04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" вересня 2015 р. Справа№ 910/12147/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Шевченка Е.О.
За участю секретаря судового засідання Атарщікової А.М.
представників сторін:
від позивача - Доценко М.С., дов. б/н від 20.05.15 р.;
від відповідача - Гончар Л.В. дов. б/н від 04.06.2015 р.;
від третьої особи - не з'явилися.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод
«Шплінт.УА»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 24.06.2015 року
у справі № 910/12147/15 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод
«Шплінт.УА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цембудсервіс»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго»
про визнання укладеною додаткової угоди
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 910/12147/15 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «Шплінт.УА» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 910/12147/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Цембудсервіс».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «Шплінт.УА» було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.09.2015 року.
31.08.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Цембудсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «Шплінт.УА» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 910/12147/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Цембудсервіс» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» 22.09.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надав письмові пояснення по справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
09.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «Шплінт.УА» (далі - споживач, позивач, ТОВ «Метизний завод «Шплінт.УА») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цембудсервіс» (далі - власник мереж, відповідач, ТОВ «Цембудсервіс») був укладений договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 09/14 (далі - договір).
За умовами Договору власник мереж забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4.1. цього Договору.
Пунктами 6.1 та 6.1.1 Договору передбачено, що передача електричної енергії споживачу може бути припинена або обмежена власником мереж без попередження, з дотриманням процедури передбаченої Правилами користування електричною енергією зокрема у випадку споживання електроенергії споживачем після закінчення строку дії цього Договору.
Відповідно п. 11.6 Договору, він укладається на строк до 09.05.2015 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
За твердженням позивача, ним виконувалися умови Договору належним чином. Будь-яких претензій до споживача щодо неналежного виконання умов договору власником мереж не заявлялось.
13.02.2015 року листом № 13/02-1 відповідач попередив позивача про не продовження строку дії Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 09/14 від 09.04.2014 року з підстав закінчення строку дії договору та попередив про припинення передачі електроенергії через свої електричні мережі позивачу о 00:00 годин 10.05.2015.
Листами третьої особи від 13.03.2015 року та від 24.03.2015 року, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» повідомило позивача про необхідність погодження з відповідачем пролонгації терміну дії договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або про розгляд можливості зміни схеми підключення.
31.03.2015 року позивач направив на адресу відповідача лист з пропозицією продовжити термін дії укладеного між сторонами Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 09/14 від 09.04.2014 року або укласти новий договір відповідно до типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача.
08.04.2015 року листом № 08/04-1 відповідач зазначив про відсутність технічних можливостей для надання позивачу електричної енергії на тих умовах, які були передбачені укладеним між сторонами Договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 09/14 від 09.04.2014 року та пропонував позивачу укласти новий договір зі зміною точки приєднання.
24.04.2015 року позивач надіслав на адресу відповідача пропозицію № 22/04 від 22.04.2015 року про укладення додаткової угоди про продовження терміну дії договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 09/14 від 09.04.2014 року із примірниками підписаної директором та скріпленої печаткою позивача додаткової угоди від 22.04.2015 року про продовження терміну дії Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 09/14 від 09.04.2014 року.
З огляду на вказане, позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди від 22.04.2015 року про продовження дії терміну дії Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 09/14 від 09.04.2014 року.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до п. 1.5 Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, у редакції постанови НКРЕ від 17.05.2005 року № 910 (далі - Привила) у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань вносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Згідно з п. 1.7 Правил, у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору.
Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог їх Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.
У відповідності до Правил, учасниками спірних правовідносин були укладені вищеописані договори: договір електропостачання між третьою особою - енергопостачальник, та позивачем - споживач, субспоживач) та договір про технічне забезпечення електропостачання споживача між позивачем - субспоживач та відповідачем - власник мереж, основний споживач. На підставі цих договорів електропостачання позивача (субспоживача) обумовлено здійснювати через ПС35/6 КРУН-6Кв, яке є власністю відповідача (власник мереж).
Згідно з ч.ч. 3, 4, 6 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у ч. 1 цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
З огляду на зазначене, у разі користування позивачем вказаними послугами, останній зобов'язаний укласти такий договір.
Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідача в порядку визначному п. 11.6 Договору в цілому відмовився від Договору.
На звернення позивача 31.03.2015 року з пропозицією продовжити термін дії Договору або укласти новий договір відповідно до типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, відповідач листом від 08.04.2015 року № 08/04-1 повідомив про можливість укладання нового договору, проте зі зміною точки приєднання.
