04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" вересня 2015 р. Справа№ 910/6279/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Шевченка Е.О.
За участю секретаря судового засідання Атарщікової А.М.
представників сторін:
від позивача - Івасів Ю.Ю, дов. № 5197, 5198 від 15.12.2014 р.;
від відповідача-1 - Харабет О.І. дов. № 11/15 від 05.05.2015 р.;
від відповідача-2 - Тарнавська О.В. дов. № 186 від 21.05.2015 р.;
від третьої особи - не з'явилися.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 12.05.2015 року
у справі № 910/6279/15-г (суддя Якименко М.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
до 1. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«Мега-поліс»;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехпром»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Криворізький турбінний
завод «Констар»
про визнання недійсним договору відступлення права вимог
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року по справі № 910/6279/15-г у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року по справі № 910/6279/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 08.07.2015 року.
26.06.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехпром» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
01.07.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-поліс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
03.07.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від керуючого санацією Публічного акціонерного товариства «Криворізький турбінний завод «Констар» надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких третя особа просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
07.07.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких позивач підтримав вимоги апеляційної скарги.
08.07.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. у відпустці, розгляд справи не відбувся.
Після виходу головуючого судді з відпустки, розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року розгляд справи призначено на 09.09.2015 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року справу № 910/6279/15-г прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року розгляд справи № 910/6279/15-г відкладено на 23.09.2015 року.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.
Представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року по справі № 910/6279/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Крім того, у судовому засіданні 23.09.2015 року представником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» було подано додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких позивач підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-поліс» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехпром» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представники Публічного акціонерного товариства «Криворізький турбінний завод «Констар» у судове засідання не з'явилися. У письмових поясненнях, які надійшли 03.07.2015 року, третя особа заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготехпром» (далі - відповідач-2, Кредитор, ТОВ «Енерготехпром») та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс» (далі - відповідач-1, Новий кредитор, ПрАТ «СК «Мега-Поліс») укладено Договір відступлення права вимоги № 0108 (далі - Договір відступлення права вимоги, оспорюваний договір).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За умовами Договору, Кредитор зобов'язується відступити (передати) Новому кредитору за цим Договором право вимоги до Боржника, а Новий кредитор зобов'язується сплатити Кредитору грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, яка визначена в п. 3.9 цього Договору, та набути означене право вимоги за Договором оренди нежитлового приміщення.
Відповідно до Договором відступлення права вимоги боржником є ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар» (далі - третя особа, ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар»), ідентифікаційний код юридичної особи 32309445, місцезнаходження якого: 50045, Україна, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 127.
Пунктом 2.2 Договору відступлення права вимоги, встановлено, що загальний розмір заборгованості Боржника, право вимоги якої відступається згідно даного Договору, становить 51 408,00 грн.
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - позивач, ПАТ «Укрсоцбанк»), звертаючись з позовом, зазначає, що Договір відступлення права вимоги порушує його права кредитора у справі про визнання банкрутом ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар», а також те що у відповідача-1 відсутній обсяг правоздатності для укладання оспорюваного договору, в зв'язку з тим що відповідач-1 є страховою компанією і на нього поширюється дія Закону України «Про страхування».
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Пунктом 2.5.1 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону
Згідно з абз. 5 п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Позивач стверджує, що оспорюваний Договір порушує його права кредитора у справі про визнання банкрутом ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар».
Як встановлено вище, Договір відступлення права вимоги було укладено відповідачем-1 та відповідачем-2 01.08.2014 року, а провадження у справі про визнання банкрутом третьої особи відкрито Господарським судом Дніпропетровської області 12.08.2014 року.
При цьому, заборгованість третьої особи, права стягнення щодо якої відступались за Договором відступлення права вимоги, існувала тривалий час до відступлення права вимоги і факт її наявності визнано Господарським судом Дніпропетровської області.
Крім того, Договором відступлення права вимоги не було змінено розмір заборгованості третьої особи, а лише змінено особу кредитора. Укладений Договір відступлення права вимоги не змінював й розміру заборгованості третьої особи перед позивачем, в зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що Договір відступлення права вимоги не стосувався прав, обов'язків та/або законних інтересів позивача, а також не змінював загальний розмір заборгованості третьої особи перед усіма кредиторами.
З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не є стороною Договору відступлення права вимоги та не є заінтересованою особою, оскільки ніяких прав та/або законних інтересів позивача укладенням Договору відступлення права вимоги не було порушено.
