"07" жовтня 2015 р. Справа № 922/3026/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 20 лютого 2015 року,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2І.(особисто)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4213 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 20 липня 2015 року у справі № 922/3026/15
за позовом Приватного АТ "Страхова компанія "Інгосстрах";
до ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2
про стягнення 23 359,30 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20 липня 2015 року (суддя Аріт К.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (код ЄДРПОУ 21186813, 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (код ЄДРПОУ33248430, 49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,б.32, офіс 402, п/р№26507050000686 у ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299) 23359,30 гривень страхового відшкодування та 1827,00 гривень судового збору.
Публічне акціонерне товариство "Харківська муніципальна страхова компанія" з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та поцесуального права, просить його скасувати.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2015 року з огляду на той факт, що рішення в даній справі може вплинути на права і обов'язки фізичної особи ОСОБА_2 (виновника ДТП), колегією суддів було залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Одночасно зазначеною ухвалою суду, враховуючи залучення третьої особи, для формування об'єктивних і повних висновків відносно матеріалів справи та фактичних обставин спору, з метою винесення законного та обгрунтованого рішення у справі, колегією суддів було відкладено розгляд справи.
01 жовтня 2015 року від Приватного АТ "Страхова компанія "Інгосстрах" надійшли письмові пояснення (вх.13629).
У судове засідання, яке відбулось 07 жовтня 2015 року, з'явився відповідач та третя особа. Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням (Том 1 а.с.121).
Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що явка позивача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.
06 жовтня 2011 року між позивачем та ПАТ "Приватбанк" був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №HAG3АХ0000286914, предметом якого є страхування транспортного засобу КІА SOUL, державний реєстраційний № НОМЕР_1.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах", здійснивши виплату ПАТ "Приватбанк" страхового відшкодування, причиною якого слугувала дорожньо -т ранспортна пригода 28 червня 2013 року, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 23359,30 гривень страхового відшкодування в порядку регресу за договором страхування від 06 жовтня 2011 року №HAG3АХ0000286914.
Судом першої інстанції з огляду на доведеність та фактичність позовних вимог було стягнуто з відповідача 23359,30 гривень страхового відшкодування.
Не погоджуючись з даною правовою позицією суду першої інстанції, відповідач зазначає про:
1)відсутність доказів пролонгації договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №HAG3АХ0000286914, предметом якого є страхування транспортного засобу КІА SOUL, державний реєстраційний № НОМЕР_1;
2)недоведеність факту сплати страхового внеску за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №HAG3АХ0000286914 платіжним дорученням №РТ025ВОСJ6 від 05 жовтня 2012 року, враховуючи відсутність відомостей про внесення такого платежу ПАТ "Приватбанк".
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність рішення господарського суду Харківської області від 20 липня 2015 року у справі № 922/3026/15 враховуючи наступне.
Як було зазначено колегією суддів, 06 жовтня 2011 року між позивачем та ПАТ "Приватбанк" було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №HAG3АХ0000286914, предметом якого є страхування транспортного засобу КІА SOUL, державний реєстраційний № НОМЕР_1.
У відповідності до положень статті статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Положення статті 79 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
28 червня 2013 року о 19:00 в с. Безлюдівка Харківського району Харківської області, на перехресті вулиць Чайковського та Радянської відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля КІА SOUL, державний реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля ВАЗ 2121, реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2.
У відповідності до Постанови Харківського районного суду Харківської області від 25 липня 2013 року у справі № 635/6787/13-п винним у спричиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди є водій автомобіля ВАЗ 2121, реєстраційний №АХ6016ВН, ОСОБА_2.
В результаті Дорожньо-транспортної пригоди власнику застрахованого автомобіля заподіяно матеріальну шкоду.
У відповідності до Звіту № 187/07/2013 від 18 липня 2013 року, розмір заподіяної шкоди власнику застрахованого автомобіля склав 25155,30 грн. Сума страхового відшкодування до виплати Страхувальнику з урахування визначеної Договором страхування франшизи на підставі Страхового акту № И-2523 від 02 серпня 2013 року складає 24359,30 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком, згідно з договором страхування, на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно з пунктом 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №HAG3АХ0000286914, позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 24359,30 грн., про що свідчить копія платіжного доручення № 2558 від 05 серпня 2013 року.( Том 1 а.с. 25).
