07.10.2015 року Справа № 904/4653/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.
секретар судового засідання Мацекос І.М.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1П фізична особа-підприємець, витяг з ЄДРЮФОП, серія АЖ №241932 від 15.02.01
від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 14.11.14
від відповідача-1: ОСОБА_3 представник, довіреність №256 від 12.06.15
від відповідача-1: ОСОБА_4 представник, довіреність №257 від 02.07.15
від відповідача-2: ОСОБА_5 представник, довіреність №23 від 02.09.15
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015р. у справі №904/4653/15
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до відповідача-1: Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж", м. Дніпропетровськ
до відповідача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про усунення перешкод в користуванні державним майном
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015р. у справі №904/4653/15 (суддя Кеся Н.Б.) відмовлено в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відповідача-1: Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" та Відповідача-2: Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням шляхом відновлення доступу до об'єкта оренди площею 4,0 кв.м за актом приймання-передачі приміщення в вестибюлі 1-гокорпусу Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж".
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивач не довів наявність у нього права користування спірним приміщенням, тому відсутні правові підстави для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні ним. Суд дійшов висновку про те, що твердження позивача про наявність у нього права орендаря на приміщення площею 4 кв.м на І поверсі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Трудових резервів, 4 в будівлі, що знаходиться на балансі Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж", не ґрунтується на умовах договору №12/2-4832-ОД від 29.03.2012о. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, яким передбачено передачу в оренду позивачеві приміщення лише на другому поверсі. При ухваленні рішення суд керувався нормами ст.ст. 391, 396, 398 Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" тощо.
Позивач (ФОП ОСОБА_1), не погодившись з означеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015р. у справі 904/4653/15 повністю, прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, крім того висновки суду не відповідають обставинам справи, а також мало місце порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог скаржник вказує, що при прийнятті рішення суд не врахував тієї обставини, що на підставі договору №12/2-4832-ОД від 29.03.2012р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за Актом приймання передачі від 29.03.2012р. позивачу було передано окремі частини певних приміщень загальною площею 243,20 м кв. без зазначення місця його розташування, які включали в себе й спірне приміщення площею 4,0 м кв. на І поверсі в вестибулі 1-го корпусу Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" та до початку грудня 2015 року фактично використовувались позивачем для розміщення буфету. Вважає доведеним той факт, що з у 2014 році відповідач-1 систематично створював позивачу перешкоди у користуванні орендованим майном, а на початку грудня 2014 року доступ до орендованого приміщення було заблоковано (збудовано гіпсокартону стіну), послуги з оренди цього приміщення не надавались. Вказує на те, що норми ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 391 Цивільного кодексу України забезпечують орендарю захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні з захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності, а норми ст.ст. 11, 15, 626, 627, 629, 759, 763 Цивільного кодексу України та ст. 291 Господарського кодексу України передбачають в якості способу захисту порушеного права позивача вимагати ним від орендодавця повернення майна у стані, в якому воно було одержано, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідач-1 (Державний вищий навчальний заклад "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж") у відзиві на апеляційну скаргу вважає твердження і вимоги позивача надуманими, незаконними та не підтвердженими належними доказами у справі, просить відхилити апеляційну скаргу позивача та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач вказує, що нежитлове приміщення в будівлі навчального корпусу площею 4,0 м кв., яке є предметом позову, розташоване у вестибулі першого поверху чотирьохповерхового будинку ДВНЗ "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж", що є іншою будівлею, ніж та, що вказана в предметі договору, та ніколи не передавалася в оренду позивачу. Пунктом 1.1. договору оренди №12/02-4843-ОД від 29.03.2012р. передбачено передачу в строкове платне користування майном лише приміщення на другому поверсі Балансоутримувача, акт про приймання-передачу приміщення площею 4,0 м кв. складено не було.
