"06" жовтня 2015 р. Справа № 920/698/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М.
при секретарі Пляс Л.Ф.
за участю прокурора - Зливка К.О. (посв. №013773 від 06.12.2012 р.)
та представників:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 (дов. №3247 від 01.10.2015 р.)
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№4308С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 11 червня 2015 року у справі
за позовом Прокурора Сумського району в інтересах держави в особі ОСОБА_2 районної ради, м. Суми
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фінансове управління ОСОБА_2 районної державної адміністрації Сумської області, м. Суми
до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, м. Суми
про розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії, стягнення 15 786,11 грн.
Прокурор Сумського району в інтересах держави в особі ОСОБА_2 районної ради звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до СПДФО ОСОБА_3, в якому після уточнень просив розірвати договір оренди нерухомого майна від 26.05.2010 р., зобов'язати відповідача повернути позивачу орендоване майно, стягнути з відповідача 10 023,49 грн. заборгованості з орендної плати, 4 793,29 грн. штрафу, 453,00 грн. 3% річних, 154,67 грн. пені; судові витрати просив покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Сумської області від 11.06.2015 р. у справі №920/698/15 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено повністю.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що висновки відповідача про те, що коригуванню підлягає орендна плата у сумі 199,80 грн. не відповідають умовам договору оренди, де чітко передбачено тимчасове зниження орендної плати. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Позивач вважає апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, зазначає, що відповідачем не подано суду доказів сплати боргу та не спростовано належними та допустимими доказами позицію позивача. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Сумської області залишити без змін.
Третя особа вимоги ухвали суду від 20.08.2015 р. не виконала, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надала.
ОСОБА_2 районна рада та Фінуправління ОСОБА_2 РДА Сумської області своїх представників в судове засідання не направили.
Позивач про причини неявки свого представника в судове засідання суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.
Фінуправління ОСОБА_2 РДА Сумської області в заяві, що надійшла до суду 14.09.2015 р. (вх. №12965), просить суд розглянути справу за відсутності її представника.
Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, вислухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та уповноваженого представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2010 р. між ОСОБА_2 районною радою (орендодавець) та СПДФО ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за №805 (т. 1 а.с. 13-15).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлову будівлю (їдальню під літ. “А-І”, цегляна) площею 337,4 кв. м, що розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Кооперативна, буд. 4.
Факт приймання-передачі об'єкту оренди підтверджується актом від 26.05.2010 р. (т. 1 а.с. 15 - зворотна сторона).
Майно передано в оренду з метою використання під розміщення їдальні (п. 1.2 договору).
Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад району, затвердженої рішенням районної ради двадцять п'ятого скликання від 07.10.2009 р. (зі змінами) і становить без ПДВ за перший місяць оренди - травень 2010 року 199,80 грн.
До обов'язків орендаря відповідно до п. 5 договору входить необхідність використання орендованого майна відповідно до його призначення та умов договору, своєчасна та й у повному обсязі сплата орендної плати, страхування майна, тощо.
Протоколом № 1 від 18.05.2009 р. засідання конкурсної комісії районної ради встановлено, що розрахунок вартості орендованого майна буде проводитись згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року “Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”.
Додатком № 2 до вищезазначеної Методики передбачені ставки від 1 до 100% в залежності від цільового призначення використання орендованого майна.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 25 березня 2009 року “Деякі питання оплати державного майна” впроваджено тимчасове (до 01 січня 2011 року) зниження орендних ставок у розмірі 45% встановленого обсягу. Фактична плата за травень місяць складає 199 грн. 80 коп.
Відповідно до п. 3.2 договору орендар самостійно перераховує орендну плату в розмірі 70% і місцевий бюджет та 30% на рахунок ОСОБА_2 районної ради.
Додатковою угодою сторони внесли зміни до п. 3.2 договору, зазначивши, що орендар самостійно перераховує орендну плату в розмірі 100 % в місцевий бюджет (т. 1 а.с. 17).
Відповідно до п. 4 додатку №1 до договору вартість об'єкту оренди за експертною оцінкою від 30.04.2010 р. складає 88000,00 грн.
Згідно до п. 6 додатку № 1 до договору річна орендна плата складає 5328,00 грн. (орендна ставка 6% вартості майна, для розміщення їдальні, п. 20 Методики розрахунку).
Відповідно до п. 7 додатку № 1 до договору розрахункова орендна плата за травень 2010 року складатиме 444,00 грн.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Орендна плата за цим розрахунком нараховується орендарю з моменту укладення договору оренди і повинна сплачуватися не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним на рахунок місцевого бюджету на рахунок спеціального фонду ОСОБА_2 районної ради.
19.12.2014 р. та 18.03.2015 р. комісією ОСОБА_2 районної ради здійснено перевірки додержання орендарем умов вказаного договору, результати яких зафіксовано у відповідних актах (т. 1 а.с. 24-26, 30-32).
Перевіркою встановлено порушення орендарем умов договору, а саме: приміщення використовувалось не за цільовим призначенням, не проведені ремонти передбачені договором, не укладено договори страхування, існує заборгованість з орендної плати.
