят вісім грн. 15 копійок ) інфляційних втрат, 27 486, 82 грн. ( двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 82 копійок) 30% річних, 6119, 32 ( шість тисяч сто дев'ятнадцять грн. 32 копійки ) - пені та 2 519,93 (дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять гривень 93 копійок) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.10.15
Суддя Шкіндер П. А.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ ОСОБА_1 09.10.15