Відповідач-2 (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області) подав до Дніпропетровського апеляційного господарського суду письмові пояснення (від 26.08.2015р.), в яких вважає доводи позивача щодо усунення перешкод у користуванні спірного приміщення площею 4,0 м кв. необґрунтованими, такими, що суперечать дійсності та існуючим угодам, оскільки договору про оренду цього приміщення укладено не було. У своїх додаткових поясненнях (від 30.09.2015р.) відповідач-2 вказує на той факт, що позивачу відповідно до п.1.1. договору оренди №12/02-4823-ОД від 29.03.2012р. було передано в оренду нежитлове приміщення в будівлі учбового корпусу загальною площею 243,2 м кв., що складається з: 4 м кв., 213,8 м кв. та 25,4 м кв. Вказує також на те, що у зв'язку з поверненням орендарем приміщень площею 129,20 м кв., відповідно до актів приймання-передання від 22.05.2012р., між Регіональним відділенням ФДМУ по Дніпропетровській області та ФОП ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду від 11.06.2012р. до зазначеного договору оренди, за якою позивачем було повернуто балансоутримувачу площі: 103,8 м кв. - частину приміщень 2-го поверху чотириповерхового учбового корпусу №1 та 25,4 м кв. - частина приміщень чотириповерхового учбового корпусу № 2. Тобто, площа орендованого на теперішній час приміщення складає 114,0 м кв. За результатами візуального огляду та на підставі даних технічного паспорту по інвентарній справі №1924 від 21.10.2011р., виготовленого КП "Дніпропетровське МБТІ" встановлено, що на першому поверсі учбового корпусу №1, на площі 4,0 м кв., які орендує ФОП ОСОБА_1., функціонує буфет. Звертає увагу суду, що цей факт зафіксований у звіті від 06.11.2014р. про результати перевірки фактів порушення чинного законодавства з орендних відносин ФОП ОСОБА_1, викладених у заяві директора ДВНЗ "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" ОСОБА_6 від 12.09.2014р. №468, підписаному членами робочої групи Регіонального відділення та директором ДВНЗ "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" ОСОБА_6
У судовому засіданні 07.10.2015р. відповідачем-1 було подано клопотання, в якому з метою всебічного та об'єктивного висвітлення справи, у зв'язку з тим, що відповідачем-2 були надані додаткові пояснення від 30.09.2015р., у яких кардинально змінена його позиція щодо бачення справи, відповідач-1 просив суд апеляційної інстанції направити фахівців відповідача-2 із залученням представників відповідача-1 для здійснення огляду та підрахунку використання орендованих площ позивачем на даний час у будівлі Транспортно-економічного коледжу, який є їх балансоутримувачем.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, відмовила в задоволення клопотання відповідача-1, оскільки наявні у справі документи, які досліджувались судом першої інстанції, свідчать про здійснення неодноразових перевірок використання позивачем орендованого майна, які проводились представниками Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області спільно із орендарем та балансоутримувачем. Зміна однією із сторін, у даному випадку відповідачем-2, своєї правової оцінки щодо спірних обставин, не є достатньою підставою для зобов'язання сторін на вимогу суду провести черговий огляд цих приміщень, як доказів у місці їх знаходження.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено із матеріалів справи, між позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) та відповідачем-2 - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (Орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/2-4832-ОД від 29.03.2012р. (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення (далі-Майно) площею 243,2 м кв., розміщене за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Трудових резервів, 4 на другому поверсі(ах) чотирьохповерхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває балансі відповідача-1 - Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 14.10.2011р. і становить за незалежною оцінкою 780802,00 грн. (п. 1.1. Договору).
Майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи, у навчальному закладі (п. 1.2. Договору).
У п. 7.1. Договору сторони визначили, що в обов'язок орендодавця входить передати Орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором і є його невід'ємною частиною.
29.03.2012р. між Позивачем та Відповідачами було складено Акт приймання-передачі орендованої частини приміщення загальною площею 243,2 м кв. (а.с. 24 том 1) без зазначення місця його розташування в будівлі.
Додатковою угодою від 11.06.2012р. про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна від 29.03.2012р. №12/02-4843-ОД сторонами цього договору було узгоджено повернення орендарем приміщення площею 129,2 м кв.
