79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" жовтня 2015 р. Справа № 914/1203/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий-суддя Кузь В.Л.
судді Данко Л.С.
ОСОБА_1
При секретарі судового засідання Петрик К.
розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 10.07.2015 р. Приватного підприємства Виробничої Фірми “АСТ”, м. Львів
на рішення господарського суду Львівської області від 30.06.2015 р.
у справі №914/1203/15
за позовом: Приватного підприємства Виробничої Фірми «АСТ», м. Львів
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал», м. Дніпропетровськ
до відповідача 2: Приватного підприємства «Новатор Юкрейн», м. Львів
про стягнення 154 400,17 грн.
представників сторін - не з'явилися.
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/1203/15 розподілено до розгляду у складі колегії: головуючий суддя Кузь В.Л., судді - Орищин Г.В. та Данко Л.С.
У зв'язку з перебуванням судді Орищин Г.В. та судді Данко Л.С. у відпустці розпорядженням голови суду від 20.07.15 внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/1203/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя - Кузь В.Л. судді - Зварич О.В. та Мирутенко О.Л.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.15 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 23.09.15.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Мирутенко О.Л. введено суддю Данко Л.С. з підстав, викладених у розпорядженні.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.15 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 07.10.15.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Зварич О.В. введено суддю Орищин Г.В. з підстав, викладених у розпорядженні.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.06.15 у справі № 914/1203/15 (суддя Березяк Н.Є.) відмовлено в позові Приватного підприємства Виробничої Фірми «АСТ» до ТОВ «Тотал», до ПП «Новатор Юкрейн» про стягнення 154 400,17 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.15 у справі № 914/1203/15 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував тієї обставини, що відповідач не оплатив у повному обсязі поставлений товар на підставі видаткової накладної № 330г від 10.11.14 на суму 69 000 грн. та видаткової накладної № 350г від 08.12.14 на суму 68 400 грн. , які були оформлені на підставі рахунків № АС-002761 від 07.11.14 та № АС-003036 від 08.12.14, з яких вбачається, що такі виписані на підставі договору поставки № 15/01/2014 від 03.01.13.
Крім цього, скаржник вказує на те, що інших договорів (зокрема договору № 05/01-2014 від 03.01.14 та договору № 05/01-2014 від 14.01.14 ), окрім договору поставки № 15/01/2014 від 03.01.13 між сторонами не укладалося, а посилання в податкових накладних на договір № 05/01-2014 від 03.01.14, а не на договір № 05/01-2014 від 14.01.14 зумовлене виключно орфографічною помилкою. При цьому, судом першої інстанції оригінал договору, на який посилається відповідач, не витребувано.
Відповідач-1 подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін з підстав його законності та обґрунтованості.
Сторони участі свого уповноваженого представника у судовому засідання не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили.
З огляду на те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.15, від 23.09.15 розгляд апеляційної скарги відкладався, клопотання від сторін про відкладення на розгляд суду не надходили, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 07.10.15 прийнято вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.15 у справі № 914/1203/15, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Тотал» про стягнення 86 400 грн. боргу, 789,93 грн. - 3 % річних, 7 911,60 грн. - інфляційних нарахувань, 10 220,64 грн. пені, 48 078 грн. процентів за користування товарним кредитом, та до ПП «Новатор Юкрейн» про стягнення 1 000 грн. боргу за договором поруки.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем-1 (ТОВ «Тотал») умов договору поставки № 15/01/2014 від 03.01.13 в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого у нього виник борг у розмірі 87 400 грн. Крім того, позивачем за невиконання умов договору поставки нараховано відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України та п.п. 7.3, 7.4. договору 789,93 грн. - 3 % річних, 7 911,60 грн. - інфляційних нарахувань, 10 220,64 грн. пені, 48 078 грн. процентів за користування товарним кредитом. В обґрунтування своїх позовних вимог, заявлених до відповідача-2 (ПП «Новатор Юкрейн») на суму 1 000 грн., позивач подав суду договір поруки № 15/01/2014 від 03.01.13, за умовами якого відповідач-2 як поручитель відповідає за зобов'язаннями боржника (відповідача-1), які виникли на підставі договору поставки № 15/01/2014 від 03.01.13
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем до позовної заяви було подано належним чином засвідчену копію договору поставки № 15/01/2014 від 03.01.13, укладеного між ПП ВФ «АСТ» (постачальник) та ТОВ «Тотал» (покупець), за умовами якого постачальник передає поліетиленову тару чи інші вироби з поліетилену, а покупець приймає у власність для використання у своїй підприємницькій діяльності цю продукцію та зобов'язується оплатити її вартість.
Відповідно до п. 4.1 договору поставки, покупець зобов'язується оплатити поставлену йому продукцію протягом 14-ти календарних днів з моменту поставки товару.
Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов договору поставки № 15/01/2014 від 03.01.13 позивач поставив відповідачу товар на суму 69 000 грн. по видатковій накладній № 330 г від 10.11.14 та на суму 68 400 грн. по видатковій накладній № 350г від 08.12.14.
Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено копії видаткових накладних № 330 г від 10.11.14 на суму 69 000 грн. та № 350г від 08.12.14 на суму 68 400 грн. Як вбачається з матеріалів справи, у видатковій накладній № 330 г від 10.11.14 умовою продажу зазначено безготівковий розрахунок, на підставі замовлення - рахунок-фактура № АС-002761 від 07.11.14 (а.с.19); у видатковій накладній № 350 г від 08.12.14 умовою продажу зазначено безготівковий розрахунок , на підставі замовлення - рахунок-фактура № АС-003036 від 08.12.14 (а.с. 20).
