"08" жовтня 2015 р.Справа № 916/2518/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 674 від 10.09.2015)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від28.01.2014 )
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Одеської області від “19” серпня 2015 року
по справі № 916/2518/15
за позовом Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення 85 893,26 грн.
19.06.2015 року Публічне акціонерне товариство “Одесаобленерго” (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач) 85 893,26 грн. боргу за недораховану електричну енергію у розмірі 39 533,52 грн., пеню у сумі 17 349,81 грн., 3 % річних - 1 357,44 грн. та інфляційні нарахування у сумі 23 886,29 грн.
11.08.2015 року позивач звернувся до суду в порядку ст.22 ГПК України, з заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за недораховану електричну енергію у розмірі 39 533,52 грн., пеню у розмірі 20 786,07 грн., 3 % річних у сумі 1 529,25 грн. та інфляційні витрати у розмірі 24 044,42 грн.
Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог мотивовані порушенням відповідачем правил користування електричною енергією, в результаті чого був складений Акт № 029255 від 13.05.2014 року, у зв'язку з чим за рішенням комісії, яке оформлене протоколом, нарахована заборгованість за недораховану електричну енергію, та штрафні санкції.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.08.2014 року по справі № 916/2518/15, позов задоволений в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” 39 533,52 грн. (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять три гривні 52 коп.) - заборгованість за недовраховану електричну енергію, 20 786,07 грн. (двадцять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 07 коп.) - пені, 1 529,25 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять гривень 25 коп.) - 3% річних, 24 044,42 (двадцять чотири тисячі сорок чотири гривні 42 коп.) - суму інфляційних втрат. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім тисяч 00 коп.).
Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем було виявлено порушення відповідачем п.10.2 ПКЕЕ, у зв'язку з чим було застосовано оперативно-господарську санкцію у вигляді недоврахованої електричної енергії та нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні витрати.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_3 звернувся через місцевий господарський суд до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача кошти за оперативно-господарську санкції у розмірі 39 533,52 грн. та витрати по сплаті судового збору. Також скаржник просив розстрочити виконання рішення суду на 5 місяців.
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд частково перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс частково незаконне і необґрунтоване рішення, яке частково не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За твердженням апелянта, місцевим господарським було помилково стягнуто з відповідача пеню, 3 % річних та інфляційні витрати, оскільки відповідно до постанови ВГСУ від 15.03.2012 року, оперативно-господарська санкція не є господарським зобов'язанням, а видом господарської санкції.
Крім того скаржник просить відстрочити виконання рішення суду на 5 місяців, у зв'язку з важким фінансовим станом .
Представником позивача в судовому засіданні 08.10.2015 надано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 03.05.2006 між Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго”, постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 2876Ц, предметом якого є те, що постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу (Відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовам договору (а.с.33-39).
Відповідно до п.2.1 Договору, під час виконання умов договору з питань, що не обумовлені ним, сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Відповідач зобов'язався оплачувати Позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” (п.2.3.3).
За змістом п. 4.2.1, за внесення платежів, передбачених п.2.3.3-2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Відповідно до підпункту 4.2.3 пункту 4.2 Договору від 03.05.2006 споживач сплачує постачальнику електричної енергії вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до методики, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електричної енергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку.
Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006, вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляд умов (п.9.4).
Пунктами 1, 2, 8 Додатку № 2 до Договору від 03.05.20006 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, встановлено, що покази обліку по об'єкту: Офіс-склад, пров. Маяковського, 9а, відповідно до Додатку “Перелік об'єктів Споживача” (а.с. 44), фіксуються 24 числа кожного місяця о 12.00 годині. Споживач зобов'язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити “Акт про обсяги спожитої електричної енергії” у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочно постачальнику за адресою: вул. Краснова, 2а.