У зв'язку з поверненням орендарем частини приміщень площею 129,2 м кв., відповідно до Актів приймання-передання від 22.05.2012р., позивачем було повернуто балансоутримувачу площі: 103,8 м кв. - частину приміщень 2-го поверху чотириповерхового учбового корпусу №1 та 25,4 м кв. - частина приміщень чотириповерхового учбового корпусу № 2.
Актами прийому-передачі без дати відповідач-1 прийняв від позивача (Орендаря) нежитлові приміщення площею 25,4 м кв. (а.с.25 том 1) та 103,8 м кв. (а. с. 26 том 1) - без зазначення місця їх розташування в будівлі.
Таким чином, площа орендованого на теперішній час приміщення за умовами Договору оренди №12/02-4843-ОД від 29.03.2012р. з урахуванням внесених змін складає 114,0 м кв.
Наявні в матеріалах справи докази, зокрема: лист позивача від 01.12.2014р. (а.с. 31 том 1) та лист-відповідь відповідача-2 від 04.12.2014р. (а.с. 37 том 2), лист позивача від 19.01.2015р. (а.с. 38 том 1) та лист відповідь-відповідача-1 від 20.01.2015р. (а.с. 39-40 том 2), фото спірного об'єкта (а.с. 147-149 том 1) - підтверджують твердження позивача, що починаючи з грудня 2014 року відповідач-1 створив позивачеві перешкоди у доступі до приміщень площею 4,0 м кв. на І поверсі в вестибулі 1-го корпусу Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж", які використовувались позивачем для розміщення буфету. Цей факт також не заперечується відповідачем-1. Як випливає з пояснень відповідача-1, підставою для таких дій стало його переконання про відсутність у позивача права на оренду зазначеного спірного приміщення за договором №12/2-4832-ОД від 29.03.2012р.
Як вірно встановив місцевий господарський суд, укладанню договору та передачі приміщення в оренду передували складання Звіту про оцінку майна (а.с. 41-103), та затвердження Регіональним відділенням ФДМУ по Дніпропетровській області Розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна (а.с. 27-30 том 1), зі змісту яких та доданих до цих документів експлікації БТІ до поверхових планів вбачається, що до складу приміщень, які мали бути предметом договору оренди, було включено об'єкт оренди площею 4,0 м кв. на І поверсі будівлі по вул. Трудових резервів, 4 (в вестибулі учбового корпусу №1 Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж"). На вказаних експлікаціях наявні підписи заступника директора ДВНЗ "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" ОСОБА_7 та відбитки печатки відповідача -1 як балансоутримувача.
Таким чином, перед укладенням договору оренди між сторонами було досягнуто попередньої згоди щодо передачі в користування позивача означеного спірного приміщення площею 4,0 м кв.,
Із пояснень сторін та матеріалів справи, а саме: копії заяви позивача до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №468 від 06.10.2014р., копії акту про перевірку майна переданого в оренду з метою розміщення їдальні від 02.10.2014р., копії листа ФОП ОСОБА_1 від 20.08.2014р., Звіту від 06.11.2014р. про результати перевірки фактів порушення чинного законодавства з орендних відносин орендарем ФОП ОСОБА_1, викладених у заяві директора ДВНЗ "Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу" ОСОБА_6 від 12.09.2014р. №468, вбачається, що до цього означеного спірного приміщення фактично позивачу був наданий доступ відповідачем-1 з моменту укладення договору та це приміщення фактично використовувалось позивачем до початку грудня 2014 року.
Відповідно до п. 6.1. Договору №12/02-4843-ОД від 29.03.2012р., Орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору, а згідно з умовами п. 7.3. цього Договору на Орендодавця покладається обов'язок не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим Майном на умовах цього договору.