З метою усунення недоліків орендодавець звертався 19.12.2014 р. та 18.03.2015 р. до орендаря з претензіями №02-04/1628 та №02-04/7961/1 (т. 1 а.с. 27-28, 39-40).
Орендар вказані претензії проігнорував.
В листі до голови ОСОБА_2 районної ради (вх. №02-03/114 від 09.02.2015 р.) зазначив, що з 2013 році припинив роботу їдальні, оскільки збільшилась вартість енергоносіїв, просив позивача надати право на суборенду орендованого майна та зазначив, що кошти від отримання орендної плати за суборенду будуть спрямовані до районного бюджету (т. 1 а.с. 29).
Вважаючи, що СПДФО ОСОБА_3 не виконує зобов'язання за договором, порушує спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ Сумського району в особі ОСОБА_2 районної ради, як власника майна, що призводить до неповного надходження коштів до бюджету Сумського району, прокурор Сумського району, відповідно до ст. 121 Конституції України, звернувся до господарського суду Сумської області за захистом порушеного права ОСОБА_2 районної ради та для захисту інтересів держави з позовом про розірвання договору оренди нерухомого майна від 26.05.2010 р., зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно, стягнення з відповідача 10 023,49 грн. заборгованості з орендної плати, 4 793,29 грн. штрафу, 453,00 грн. 3% річних, 154,67 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначає про порушення орендарем умов договору щодо сплати орендної плати та використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням, що є підставою для розірвання договору оренди в порядку вимог ст. ст. 188, 291 Господарського кодексу України, ст. 783 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обґрунтованості, визнавши доведеними факти наявності заборгованості з орендної плати та використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням.
Однак, колегія суддів з висновками господарського суду не погоджується з наступних підстав.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Право передання майна в найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму ( ст.761 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту наявності заборгованості з орендної плати, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад району і становить без ПДВ за перший місяць оренди - травень 2010 року 199,80 грн.
Згідно з пп. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць також визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пп. 3.5 договору).
Підпунктом п.п. 5.9. договору передбачено право орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
Додатком №1 (розрахунок орендної плати за нежитлове приміщення - їдальня), який є невід'ємною частиною договору, сторони, зокрема, передбачили:
- вартість об'єкту оренди за експертною оцінкою від 30.04.2010 р. складає 88000,00 грн.;
- річна орендна плата складає 5328,00 грн. (орендна ставка 6% вартості майна, для розміщення їдальні, п. 20 Методики розрахунку);
- розрахункова орендна плата за травень 2010 року складатиме 444,00 грн.;
- згідно Постанови КМ України від 25.03.2009 р. впроваджено тимчасове зниження орендних ставок у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу;
- фактична плата за травень місяць складає: 444,00 х 0.45 = 199,80 грн.;
- розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць;
- орендна плата за цим розрахунком нараховується орендарю з моменту укладання договору оренди і повинна сплачуватись не пізніше 15-го числа місяця, наступного за завітним на рахунок місцевого бюджету та на рахунок спец. фонду ОСОБА_2 районної ради.
Таким чином, в подальшому коригуванню підлягає сума, визначена п. 3.1. договору оренди та додатком №1, яка дорівнює 199,80 грн.
Вказана сума своєчасно та в повному обсязі сплачувалась відповідачем протягом дії договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- в 2011 році: листом позивача №02-04/1144 від 27.05.2015 р. (т. 1 а.с. 147-148), рахунком №25/02 від 09.02.2011 р., рахунком №25/04 від 07.04.2011 р. (а.с. 69);
- в 2012-2014 роках - акти перевірки додержання умов договору оренди нерухомого майна від 23.01.2012 р., 19.12.2014 р., якими не було встановлено факту порушення орендарем зобов'язання щодо сплати орендної плати.
Вказані документи також свідчать про погодження позивачем суми орендної плати в розмірі 199,80 грн., а не 444,00 грн., як зазначається в позові.
Отже, висновки суду, що з 01 січня 2011 року орендна плата за кожний місяць становить 444,00 грн. не відповідають обставинам справи.
В матеріалах справи наявний лист Фінансового управління ОСОБА_2 районної державної адміністрації Сумської області від 04.06.2015 р. за №01-23/429, зі змісту якого вбачається, що нарахування та контроль за повнотою і своєчасністю сплати орендної плати здійснює ОСОБА_2 районна рада та Фінансове управління ОСОБА_2 районної державної адміністрації Сумської області шляхом направлення на адресу Орендаря рахунків на сплату орендної плати. Таким чином, позивач здійснює нарахування та контроль за повнотою та правильністю обчислення орендної плати, а орендар самостійно здійснює перерахування обчисленої орендної плати відповідно до напрямку, визначеного пунктом 3.2 договору (т. 1 а.с. 151-153).