Згідно із пунктами 1, 2, 6 Додатку № 5 до Договору від 03.05.2006 “Порядок розрахунків” розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 24 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Споживач до 24 числа місяця, що передує розрахунковому періоду здійснює оплату за електроенергію на наступний розрахунковий період у сумі вартості - 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. Розмір суми платежу розраховується споживачем самостійно як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу на очікуваний обсяг споживання електричної енергії, визначених на поточний розрахунковий період. Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків на надання послуг з компенсації переткання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку. У разі несвоєчасної оплати платежів постачальник проводить споживачу нарахування пені, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Згідно із частинами другою, четвертою статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Відповідно до статті 27 Закону України “Про електроенергетику” правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 2 вказаної статті правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Згідно з підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 ПКЕЕ постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладеного договору, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.
На підставі вищезазначених норм, 13.05.2014 року працівниками ПАТ «Одесаобленерго» в присутності споживача - ОСОБА_4 була проведена технічна перевірка об'єкта відповідача, який знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Маяковський,9а. В ході перевірки було встановлено порушення відповідачем п. 10.2 ПКЕЕ, а саме зазначено, що «у підключені струмоприймачів абонента поза засобами обліку, прихованою проводкою на розетку. При відключенні до облікованого автомата електрична енергія споживається, засобом обліку не враховується”, „Розетка демонтована”. На підставі вищезазначеного, представниками позивача було складено акт про порушення № 029255, який було підписано трьома представниками позивача (а.с.45-48).
29.05.2014 комісією з розгляду актів порушень Правил користування електричною енергією Центрального РЕМ за відсутності ФОП ОСОБА_3 було розглянуто акт від 13.05.2014 № 029255. У зв'язку із порушенням п. 10.2 ПКЕЕ, прийнято рішення оформлене протоколом № 384 про нарахування споживачу до сплати вартості недорахованої електричної енергії в сумі 53 033,52 грн., яка розрахована за період з 13.05.2011 по 13.05.2014.
03.07.2014 комісією з розгляду актів порушень Правил користування електричною енергією Центрального РЕМ за присутності ФОП ОСОБА_3 знову було розглянуто акт від 13.05.2014 № 029255. Рішення оформлене протоколом від 29.05.2014 № 384 не скасовано та прийняте нове № 384 про нарахування споживачу до сплати вартості недорахованої електричної енергії в сумі 53 033,52 грн., яка розрахована за період з 13.05.2011 по 13.05.2014 (а.с.64).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, не підлягають доведенню обставини, визнані судом загальновідомими. Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому загалу, зокрема, суду та особам, які беруть участь у справі. Загальновідомість того чи іншого факту є відносною і залежить від часу, що сплинув після події, поширеності інформації про подію в певній місцевості. Загальновідомі обставини не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність - очевидна, і доказування їх є зайвим.
Більш того, для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.
Вказане вище підтверджується постановою, пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”.
Так, рішенням господарського суду Одеської області від 01.12.2014 у справі № 916/2828/14 відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 до ПАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” про визнання недійсним рішення комісії Центрального РЕМ по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, яке оформлено протоколом від 29.05.2014 № 384 та від 13.05.2014 № 384/1. Судом встановлено, що на підставі Акту про порушення від 13.05.2014 № 029255, позивачем було виставлено рахунок від 13.05.2014 № 029255 за електроенергію по Акту за порушення ПКЕЕ, отриманий Відповідачем 03.07.2014 (а.с. 69).
Зазначений вище рахунок від 13.05.2014 № 029255 був сплачений Відповідачем частково в сумі 13 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 28.05.2015 (а.с. 70). Таким чином, заборгованість споживача за недораховану електричну енергію становить 39 533,52 грн. (53 033,52 - 13 500,00 = 39 533,52). Проте, в матеріалах справи відсутні докази оплати суму боргу відповідачем, в процесі позовного провадження, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду та також просив стягнути штрафні та фінансові санкції, що і було зроблено місцевим господарським судом.
Судова колегія погоджується з позовними вимогами ПАТ „Одесаобленерго” та висновками місцевого господарського суду про їх повне задоволення та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ФОП ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі задоволенню не підлягають, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Статтею 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Статтею 236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, в числі яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.
Як встановлено матеріалами справи і підтверджено в ході розгляду справи місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, на виконання умов Договору № 2876 Ц від 03.05.2006 року, ПАТ „Одесаобленерго” поставляло, а ФОП ОСОБА_3 прийняв електричну енергію, що також підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 01.12.2014 року по справі № 916/2828/14.