Спричинення зазначених перешкод у користування зазначеними приміщеннями спонукало позивача до звернення до суду із позовом про їх усунення, що й є предметом спору у даній справі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив із того, що твердження позивача про наявність у нього права орендаря на приміщення площею 4,0 м кв. на 1 поверсі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Трудових резервів, 4 в будівлі, що знаходиться на балансі Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж", не ґрунтується на умовах договору №12/2-4832-ОД від 29.03.2012р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, яким передбачено передачу в оренду позивачеві приміщення лише на другому поверсі.
Посилання позивача на звіт про оцінку майна та експлікації орендованих приміщень, які оформлялися та надавалися для звіту та розрахунку орендної плати до договору оренди, суд першої інстанції визнав такими, що в силу вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дійсно є обов'язковим перед укладенням договору оренди, але право оренди спірного майна виникає виключно на підставі договору оренди.
Відтак суттєвим у даному спорі є з'ясування питання чи має позивач, як орендар, право захисту шляхом спонукання відповідача-2 (орендодавця) та відповідача-1 (балансоутримувача) до усунення перешкод в користуванні державним майном, яке не було індивідуально визначене в договорі оренди, хоча було включене в оцінку орендованого майна, та фактично знаходилося у користуванні орендаря певний час, плата за користування таким майном була включена в орендну плату, але в подальшому доступ до цього майна навмисно обмежений його балансоутримувачем.
Правовідносини сторін регулюються загальними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також спеціальними нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Частина 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частина 1 ст. 284 Господарського кодексу України встановлює, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
У частині 4 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що є засновниками наукового парку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про наукові парки".
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (абзац 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Частина 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює, що до істотних умов договору оренди віднесено об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
Відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного вище Закону, договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 13 вказаного вище Закону, орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.
Орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі підприємства чи господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), із зазначенням, що це майно передано в оренду, та зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим (абзац 2 ч. 2 ст. 13 вказаного вище Закону).
Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди не передасть орендареві об'єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди.
Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним (ч. 4 ст. 13 вказаного вище Закону).
Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В силу ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності з пунктом 4 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ч. 1 ст. 33 та ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Із наданих сторонами доказів суд апеляційної інстанції встановив, що дійсно позивач користувався у період з 29.03.2012р. до початку грудня 2014 року спірним приміщенням площею 4,0 м кв. у вестибулі на першому поверсі учбового корпусу №1 за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Трудових резервів, 4 в будівлі, що знаходиться на балансі Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" для розміщення буфету, однак жоден із наданих сторонами доказів не є належним доказом того, що таке користування відбувалося на підставах, визначених договором оренди №12/2-4832-ОД від 29.03.2012р., оскільки предмет цього договору не визначає та не передбачає оренди такого майна, а передача такого майна в установленому законом та умовами договору порядку здійснена не була.
Тому колегія суддів вважає, що у даному спорі при вирішення питання про те, яке саме індивідуально визначене майно було передано відповідачами в оренду позивачу, у відповідності до наведених вище положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", суд має спиратися тільки на умови договору, які визначають предмет оренди та акт приймання-передачі такого майно, які є належними доказами у даному спорі щодо того, яке саме майно має бути у користуванні позивача за означеним договором оренди.
При цьому слід врахувати, що місцевий господарський суд вірно зазначив, що позивач не звертався до суду про врегулювання договірного спору щодо об'єкту оренди або про внесення відповідних змін до договору оренди, тому на момент вирішення цього спору суд має керуватися чинними умовами договору оренди щодо об'єкту оренди, до якого спірне приміщення за позовом не належить.
Отже, оскільки за умовами означеного договору оренди предметом оренди було визначено нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення, яке розташоване на другому поверсі будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Трудових резервів, 4, колегія суддів вважає, що у суду відсутні законні підстави для спонукання відповідачів усунути перешкоди у користуванні іншим майном - спірним приміщенням площею 4,0 м кв. на першому поверсі цієї ж будівлі.
Тому, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позивач не довів певними засобами доказування наявність у нього права користування спірним приміщенням, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні ним.
Враховуючи викладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, і підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, немає. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015р. у справі №904/4653/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови складено - 12.10.2015р.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Н.Л. Величко
Суддя О.Г. Іванов