Листом-пропозицією за вих. № 22/04 від 22.04.2015 року позивач звернувся до відповідача з доданою до листа підписаною директором та скріпленою печаткою позивача додатковою угоди від 22.04.2015 року про продовження терміну дії Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 09/14 від 09.04.2014 року на строк до 09.05.2016 року.
Положеннями ст.ст. 203, 204 Цивільного кодексу України встановлено, що волевиявлення учасників правочину мають бути вільними та відповідати їх внутрішній волі.
Відповідно до п. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 5.17 Правил визначено перелік істотних умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, а саме: найменування сторін, місце і дату укладення договору, обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності, режими постачання, гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання), величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача, порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності), порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку), порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії, умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин, строк дії договору, умови та порядок розірвання договору, місцезнаходження, банківські реквізити сторін.
Пункт 5.18 Правил визначає перелік документів, які є невід'ємними частинами такого договору, та до яких зокрема належить: акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін та схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача.
Пунктом 5.19 Правил передбачено, що у разі укладення між основним споживачем та субспоживачем договору про технічне забезпечення електропостачання споживача цей договір та зміни до нього узгоджуються з електропередавальною організацією у частині режимів споживання електричної енергії, приєднаної потужності, режимів перетікання реактивної електроенергії та дотримання показників якості електричної енергії.
За таких обставин, для визнання договору укладеним, сторони повинні дійти згоди з усіх істотних умов такого договору.
Стосовно посилання на укладення договору, який відповідає умовам типового договору, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Відповідно до п. 1.7 Правил, основний споживач не має права відмовити субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.
Отже, проект договору повинен бути розроблений та відповідати Типовому договору, який затверджений Кабінетом Міністрів України. Тобто законодавець (ст. 179 ГК України) забороняє відступати від змісту типового договору. Сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови.
Тільки у цьому випадку укладення договору є обов'язком споживача. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 03.03.2015 року по справі № 908/3112/14, а також в постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 року по справі № 6-110цс12.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що порядок укладення договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, істотні умови такого договору та перелік документів, які слід долучити до договору та які є його невід'ємними частинами визначено п.п. 5.4, 5.17, 5.18, 5.19 Правил.
Згідно вищенаведених приписів Правил укладення спірного договору для відповідача є обов'язковим лише при дотриманні позивачем всіх встановлених Правилами умов, необхідних для укладення такого договору, та зокрема, оформлення належним чином як самого договору із зазначенням всіх його істотних умов, щодо яких сторони повинні дійти згоди, так і додатків до договору, які є його невід'ємною частиною та щодо змісту яких також необхідне досягнення згоди сторін.
Правилами не ставиться укладення спірного договору в залежність від наявності інших спорів між сторонами, а лише від зазначення істотних умов договору та досягнення між сторонами згоди щодо них, та з доданням до договору обумовлених Правилами обов'язкових додатків.
Тобто, щоб договір вважався укладеним, сторони повинні узгодити всі його істотні умови. Якщо в такому двосторонньому правочині відсутня хоча б одна істотна умова, весь договір є неукладеним, тобто таким, що взагалі не відбувся (ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України), а отже, він не може породжувати права та обов'язки.
Проект додаткової угоди від 22.04.2015 року про продовження терміну дії Договору, копія якого залучена до матеріалів справи, містить тільки пропозицію про пролонгацію строку дії договору до 09.05.2016 року на тих самих умовах, що в ньому були погоджені між сторонами.
Проте, відповідач заперечив проти пролонгації строку дії Договору та вказав на можливість його переукладення в новій редакції зі зміною точки підключення позивача.
За таких обставин, сторонами не було погоджено всіх істотних умов спірного договору та не було дотримано вимог щодо узгодження істотних умов договору в порядку, передбаченому ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України та умовами Правил.
При цьому, п. 11.6 Договору сторони прямо погодили можливість відмови сторони від договору після закінчення строку його дії за умови вчасного повідомлення іншої сторони, що і було зроблено відповідачем.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами на час прийняття рішення у справі не погоджено всі істотні умови договору, а саме - точка підключення, отже немає підстав для визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди від 22.04.2015 року про продовження дії терміну дії Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від № 09/14 від 09.04.2014 року на строк до 09.05.2016 року.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «Шплінт.УА» в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 910/12147/15, прийнято з повним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «Шплінт.УА» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «Шплінт.УА» (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «Шплінт.УА» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 910/12147/15 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/12147/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.О. Зеленін
Е.О. Шевченко
Повний текст рішення підписано 08.10.2015