Крім того, позивач є кредитором у справі № 904/5722/14 про визнання банкрутом третьої особи, а тому у випадку порушення його прав та/або законних інтересів як кредитора, він має право на їх захист в межах провадження справи № 904/5722/14 про визнання банкрутом третьої особи, у тому числі шляхом оскарження визнаних кредиторських вимог відповідача-2.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2014 року у справі № 904/5722/14 про визнання банкрутом було визнано грошові вимоги відповідача-2 до третьої особи на суму 3 160 167,62 грн., з яких 422 043,10 грн. - вимоги, що ґрунтуються на Оспорюваному договорі.
Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/5722/14 при винесенні ухвали 10.12.2014 року у справі № 904/5722/14 надано правову оцінку правовідносинам між відповідачем-2 та третьою особою, встановлено факт заміни сторони у зобов'язанні та визнано факт наявності заборгованості третьої особи перед відповідачем-2 на суму 422 043,10 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5722/14 від 18.12.2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів з вимогами наступних кредиторів, зокрема:
- Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (позивача у даній справі), м. Київ на суму основного боргу у розмірі 48 316 829,63 грн., що віднесені до 4 черги задоволення, пеню у сумі 10 365 963,65 грн. - до 6 черги задоволення, інфляційні витрати у сумі 2 177 763,14 грн. - до 4 черги задоволення, судовий збір у сумі 1 218,00грн. - до 1 черги задоволення вимог кредиторів та вимоги забезпечені заставою у сумі 29 379 707,86 грн. - позачергово;
- Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс» (відповідача-2 у даній справі), м. Київ на суму 3 160 167,62 грн., які віднесені до 4 черги задоволення та судовий збір у сумі 1 218,00 грн., до 1 черги задоволення вимог кредиторів;
- Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехпром» (відповідача-1 у даній справі), м. Київ на суму 14 734 545,87 грн., з яких: 12 437 492,23 грн. основний борг, які віднесені до 4 черги задоволення, 1 597 978,98 грн. інформаційних витрат з віднесенням до 4 черги задоволення, 641 396,66 грн. - 3 % річних з віднесенням до 4 черги задоволення, 56 460,00 грн. судовий збір з віднесенням до 4 черги задоволення, 1 218,00 грн. судовий збір з віднесенням до 1 черги задоволення вимог кредиторів.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору і урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що з огляду на вказане, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Стосовно доводів позивача про те, що відповідач-2, як страхова компанія має обмежену цивільну дієздатність, тобто може вести виключно діяльність, чітко визначену в Законі України «Про страхування», та не мав права укладати Оспорюваний договір з огляду на ст.ст. 2 та 31 Закону України «Про страхування» є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Оспорюваний Договір є договором відступлення права вимоги, який регулюється нормами ст.ст. 512 і 514 ЦК України та не є фінансовою послугою, не є предметом безпосередньої фінансової діяльності страховика, обмеження щодо здійснення якої наводиться в ст. 2 Закону України «Про страхування». Крім того, Договір відступлення права вимоги не містить ознак кредитної діяльності, здійснення якої заборонено положеннями ст. 31 Закону України «Про страхування».
Закон України «Про страхування» є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб. Вказаний Закон не регулює порядок укладення юридичними особами, навіть і страховиками, інших договорів, таких як відступлення права вимоги, оренда приміщень, послуги зв'язку, закупівля канцтоварів тощо.
У ст. 2 Закону України «Про страхування», як зазначалось вище, йдеться мова лише про предмет безпосередньої діяльності страховика та не зазначено, що страховик має право здійснювати лише види діяльності, визначені як безпосередні. Тобто позивач фактично змінює поняття «предмет безпосередньої діяльності» на «предмет виключної діяльності». В тій самій ст. 2 Закону України «Про страхування» законодавець вказує, що дозволяються будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.
Пунктом 3.3.1 Статуту відповідача-1 передбачено, що страхова компанія має право: укладати договори (угоди), набувати та відчужувати майнові та немайнові права, вступати в зобов'язання.
За таких обставин, законодавство України не містить прямих заборон чи обмежень щодо укладення відповідачем-1 Договору відступлення права вимоги.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору з вказаних підстав.
Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним оспорюваного Договору задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року по справі № 910/6279/15-г, прийнято з повним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року по справі № 910/6279/15-г залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/6279/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.О. Зеленін
Е.О. Шевченко
Повний текст рішення підписано 08.10.2015