"07" жовтня 2015 р. Справа № 922/2542/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Шевель О. В.
за участю секретаря Литвинової К.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність №33/016-юр від 19.01.2015р.),
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 13.05.2015р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4212 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.15р. у справі № 922/2542/15,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Дніпродзержинськ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма", м.Харків,
про стягнення 90 716,58 грн.,
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2015р. по справі №922/2542/15 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ “Компані “Плазма” на користь ПАТ “Дніпроазот” штрафні санкції за порушення зобов'язань за договором поставки № 766513 від 14.04.2014р. в сумі 74086,08 грн. (де: 7204,80 грн. - пеня за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 22.04.2014р. до договору, яка була фактично поставлена ПАТ “Дніпроазот” 15.09.2014р., у відповідності до пункту 7.8 договору; 22948,20 грн. - пеня за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 22.04.2014р. до договору, яка не поставлена ПАТ “Дніпроазот”, у відповідності до пункту 7.8 договору; 5757,00 грн. - штраф за порушення строку поставки продукції по специфікації № 2 від 22.04.2014р. до договору більше ніж на 15 календарних днів, у відповідності до пункту 7.8. договору; 13074,00 грн. - штраф за допущення порушення, передбаченого пункту 7.7 договору, у відповідності до пункту 7.11 договору; 13074,00 грн. - штраф за ненадання документів, передбачених пунктом 10.14. договору, у відповідності до пункту 7.11 договору; 12028,08 грн. - пеня за порушення строку надання документів, передбачених пунктом 10.14 договору, у відповідності до пункту 7.15 договору), а також суму судового збору у розмірі 1 827,00 грн.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить:
1. Перевірити законність і обґрунтованість рішення господарського суду Харківської області від 02 липня 2015 року у справі № 922/2542/15 у повному обсязі.
2. Частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02 липня 2015 року у справі № 922/2542/15 по стягненню штрафних санкцій за договором поставки №766513 від 14.04.2014р., укладеним між Публічним Акціонерним Товариством “Дніпроазот” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компані “Плазма”, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог:
- щодо стягнення пені за порушення строку надання документів, передбачених п. 10.14. договору, у відповідності до п.7.15. договору, у повному обсязі.
- щодо стягнення штрафу за ненадання документів, передбачених п.10.14. договору, у відповідності до п. 7.11. договору, у повному обсязі.
- щодо стягнення штрафу за порушення строку поставки продукції по специфікації №2 від 22.04.2014р. до договору більше, ніж на 15 календарних днів, у відповідності до п.7.8. договору, у повному обсязі.
- щодо стягнення пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №2 від 22.04.2014р. до договору, яка не поставлена ПАТ “Дніпроазот”, у відповідності до п.7.8. договору у частині неправильних розрахунків.
- щодо стягнення пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 22.04.2014р. до договору, яка була фактично поставлена ПАТ “Дніпроазот” 15.09.2014, у відповідності до п.7.8. договору, у частині неправильних розрахунків.
3. Визнати недійсним договір поставки №766513 від 14.04.2014р., укладений між Публічним Акціонерним Товариством “Дніпроазот” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компані “Плазма”, у частині, яка суперечить законодавству - зокрема, у пунктах 2.4., 7.11. у частині нарахування штрафних санкцій за ненадання документації, а також у частині визначення моменту виникнення обов'язку по оплаті поставленої продукції щодо передання всіх документів відповідно до умов договору, п.п.7.14., 7.15. договору.
4. Зменшити розмір штрафних санкцій, належних до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компані “Плазма”, як таких, що є надмірно великими, враховуючи відсутність будь-яких збитків у кредитора, які могли виникнути через неналежне виконання боржником зобов'язання, а також враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником (на 88%) та надміру скрутний економічний стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма".
Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків щодо кількості днів прострочення виконання зобов'язань, які мали місце при виконанні договору, через що присудив до сплати більші суми штрафних санкцій.
Як зазначає відповідач, прострочення зобов'язання становило рівно 15 днів, а не більше ніж 15 календарних днів (як це передбачено у договорі).
