04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" вересня 2015 р. Справа№ 910/13039/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Шевченка Е.О.
За участю секретаря судового засідання Атарщікової А.М.
представників сторін:
від позивача - Горячих Я.О., дов. № 46 від 31.03.2015 р.;
від відповідача - Новицький М.З., дов. № 300-122/01-5444 від 25.05.2015 р.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк
розвитку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової
адміністрації у ПАТ «ВБР» Міхна Сергія Семеновича
на рішення Господарського суду міста Києва
від 13.07.2015 року
у справі № 910/13039/15 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк
розвитку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової
адміністрації у ПАТ «ВБР» Міхна Сергія Семеновича
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 року по справі № 910/13039/15 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВБР» Міхна Сергія Семеновича звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 року по справі № 910/13039/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гончаров С.А., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 23.09.2015 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року справу № 910/13039/15 було прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.
23.09.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 року, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» - без задоволення.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Представник Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 року по справі № 910/13039/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник Антимонопольного комітету України у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
17.03.2015 року Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 134-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано дії Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу в.о. Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 15.08.2014 № 20-29.3/09-7520 у встановлений ним строк (а.с. 31-34).
За порушення, вказане у пункті 1 рішення Комітету, накладено штраф на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» у розмірі 20 000,00 грн.
Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, вважає спірне рішення необ'єктивним, незаконним та таким, що порушує права позивача, зважаючи на наступне.
Так, відповідальним працівником Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» 02.09.2014 року було направлено лист від 01.09.2014 року № 9721, який містив відомості, що запитувались Антимонопольним комітетом України. Лист було направлено шляхом вкидання конверту з марками в скриню для відправлення листів, котра розміщувалася всередині відділення Укрпошти № 135. Проте, з незалежних від Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» причин, вищезазначений лист не надійшов на адресу Антимонопольного комітету України.
Зважаючи на вищенаведене, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» вважає, що позивач виконав всі свої зобов'язання на вимогу Антимонопольного комітету України та просило визнати недійсним та скасувати рішення відповідача.
Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету N 32-р. від 23.02.2001 р.
Відповідно до п.п. 4-5 п. 13.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.
Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак, господарські суди у розгляді відповідних справ мають з'ясовувати, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що Антимонопольний комітет України надіслав Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський банк розвитку» вимогу про надання інформації № 20-29.3/09-7520 від 15.08.2014 року із зазначенням переліку інформації, яку необхідно було надати протягом 15 календарних днів з дня отримання вимоги.
У вимозі повідомлялось, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, передбачену статтею 52 цього Закону.
Отримання вищезазначеної вимоги відповідачем не заперечується, крім того в апеляційній скарзі скаржник зазначає про її отримання уповноваженою особою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» 20.08.2015 року.
Отже, останнім днем строку надання позивачем інформації на вимогу є 04.09.2014 року.
Проте, в установлений строк інформація до Комітету не надійшла, належних доказів на підтвердження своєчасного надання відповіді на вимогу позивачем не надано.
Так, відповідно до частини третьої статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту. У разі неотримання документів Антимонопольним комітетом України відповідальна особа надає належні докази на підтвердження факту направлення таких документів поштою.
Докази, на які посилається в своїй апеляційній скарзі апелянт, а саме виписка з журналу вихідної кореспонденції, маршрутний лист до подорожнього листа № 536589 від 02.09.2014 року, та докази, які містяться в матеріалах справи, а саме, акт на списання поштових марок, звіт відправлення листів за вересень 2014 року, не є належними та допустимими доказами своєчасного надання інформації на вимогу згідно з положеннями статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Колегія суддів звертає увагу, що саме розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) та опис вкладення, може вважатися належним доказом надсилання будь-якої кореспонденції.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 07.11.2014 року № 10327 позивач повідомив про те, що останньому стало відомо про неотримання органами Антимонопольного комітету України інформації на вимогу, у зв'язку з чим, додатково надав другий примірник відповіді із зазначенням запрошуваної інформації, яка була раніше направлена позивачем засобами поштового зв'язку.
У додатку до листа позивача від 07.11.2014 року № 10327 було долучено копію листа від 01.09.2014 року № 9721.
При цьому, інформація, яка запитувалася у вимозі, надана позивачем у повному обсязі лише листом від 07.11.2014 року № 10327.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право, зокрема при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Положеннями статей 22 та 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що вимоги державного уповноваженого Комітету є обов'язковими для виконання у визначений ним строк; суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу державного уповноваженого Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Згідно з пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», неподання інформації Комітету у встановлені органами Комітету строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Так, згідно з п. 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
У п. 13 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 зазначено, що закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України з огляду на вимоги статті 33 ГПК України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
З іншого боку, законодавством України не передбачено і якоїсь спеціальної форми, а так само і порядку надсилання відповіді на запит про надання інформації. Отже, така інформація може надаватися в будь-якій не забороненій законом формі та спосіб, з огляду, водночас, на те, що заперечення органом Антимонопольного комітету України подання суб'єктом господарювання інформації потребує подання останнім належних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно належного виконання обов'язку з надання витребуваної інформації.
Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Антимонопольним комітетом України, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України доведено про надсилання вимоги від 15.08.2014 року та її отримання уповноваженою особою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку».
При цьому, Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що заперечення органом Антимонопольного комітету України подання суб'єктом господарювання інформації потребує подання останнім належних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно належного виконання обов'язку з надання витребуваної інформації.
Оскільки в даному випадку Антимонопольний комітет України заперечував отримання ним згаданого листа від Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», останнє мало подати суду належні докази його надіслання, що позивачем не здійснено.
Водночас закон не покладає на Антимонопольний комітет України обов'язку доводити «неодержання» ним відповідного листа від Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», як про це зазначає в апеляційній скарзі скаржник.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2013 року по справі № 5011-12/6634-2012.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних доказів вчасного направлення запитуваної Комітетом інформації.
Таким чином, оскаржуваним рішенням Антимонопольного комітету України від 17.03.2015 року № 134-р встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» не надало інформації у повному обсязі на вимогу у встановлений строк.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 17.03.2015 року № 134-р.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВБР» Міхна Сергія Семеновича в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 року по справі № 910/13039/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВБР» Міхна Сергія Семеновича задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВБР» Міхна Сергія Семеновича (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВБР» Міхна Сергія Семеновича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 року по справі № 910/13039/15 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/13039/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.О. Зеленін
Е.О. Шевченко
Повний текст рішення підписано 08.10.2015