Відтак, позивачем було в повному обсязі виконано зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №HAG3АХ0000286914, шляхом сплати суми страхового відшкодування в розмірі 24359,30 грн.
Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22 січня 2013 у справі № 3-72 гс 12).
Згідно із пунктом 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01 липня 2004 року, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця №187/07/2013 від 18 липня 2013 року по даній справі, вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля КІА складає 25155,30 гривень.
Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Підставами виникнення регресного зобов'язання є:
1)виконання боржником свого обов'язку перед кредитором;
2)виконання обов'язку за третю особу.
Відповідно до п. "в" 4.38.1.1. ст.38 Закону, страховик після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо водій після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Під час судового засідання, третьою особою було надано поліс страхування автомобіля ВАЗ-2121, реєстраційний №АХ6016ВН, копія якого була залучена до матеріалів справи, відповідно до якого страховиком виступає відповідач, а страхувальником - ОСОБА_2, винний у ДТП.
Враховуючи викладене, факт порушення водієм ОСОБА_2 ОСОБА_4 дорожнього руху України, що стало підставою дорожньо-транспортної пригоди 23 червня 2013 року, той факт, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2121, реєстраційний № НОМЕР_2, застрахована у ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія", також, що позивачем належним чином обґрунтовано шкоду у розмірі 23359,30 гривень та надано належні докази протиправної поведінки водія, докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою водія та спричиненням позивачу матеріальної шкоди, відсутність на момент прийняття рішення по справі будь-яких доказів виплати відповідачем відшкодування в добровільному порядку, колегія суддів вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 23359,30 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на відсутність доказів пролонгації договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №HAG3АХ0000286914, предметом якого є страхування транспортного засобу КІА SOUL, державний реєстраційний № НОМЕР_1, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
У п. 9 Договору "Строк дії договору" вказано, що він діє 12 місяців (один рік) з 06 жовтня 2011 року по 05 жовтня 2012 року включно (але не більше ніж сплачуємий період п.10.1). При бажанні страхувальника застрахувати ТЗ на строк, більший за 12 місяців, та у разі сплати страхового платежу, зазначеного у п.8 цього договору, договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена плата страхового платежу.
Відповідно до п.8 Договору, страховий платіж складає 9074,40 грн., а у разі пролонгації договору зменшується на 4,4% від попереднього страхового платежу.
Позивачем у якості додатку до позову надано до суду платіжне доручення №РТ025ВОСJ6 від 05 жовтня 2012 року (Том 1 а.с.24) про сплату 8675,13 грн. страхової премії за спірним договором.
Перевіривши розрахунок платежу з урахуванням п.8 Договору, судом встановлено, що 4,4% від 9074,40 грн. складає 399,27 грн., а отже зменшення страхової премії на 4,4% складає 8675,13 грн.=9074,40 грн-399,27 грн.
Сторони не надали до суду доказів повернення цих коштів чи не зарахування їх страховиком в якості оплати за спірним договором страхування.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що спірний договір було пролонговано до жовтня 2013 року відповідно до п.9 Договору.
Враховуючи, що ДТП сталася 23 червня 2013 року під час дії договору, зазначений договір є правовою підставою для виплати страхового відшкодування ПАТ "Приватбанк", та подальшого звернення позивача з регресною вимогою до відповідача.
Твердження відповідача про недоведеність факту сплати страхового внеску за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №HAG3АХ0000286914 платіжним дорученням №РТ025ВОСJ6 від 05 жовтня 2012 року, враховуючи відсутність відомостей про внесення такого платежу ПАТ "Приватбанк" є необґрунтованими.
Слід зауважити, що зазначення у платіжному дорученням №РТ025ВОСJ6 від 05 жовтня 2012 року (Том 1 а.с.24) в графі "Платник" ОСОБА_5, не виключає факт пролонгації договору, оскільки в графі "призначення платежу" вказується, що зазначена сума вноситься саме на виконання договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №HAG3АХ0000286914. А відтак, вказаний платіж є належним свідченням сплати страхового внеску за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №HAG3АХ0000286914.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення господарського суду Харківської області від 20 липня 2015 року у справі № 922/3026/15 без змін.
У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20 липня 2015 року у справі № 922/3026/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2015 року.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Тихий П.В.