Крім того, перерахунок орендної плати ФОП ОСОБА_3 по договору оренди за 2011 р., який є додатком до акту перевірки від 18.03.2015 р., містить інформацію про повернення відповідачу ОСОБА_2 районною радою надміру сплачених коштів в сумі 63,58 грн. (т. 1 а.с. 34), що свідчить про відсутність у відповідача заборгованості з орендних платежів.
Факт проведення щомісячних платежів відповідачем на виконання договору оренди підтверджується також інформацією, що міститься в листі ОСОБА_2 РДА від 06.05.2015 р. за №508/05-1197 (т. 1 а.с. 122-128)
Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, який не взяв до уваги заперечення відповідача щодо неповідомлення позивачем про зміну розміру орендної плати, зазначивши, що виконання господарського договору - це двостороння, активна дія обох сторін договору, а самостійність перерахування орендної плати відповідачем передбачена сторонами у договорі.
Як зазначено, вище, відповідно до п. 3.2 договору відповідач самостійно перераховує орендну плату в розмірі 70% в місцевий бюджет та 30% на рахунок ОСОБА_2 районної ради.
Отже, вказаним пунктом був визначений напрямок перерахування коштів, тобто зазначені бюджети, до яких спрямовується орендна плата, визначена договором. Згідно до додаткової угоди, напрямок перерахування коштів було змінено, а саме: зазначено, що орендар самостійно І перераховує орендну плату в розмірі 100 % в місцевий бюджет.
Будь яких додаткових обов'язків відповідача щодо нарахування сум орендної плати ані в договорі, ані в додатковій угоді сторонами не визначалось.
Помилковість даного висновку суду першої інстанції полягає в тому, що виконання орендарем зобов'язання полягає в самостійному перерахуванні орендної плати, своєчасно та відповідно нарахованого розміру до відповідного бюджету. А нарахування орендної плати є відповідно зобов'язанням орендодавця, який здійснює його шляхом надання рахунку.
З огляду на викладене, відповідач не порушив свої зобов'язання в частині перерахування орендної плати до бюджету.
Як вже зазначалось вище, пунктом 5.1. договору передбачено, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору. Майно згідно п. 1.2 договору передано в оренду під розміщення їдальні.
Здійснивши аналіз матеріалів справи та умов договору від 26.05.2010 р. колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків господарського суду про нецільове використання орендованого приміщення з огляду на таке.
Твердження позивача про використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням ґрунтується на листі відповідача голові ОСОБА_2 районної ради ОСОБА_4 (вх. №02-03/114 від 09.02.2015 р.). Проте, зі змісту вказаного листа вбачається, що орендар звертається до орендодавця з проханням отримати від нього згоди на передачу орендованого майна в суборенду в порядку п.п. 6.2 договору, посилаючись на припинення роботи їдальні з певних причин. Крім того, в листі вказується на те, що приміщення їдальні в подальшому буде використовуватись за своїм цільовим призначенням та частина приміщення буде використовуватись для розміщення магазину.
Інших документів на підтвердження використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням ні прокурором, ні позивачем суду не надано.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у рішеннях №3-166гс15 від 20.05.2015 р. та №3-211гс14 від 21.05.2015 р. поняття ”не використання об'єкта оренди” не є тотожним поняттю ”використання об'єкта оренди не за цільовим призначенням”, а отже навіть у разі встановлення судом факту невикористання об'єкту оренди дана обставина не може вважатись невиконанням стороною взятих на себе зобов'язань за договором та бути підставою для його розірвання.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати та використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням не відповідають дійсним обставинам справи.
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди від 26.05.2010 р., укладеного між ОСОБА_2 районною радою та СПДФО ОСОБА_3, в зв'язку з чим господарський суд Сумської області дійшов неправомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2015 р. до господарського суду Сумської області від прокуратури Сумського району надійшло доповнення до позовної заяви (№70-3201 вих. 15), в якому прокурором заявлені нові позовні вимоги, а саме: стягнення пені у розмірі 0,5% облікової ставки НБУ в сумі 563,96 грн., 3% річних з 16.06.2012 по 15.04.2015р. в сумі 405,37 грн. та 50% штрафних санкцій в сумі 4793,29 грн.
Вказане доповнення суд розцінив як заяву про збільшення позовних вимог та прийняв до розгляду.
Однак, Вищий господарський суд України в своєму інформаційному листі від 02.06.2006 р. за №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами і доповненнями, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 8 квітня 2008 року N 01-8/218), зазначає: під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.
Зазначене процесуальне порушення призвело до того, що в подальшому, 10.06.2015 р., до суду першої інстанції від прокуратури Сумського району надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, які були заявлені саме в доповненні до позовної заяви, вимоги якої були задоволені в повному обсязі оскаржуваним рішенням. Тобто, оскаржуваним рішенням були задоволені нові вимоги позивача, які не заявлялись в первісному позові.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 11.06.2015 р. у справі №920/698/15 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 11.06.2015р. у справі №920/698/15 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Повна постанова складена 12.10.2015 р.
Головуючий суддя Івакіна В.О.
Суддя Бондаренко В.П.
Суддя Камишева Л.М.