В свою чергу, відповідач порушив умови договору та законодавство, а саме п.10.2 ПКЕЕ, здійснивши самовільне підключення до електроустановок позивача без приладів обліку, в результаті чого складено Акт про порушення № 029255 від 13.05.2014 року, який підписаний споживачем без зауважень та нараховано суму боргу в розмірі 53 033,52 грн.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що дії позивача при складанні акту про порушення ПКЕЕ № 029255 від 13.05.2015 року та протоколу № 358 від 29.05.2014 року засідання комісії філії ПАТ "Одесаобленерго" по розгляду акта про порушення ПКЕЕ споживачем, відповідають в повному обсязі вимогам п.п. 6.40. - 6.42 ПКЕЕ.
Згідно ч.2 ст. 236 ГК України, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч.2 ст. 237 ГК України, порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Отже, нарахування відповідачем 53 033,52 грн. вартості недорахованої електричної енергії, є саме оперативно-господарською санкцією.
Пунктом 2 частини другої статті 27 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку є правопорушеннями в електроенергетиці.
Пунктом 2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562 (далі - Методика), встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 Методики, та за умови відсутності у такого споживача договору про постачання електричної енергії.
Пункт 2.1 Методики застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, встановленому цією Методикою, з урахуванням вимог Правил користування електричною енергією та в разі виявлення таких порушень.
Недоврахована електрична енергія - це збитки енергопостачальника через правопорушення споживача у сфері електроенергетики, які підлягають доказуванню з урахуванням приписів статті 225 ГК України
та статей 22, 614, 1212, 1213 ЦК України.
Відповідна правова позиція щодо застосування положень Методики та Правил користування електричною енергією для визначення обсягу та обрахування вартості електричної енергії, спожитої за відсутності укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії, викладалася у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 № 15/147/10.
Крім того як було зазначено вище, відповідач звертався з позовною заявою про визнання недійсним рішення комісії, оформленого протоколом до господарського суду Одеської області, про що рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовної заяви було відмовлено.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на неможливість нарахування пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань на оперативно-господарську санкцію. Проте з зазначеними посиланнями колегія суддів апеляційної інстанції не погоджається та вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до норм чинного законодавства, за своїм змістом оперативно-господарські санкції, змінюють попередні зобов'язання та є підставами для виникнення нових зобов'язань. Зміст зобов'язання, яке змінилося чи виникло у зв'язку із застосуванням оперативно-господарської санкції, слід встановити, виходячи з правової позиції цього зобов'язання.
За змістом п.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вбачається, що грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.
Таким чином зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача вартість недоврахованої електричної енергії у розмірі 39 533,52 грн., - є грошовим.
Натомість відповідач помилково ототожнює вжиту позивачем оперативно-господарську санкцію у вигляді зміни способу визначення обсягу електричної енергії для відповідача з самим зобов'язанням відповідача її оплатити, яке є грошовим за своєю правовою природою.
Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином враховуючи вищевикладене, здійснені позивачем нарахування пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання споживачем грошового зобов'язання по оплаті вартості недоврахованої електричної енергії є цілком правомірним та здійсненим у відповідності до норм чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України за № 916/3815/14 від 17.06.2015; № 922/4183/14 від 23.04.2015.
Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ФОП ОСОБА_3 викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови. Крім того судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у наданні розстрочки виконання рішення з підстав недоведеності майнового стану відповідача. Більш того, в судовому засідання в ході апеляційного провадження, представником відповідача були надані докази проплати основого боргу за недовраховану електричну енергію, проте зазначені докази колегією суддів до матеріалів справи не залучені через їх невідповідність вимогам ч.2 ст.36 ГПК України.
ФОП ОСОБА_3 ніяких відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "Одесаобленерго".
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 19.08.2015 року по справі № 916/2518/15 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 - без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського
процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 19 серпня 2015 року по справі № 916/2518/15 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови
складено « 12» жовтня 2015 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров