"07" жовтня 2015 р. Справа № 922/3933/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність №2-65д від 25.12.2014 року);
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №240 від 16.02.2015 року), ОСОБА_3 (довіреність №528 від 19.05.2015 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№4647Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2015 року у справі №922/3933/15
за позовом Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ “Укргазвидобування”;
до Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків;
про стягнення 258247,37 грн.,
Позивач, Публічне акціонерне товариство “Укргазвидобування” в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Південна залізниця" про стягнення збитків в сумі 258247,37 грн., що виникли внаслідок недостачі вантажу в вагонах № 73046435 та № 72034861 через порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору № 2234 про комплексне транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між сторонами 30.12.2005 року. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акти приймання-передачі нафтопродуктів для перевезення залізницею № 14/9 від 16.01.2015, відмітку в залізничній накладній №44396166 про приймання вантажу до перевезення та комерційні акти серії А № 038046 щодо цистерни № 73046435 (виявлена втрата вантажу в кількості 55129кг.) та серії А №038045 щодо цистерни № 72034861 (виявлена недостача вантажу в кількості 181 кг.).
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.09.2015 року у справі №922/3933/15 (суддя Лаврова Л.С.) в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2015 року у справі №922/3933/15, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 07.10.2015 року.
16.10.2015 року відповідач надав до канцелярії суду відзив апеляційну скаргу (вх.№13866), в зазначив, що апеляційна скарга позивача є безпідставною та не підлягає задоволенню Просить рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2015 року у справі №922/3933/15 залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 30.12.2005 року був укладений договір про надання комплексних транспортно-експедиційних послуг №2234, відповідно до змісту якого, позивач надав відповідачеві беззастережне право виступати відправником при організації перевезень його експортно-імпортних вантажів (пункт 2.2.1 Договору в редакції додаткової угоди від 30.29.06.2010).
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитори за дорученням клієнтів надають їм послуги, визначені договором з переліку, який наведено в ст. 8 Закону. При цьому діюче законодавство України визначає послуги експедиторів, як допоміжні та супутні перевезенням та не відносить до компетенції експедиторів безпосереднє здійснення перевезень.
На виконання п. 2.1.1. договору про надання комплексних транспортно-експедиційних послуг Харківською дирекцією залізничних перевезень (скорочена назва (умовна телеграфна адреса) - ДН-2) державного підприємства “Південна залізниця” було організоване міжнародне (експортне) перевезення переданого Управлінням з переробки газу та газового конденсату за актом приймання-передачі нафтопродуктів для перевезення залізницею від 16.01.2015 року №14/9 вантажу (бензин моторний) в залізничних вагонах №№ 75134411, 74896440, 75124370, 75124461, 75124354, 74043878, 74896663, 72052640, 73046435, 72034861, 74872946, 73901076, всього 12 одиниць загальною масою 582847 кг.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, після передачі зазначеної групи вагонів 16.01.2015 року на її перевезення була оформлена залізнична накладна №44396166, якою відповідно до статті 307 Господарського кодексу України підтверджується укладання договору перевезення вантажу.
Згідно до умов укладеного договору перевезення вантажу, за залізничною СМГС накладною № 44396166, форма якої наведена в Додатку 12.1 до § 1 ст. 7 СМГС, у вагонах №№ 75134411, 74896440, 75124370, 75124461, 75124354, 74043878, 74896663, 72052640, 73046435, 72034861, 74872946, 73901076 ДН-2 зі станції Шебелинка Південної залізниці відправила вантаж на станцію Вентспилс Латвійської залізниці адресу ТОВ “Вентспилс Нафта” термінал”.
Спірний вантаж перевозився у прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні, а отже всі правовідносини, що виникли під час виконання договору перевезення, оформленого накладною №44396166, регулюються правовими нормами, що містить Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), учасниками якої, зокрема, є Україна та Латвійська Республіка.
При цьому § 5 статті 8 СМГС, визначає, що Договір перевезення вважається укладеним з моменту прийому станцією відправлення вантажу і накладної на перевезення, прийом до перевезення засвідчується накладенням на накладну календарного штемпеля станції відправлення.
Передача вантажу в вагонах №№ 75134411, 74896440, 75124370, 75124461, 75124354, 74043878, 74896663, 72052640, 73046435, 72034861, 74872946, 73901076 відбулася 16.01.2015 року за актом приймання нафтопродуктів для перевезення залізницею №14/9 підписаним представниками позивача та відповідача, а календарний штемпель проставлений 16.01.2015 року в графі 46 накладної №44396166.