Крім того, як зазначає апелянт, частина умов договору суперечить вимогам законодавства, а отже підлягала визнанню судом недійсною на підставі ст.83 ГПК України. Суд першої інстанції не визнав умови договору, що суперечать приписам закону недійсними, а тому виніс незаконне та необґрунтоване рішення.
Так, пеня і штраф, як види неустойки, можуть нараховуватись лише на виконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а не, зокрема, на оформлення контрагентом якого-небудь документа не українською мовою, або ненадання копії довідки органу державної податкової служби про взяття на облік в якості платника податків за формою №4-ОПП, тощо. Передбачення штрафу і пені за ненадання чи неправильне оформлення тих чи інших документів у господарському договорі не може бути передбачене.
Отже, як зазначає відповідач, вимоги про стягнення штрафу та пені за ненадання відповідачем документів, передбачених п.10.14 договору, у відповідності до п.7.11. та п.7.15. договору та пені за порушення відповідачем строку надання документів, передбачених п.10.14. договору, станом на 14.04.2015р. суперечать нормам чинного законодавства, а також ґрунтуються на умовах договору, які повинні бути визнані господарським судом недійсними. Пункти 7.11., 7.15., окрім посилання на пункти 7.7., 7.14., договору суперечать чинному законодавству України в частинах щодо сплати неустойки за ненадання певних документів.
Також, відповідач просив суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, адже вони є надмірно великими порівняно із збитками кредитора ТОВ «Компані Плазма», посилаючись на те, що з усієї вартості зобов'язання, яка становила 65370,00 грн воно сплатило 57570,00 грн, тобто зобов'язання виконане на 88%. У зв'язку з економічною кризою в Україні відповідач має скрутне фінансове становище і навряд зможе сплатити такі явно завищені і невиправдані, не обумовлені штрафні санкції позивачеві. Крім того, постачальник звертає увагу на те, що позивач не зазначив жодного слова відносно збитків, які він мав через неналежне виконання свого зобов'язання постачальником, а отже можна зробити висновок, що він не мав їх взагалі.
Однак, як зазначає апелянт, суд першої інстанції жодним чином в оскаржуваному рішенні не надав оцінки клопотанню відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також посилається на інші обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №12710 від 07.09.2015р.) проти апеляційної скарги заперечував та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Надав додаткові пояснення (вх. №13794 від 05.10.2015р.) з приводу розрахунків сум заявлених до стягнення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
В квітні 2015р. Публічне акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором поставки №766513 від 14.04.2014 р. в сумі 90716,58 грн.
02.07.2015р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №26600), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення зобов'язань за договором поставки № 766513 від 14.04.2014 р. в сумі 74086,08 грн (де: 7204,80 грн пеня за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 22.04.2014р. до договору, яка була фактично поставлена ПАТ “Дніпроазот” 15.09.2014р. у відповідності до п. 7.8. договору; 22948,20 грн пеня за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 22.04.2014р. до договору, яка не поставлена ПАТ “Дніпроазот” у відповідності до п. 7.8. договору; 5 757,00 грн штраф за порушення строку поставки продукції по специфікації № 2 від 22.04.2014р. до договору більше ніж на 15 календарних днів у відповідності до п. 7.8. договору; 13 074,00 грн штраф за допущення порушення, передбаченого п. 7.7. договору у відповідності до п. 7.11. договору; 13 074,00 грн штраф за ненадання документів, передбачених п. 10.14. договору, у відповідності до п. 7.11. договору; 12 028,08 грн пеня за порушення строку надання документів, передбачених п. 10.14. договору, у відповідності до п. 7.15. договору).
Позов обґрунтовано тим, що 14.04.2014р. між ПАТ “Дніпроазот”, покупцем, ТОВ “Компані “Плазма”, постачальником, укладено договір поставки № 766513, згідно з яким постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець- прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції.
Відповідно до пункту 4 специфікації № 2 від 22.04.2014р. до договору постачальник зобов'язався поставити продукцію покупцю в повному обсязі в строк до 30.08.2014р. (поставка продукції здійснюється постачальником після отримання письмової заявки від покупця).
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, відповідач свої зобов'язання щодо поставки продукції у вищевказаний строк не виконав, здійснив поставку продукції частково та з порушенням строку поставки.
Так, 15.09.2014р. відповідач здійснив часткову поставку продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 22.04.2014р. до договору, що підтверджується видатковою накладною № 1593 від 11.09.2014 р. та товарно-транспортною накладною № б/н від 15.09.2014 р., копії яких долучено до матеріалів справи.
Станом на 14.04.2015р. відповідачем не здійснено поставку частини продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 22.04.2014р. до договору, а саме не здійснено поставку частини продукції на загальну суму 12540,00 грн. В зв'язку з чим позивачем відповідно до умов договору нараховано штрафні санкції за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Як зазначив позивач, у зв'язку з простроченням відповідачем поставки продукції, передбаченої позиціями №№8, 9 специфікації №2 до договору ПАТ «Дніпроазот» втратило інтерес щодо поставки вищезазначеної продукції та не заявляло штрафних санкцій за невиконання відповідачем своїх зобов'язань в цій частині.
21.11.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 016/49/с від 21.11.2014 р. (вих. № 016/49/с) з вимогою про сплату штрафних санкцій за порушення строку поставки продукції по договору, однак зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач у відзиві на позов (вх. №24908 від 18.06.2015р.) просив суд відмовити у задоволенні наступних позовних вимог: у стягненні пені за порушення строку надання документів, передбачених п.10.14. договору, у відповідності до п.7.15. договору, у повному обсязі; у стягненні штрафу за ненадання документів, передбачених п.10.14. договору, у відповідності до п.7.11. договору, у повному обсязі; у стягненні штрафу за порушення строку поставки продукції по специфікації №2 від 22.04.2014р. до договору більше, ніж на 15 календарних днів, у відповідності до п.7.8. договору у повному обсязі; у стягненні пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією №2 від 22.04.2014р. до договору, яка поставлена ПАТ «Дніпроазот», у відповідності до п.7.8. договору в частині неправильних розрахунків; у стягненні пені за порушення строку поставки продукції, передбаченою специфікацією№2 від 22.04.2014р. до договору, яка була фактично поставлена ПАТ «Дніпроазот» 15.09.2014р., у відповідності до п.7.8. договору. Визнати недійсним договір в частині, яка суперечить законодавству, зокрема, у п.2.4., у частині нарахування штрафних санкцій за ненадання документації, п.п.7.14., 7.15 договору.
01.07.2015р. до господарського суду Харківської області від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №26386), в яких відповідач підтримав пояснення, викладені у відзиві та крім того просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, належних до сплати, як такі, що є надмірно великими, враховуючи відсутність будь-яких збитків у кредитора, які могли виникнути через неналежне виконання боржником зобов'язання, а також враховуючи ступень виконання зобов'язання боржником (на 88%) та надміру скрутний економічний стан ТОВ «Компані «Плазма».
02.07.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.7.7. договору у випадку порушення стороною будь-якого зі своїх зобов'язань за договором (надалі - “Сторона-порушник”) чи здійснення стороною чи її посадовими особами протиправних дій, зокрема, недопоставки чи прострочення поставки продукції, сторона-порушник та/або її винні уповноважені особи зобов'язуються відшкодувати іншій стороні в повному обсязі понесені останньою у зв'язку із цим збитки, у тому числі упущену вигоду та моральну шкоду.
Відповідно до п.7.8. договору за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.
Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань постачальника передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.
Відповідно до п.7.11. договору за кожне порушення зобов'язання, зокрема, передбаченого пунктом 10.14. договору, а також у разі ненадання або несвоєчасного надання податкових накладних чи надання податкових накладних, складених з порушенням вимог, передбачених цим договором чи законодавством України, та/або не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також за кожний випадок допущення постачальником будь-якого з порушень, передбачених п. 7.7 договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції.
Відповідно до п.10.14. договору постачальник зобов'язався під час укладання договору, але не пізніше ніж через 10 (десять) календарних днів з моменту його укладення, надати покупцю засвідчені нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою постачальника наступні документи щодо постачальника: копії установчих документів (Статут, установчий договір тощо); копії документів, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами (ліцензії, дозволи тощо); копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копію свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; копію довідки органу державної податкової служби про взяття на облік в якості платника податків (за формою № 4-ОПП); копію документу, що підтверджує повноваження представника постачальника на укладення (підписання) договору, як-от: довіреність, наказ по підприємству про призначення керівника, рішення про уповноваження особи на підписання договорів, протокол вищого органу підприємства про обрання особи на відповідну посаду, тощо; копію свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість (якщо постачальник є платником цього податку); копію свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку (якщо постачальник є платником цього податку).
Відповідно до п.2.1. постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Таким чином, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формою неустойки, а відповідно до ст.230 ГУ України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Крім того, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Така правова позиція викладена і в постанові Верхового Суду України від 09.04.2012р. у справі №20/246-08.
Як свідчать матеріали справи, 15.09.2014р. відповідач здійснив часткову поставку продукції, передбаченої специфікацією №2 від 22.04.2014р. до договору, на загальну суму 45030,00 грн.
Апелянт в апеляційній скарзі посилався на те, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків щодо кількості днів прострочення виконання зобов'язань, які мали місце при виконанні договору. Однак, зазначені посилання апелянта є необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.9 постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року) або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014р.
Так, позивачем у відповідності до п.7.8. договору нарахована пеня за прострочення поставки продукції на суму 45030,00 грн. за період з 30.08.2014р. по 14.09.2014р. у розмірі 7204,80 грн., яка є обґрунтованою.
Вартість продукції, яка залишилась недопоставленою відповідачем складає 12540,00 грн.
Позивачем нараховано пеню за порушення відповідачем строку поставки продукції, передбаченої специфікацією, яка не поставлена відповідачем за період з 30.08.2014р. по 28.02.2015р. у розмірі 22948,20 грн., яка також є обґрунтованою.
Вартість продукції, яка визначена специфікацією №2 від 22.04.2014р. складає 65370,00 грн.
Позивачем нараховано штраф за допущення відповідачем порушення, передбаченого п.7.7. договору, а саме недопоставки та прострочення поставки продукції, у відповідності до п.7.11. договору, у розмірі 13074,00 грн, який є обґрунтованим.
Крім того, позивачем нараховано штраф за ненадання відповідачем документів, передбачених п.10.14 договору, у відповідності до п.7.11. договору, у розмірі 13074,00 грн, що з урахуванням ненадання відповідачем доказів на виконання цього пункту договору, нарахований правомірно.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2015р. відповідачем до суду надані додаткові пояснення, в яких відповідач, зокрема, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, належних до сплати, як такі, що є надмірно великими, враховуючи відсутність будь-яких збитків у кредитора, які могли виникнути через неналежне виконання боржником зобов'язання, а також враховуючи ступень виконання зобов'язання боржником (на 88%) та надміру скрутний економічний стан ТОВ «Компані «Плазма».
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, в зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в цій частині.
Колегія суддів зазначає, що правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тому, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, беручи до уваги майновий стан ТОВ «Компані «Плазма» а також зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем у позовній заяві пені та штрафу є надмірно великими (вартість недопоставленої продукції складає 12540,00 грн, а позивачем нараховано штрафні санкції у загальному розмірі 74086,08 грн), колегія суддів вважає за можливе, враховуючи положення ст.101 ГПК України, зменшити розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на 50%, тобто задоволенню підлягають: 3602,40 грн пені за прострочення поставки продукції, у відповідності до п.7.8. договору; 11474,10 грн пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією, яка не поставлена відповідачем, у відповідності до п.7.8. договору; 6537,00 грн штрафу за допущення порушення, передбаченого п.7.7. договору; 6537,00 грн штрафу за ненадання документів, передбачених п.10.14 договору, у відповідності до п.7.11. договору.
Щодо вимоги позивача про стягнення 5757,00 грн. штрафу за порушення строку поставки продукції по специфікації №2 від 22.04.2014р. до договору більше ніж на 15 календарних днів, у відповідності до п.7.8. договору та 12028,08 грн. пені за порушення строку надання документів, передбачених п.10.14. договору, у відповідності до п.7.15. договору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Відповідно до п.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).
Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.14 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до другого речення п.7.8. договору за порушення строку поставки продукції більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.
При цьому колегія суддів зазначає, що п.7.11. договору сторонами вже передбачено стягнення штрафу у розмірі 20% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору.
Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання постачальником, що не узгоджується з приписами ст.61 Конституції України відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Така правова позиція викладена і постановах Верховного Суду України від 12.12.2011р. у справі №07/238-10.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що друге речення п.7.8. договору слід визнати недійсним, як таке, що не узгоджується з положеннями ст.61 Конституції України.
Відповідно до п.7.15. договору за порушення строку (терміну) надання документів, які підлягають переданню постачальником покупцеві у відповідності до умов цього договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,1 % загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції, за кожний день прострочення виконання зобов'язань.
Однак, колегія суддів зазначає, що пеня як вид неустойки, може нараховуватись лише за порушення грошових зобов'язань, а не за ненадання контрагентом будь-якого документа тощо, в зв'язки з чим п.7.15. договору слід визнати недійсним, як такий що суперечить діючому законодавству щодо визначення правової природи пені (ч.3 ст.549 ЦК України).
За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення 5757,00 грн. штрафу за порушення строку поставки продукції по специфікації №2 від 22.04.2014р. до договору більше ніж на 15 календарних днів, у відповідності до п.7.8. договору та 12028,08 грн. пені за порушення строку надання документів, передбачених п.10.14. договору є неправомірним, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про визнання недійсними другого речення п.7.8. договору та п.7.15. договору та відмову у позові в частині стягнення пені та штрафу, передбачених зазначеними пунктами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, в зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 02.07.15р. у справі № 922/2542/15 підлягає скасуванню в частині стягнення штрафу за порушення строку поставки продукції по специфікації №2 від 22.04.2014р. до договору більше ніж на 15 календарних днів, у відповідності до п.7.8. договору у розмірі 5757,00 грн. та пені за порушення строку надання документів, передбаченої п.10.14. договору, у розмірі 12028,08 грн. з прийняттям нового рішення в цій частині про визнання недійсними другого речення п.7.8. договору та п.7.15. договору та відмову у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення слід змінити.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.п.2, 4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.07.15р. у справі № 922/2542/15 скасувати в частині стягнення штрафу за порушення строку поставки продукції по специфікації №2 від 22.04.2014р. до договору більше ніж на 15 календарних днів, у відповідності до п.7.8. договору у розмірі 5757,00 грн. та пені за порушення строку надання документів, передбаченої п.10.14. договору, у розмірі 12028,08 грн.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати недійсними друге речення п.7.8. договору №766513 від 14.04.2014р., а саме: «За порушення строку поставки продукції більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.» та п.7.15. договору №766513 від 14.04.2014р., а саме: «За порушення строку (терміну) надання документів, які підлягають переданню постачальником покупцеві у відповідності до умов цього договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,1 % загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції, за кожний день прострочення виконання зобов'язань.»
В задоволенні позову в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 02.07.15р. у справі № 922/2542/15 змінити, виклавши його в такій редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компані “Плазма” (61108, АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ 36226451) на користь Публічного акціонерного товариства “Дніпроазот” (51909, м. Дніпродзержинськ, вул. С.Х. Горобця, 1, Код ЄДРПОУ 05761620) штрафні санкції за порушення зобов'язань за договором поставки № 766513 від 14.04.2014 р. в сумі 28150,50 грн (де: 3602,40 грн пеня за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 22.04.2014р. до договору, у відповідності до п. 7.8. договору; 11474,10 грн пеня за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 2 від 22.04.2014р. до договору, у відповідності до п. 7.8. договору; 6537,00 грн штраф за допущення порушення, передбаченого п. 7.7. договору, у відповідності до п. 7.11. договору; 6537,00 грн штраф за ненадання документів, передбачених п. 10.14. договору, у відповідності до п. 7.11. договору) та 1827,00 грн судового збору.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Повний текст постанови складено 12.10.2015р.
Головуючий суддя Білоусова Я.О.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Шевель О. В.