Надалі, позивачем було долучено до матеріалів справи оригінали рахунків № АС-0002761 від 07.11.14 на суму 69 000 грн. та № АС-0003036 від 08.12.14 на суму 68 400 грн. (а.с. 85,86), у яких як підстава зазначено: - «договір № 05/01-2014 від 14.01.14», а також податкові накладні (а.с. 87-88), в яких підставою виписки зазначено «договір № 05/01-2014 від 14.01.14».
На підтвердження своїх доводів про часткову сплату відповідачем суми боргу, який виник внаслідок неоплати вартості отриманого товару по видатковій накладній № 330 г від 10.11.14 та по видатковій накладній № 350г від 08.12.14, позивачем подано платіжне доручення № 1782 від 04.12.14, відповідно до якого відповідач-1 сплатив на рахунок позивача 50 000 грн. згідно з рахунку № 2761 від 07.11.14 (а.с. 57).
Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судова колегія зазначає, що за визначенням, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимогам позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлений позивачем на підставі договору поставки №15/01/2014 від 03.01.13 та договору поруки №15/01/2014 від 03.01.13 (укладеного на основі договору поставки №15/01/2014 від 03.01.13), а первинні документи на підтвердження розміру позовних вимог, подані позивачем, стосуються іншого договору № 05/01-2014 від 14.01.14, оскільки рахунки-фактури , на підставі яких здійснювалася поставка за видатковими накладними №330г від 10.11.14 та № 350г від 08.12.14, містять посилання саме на договір № 05/01-2014 від 14.01.14.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою суми боргу в розмірі 87 400 грн. за поставлений за видатковими накладними №330г від 10.11.14 та № 350г від 08.12.14 товар, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 22.03.15 (а.с. 27). При цьому, позивачем у претензії зазначено, що неоплата стосується поставок по договору поставки від 03 січня 2015 року № 15/-1/2014.
На дану претензію відповідач надіслав лист-відповідь від 26.03.15, в якому визнав наявність суми боргу в розмірі 87 400 грн., який виник на підставі договору № 15/-1/2014 від 03.01.15 (а.с. 28), а не договору № 15/01/2014 від 03.01.13, стягнення коштів по якому є предметом даного спору.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, примірники видаткових накладних № 330 г від 10.11.14 на суму 69 000 грн. та № 350г від 08.12.14 на суму 68 400 грн. та примірники рахунків-фактур, на підставі яких вони виписані, якими позивач також підтверджує поставку відповідачу товару за договором № 15/01/2014 від 03.01.13, не містять посилання на цей договір. А тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що поставка ємкостей по видаткових накладних та рахунків-фактур не здійснювалася по договору № 15/01/2014 від 03.01.13, оскільки не містять посилання на нього.
Разом з тим, умовами договору № 15/01/2014 від 03.01.13 не передбачена ціна, кількість, номенклатура, загальна вартість товару, щоб можна було встановити, що поставка товару «Ємкість ПЕ 500 мл. біла» за видатковими накладними №№ 330г,350г, відбулася за договором № 15/01/2014 від 03.01.13.
Крім того, як вбачається з доданих до матеріалів справи податкових накладних, господарська операція по поставці товару на загальну суму 69 000 грн. та 68 400 грн. відбулася на підставі договору поставки № 05/01-2014 від 14.01.14, а не договору № 15/01/2014 від 03.01.13, невиконання умов якого є підставою позовних вимог у даній справі.
Разом з тим, слід зазначити, що примірники рахунку-фактури № АС-0003036 від 08.12.14 позивача і відповідача (а.с.а.с. 51, 85), якими позивач також підтверджує поставку відповідачу товару за спірним договором, містять розбіжності щодо зазначення підстави видачі та номера рахунку, а саме: в примірнику позивача зазначено «договір № 05/01-2014 від 14.01.14» та № 0003036, а в примірнику відповідача відсутнє будь-яке посилання на підставу, а номер вказаний - АС-003036.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, жодних інших документів та доказів, крім долучених до справи, як і жодних пояснень розбіжностей у долучених до матеріалів справи видаткових накладних, рахунках-фактурах та договору поставки № 15/01/2014 від 03.01.13 позивачем суду не подано.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи, будь-яких документів про поставку товару на підставі договору поставки № 15/01/2014 від 03.01.13, відповідно до якого заявлено позов встановлено види та розміри відповідальності за товарний кредит (як і підставу визначення поставки по товарному кредитуванню) та укладено договір поруки № 15/01/2014 від 03.01.13, відповідно до якого заявлено вимоги до позивача-2, визначено позивачем підсудність справи, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення боргу та штрафних санкцій за умовами договору поставки від 03 січня 2013 року № 15/01/2014.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведені висновки суду, а посилання скаржника про те, що з рахунків-фактур (оригінали яких подані позивачем) вбачається, що такі виписані на підставі договору поставки № 15/01/2014 від 03.01.13 знову ж таки суперечать матеріалам справи (а.с. 85,86).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, Львівський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Судовий збір слід покласти на скаржника в порядку ст.ст. 49,105 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу б/н від 10.07.2015 р. Приватного підприємства Виробничої Фірми “АСТ”, м. Львів залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.15 у справі № 914/1203/15 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 12.10.15.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Орищин Г.В.