Як встановлено судом, 16.01.2015 року о 21:15 год. на станції Шебелинка Південної залізниці внаслідок несанкціонованого втручання відбулось загоряння цистерни №73046435 з подальшим витіканням та загорянням вантажу і переходом вогню на цистерну №72034861.
§1 ст. 18 СМГС закріплено, що Залізниця повинна скласти комерційний акт, якщо під час перевезення або видачі вантажу вона проводить перевірку стану вантажу, його маси або кількості місць, а також наявності накладної і при цьому встановлює, зокрема повну або часткову втрату вантажу, недостачу маси, її пошкодження, псування або зниження якості вантажу з інших причин. Станція, яка встановила одну або кілька таких несправностей, складає комерційний акт за формою Додатка 16 до СМГС.
Слід звернути увагу, що правова норма частини 5 §1 вказаної статті СМГС містить застереження, що комерційний акт складається лише в тих випадках, коли вищевказані несправності могли відбутися виключно з моменту приймання вантажу до перевезення до моменту видачі його одержувачеві.
На засвідчення вказаних обставин і виконання вимог СМГС залізницею було складено комерційні акти серії А № 038046 на цистерну № 73046435, яким засвідчена втрата вантажу в кількості 55129кг та серії А №038045 на цистерну №72034861, яким засвідчено недостачу 118 кг. вантажу.
Як стверджує позивач, внаслідок приведених обставин, через невиконання договірних зобов'язань, відповідачем нанесено позивачу збитків в сумі 258247,37 грн. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено наявність порушень умов договору про надання комплексних транспортно-експедиційних послуг з боку відповідача, а обов'язки, які виникають у сторін під час виконання договору перевезення вантажу в міжнародному сполученні, регулюються відповідним нормативно-правовим актом - Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) і не мають відношення та знаходяться за межами регулювання договору про надання комплексних транспортно-експедиційних послуг №2234 від 30.12.2005 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Статтею 10 Цивільного кодексу України встановлено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні правовідносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Згідно до п. 6 ст. 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Статтею 4 Статуту залізниць України також встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Враховуючи вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною третьої цієї ж статті також передбачено, що якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин, якими, зокрема, є Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).
Вищий господарський суд України в своєму роз'ясненні від 29.09.2008 року №04-5/225 “Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року N 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” (далі - Роз'яснення ВГСУ) наголосив, що у вирішенні спорів, які виникають з перевезення вантажів залізницею у міжнародному сполученні, господарським судам необхідно керуватися угодами про залізничні міжнародні сполучення. Такою угодою є, зокрема, Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
За приписами параграфу 1 статті 30 СМГС право пред'явлення позову, який ґрунтується на договорі перевезення, належить тій особі, яка має право заявити претензію залізниці. Позов може бути пред'явлений тільки після пред'явлення претензії у відповідності до вимог статті 29 цієї Угоди.
Статтею 29 наведеної Угоди встановлено, що право пред'явлення претензій заснованих на договорі перевезення, належить відправникові або одержувачеві. Претензія пред'являється для розгляду компетентним органам залізниці, зазначеним в Додатку 19, яким в даному випадку є Головне комерційне управління “Укрзалізниці”.
Водночас необхідно мати на увазі, що згідно з пунктом 19 названого Додатка перелік компетентних органів, які розглядають претензії, що випливають з договору перевезення, укладеного відповідно до СМГС, та підстави пред'явлення позовів, є вичерпним.
Пунктом 2.10 приведених вище роз'яснень ВГСУ наголошено, що згідно з параграфом 6 статті 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення претензії за не збережені перевезення пред'являються компетентним органам залізниць, перелік яких встановлено у додатку № 19 до Угоди. Під терміном “залізниця” Угода має на увазі усі залізниці однієї держави. Додаток N 19 до Угоди визначає таким компетентним органом в Україні “Укрзалізницю” (Головне комерційне управління).
Враховуючи викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що позивачем необхідно заявляти до "Укрзалізниці". За таких обставин, вимоги позивача до Державного підприємства "Південна залізниця" задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2015 року у справі №922/3933/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2015 року у справі №922/3933/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складено 12.10.2015 року.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Тихий П.В.