73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
05 жовтня 2015 р. Справа № 923/1229/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державного підприємства "Одеська залізниця", м. Одеса
до публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Херсонський річковий порт", м. Херсон
про стягнення 193606 грн. 79 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. № 389 від 20.04.2015 року;
від відповідача - ОСОБА_2, представник, дов. № 01-02/217 від 24.12.2014 року.
Строк вирішення спору продовжено до 06.10.2015 р. ухвалою суду від 22.07.2015 р. (а.с. 95).
В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Державне підприємство „Одеська залізниця” (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі Філії «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» (відповідач) про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 70279,72грн. та збору за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 123327,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не приймав вагони з прокатом чорних металів, які надходили від комбінату ООО «Запоріжсталь» в січні 2015 року, в наслідок чого було затримано 52 вагони по станції Херсон Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці та нараховано плату за користування вагонами і збір за зберігання вантажу у вагонах, від сплати яких відповідач відмовився.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.09.2015 р. Ухвалою суду від 23.09.2015 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.
Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Відповідача позов не визнав з тих підстав, що затримка вагонів відбулася не з його вини. Позивач в супереч «Правил планування перевезень вантажів» затвердженого Наказом Мінтрансу України №873 від 09.12.02р без узгодження з Портом здійснював подачу вагонів у кількості, яка перевищувала погоджені обсяги та переробну спроможність Порту. Накопичення вагонів на станції виникло внаслідок невиконання договірних зобов'язань з боку Залізниці. Тому просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -
20.05.2014 року між Одеськаю залізницею та Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі Філії «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» укладено договір № 4/178 про обробку вагонів та вантажів терміном дії з 11.06.2014 року до 10.06.2019 року (надалі за текстом - Договір).
Згідно з умовами вказаного Договору Залізниця здає/приймає, а Порт приймає/здає вагони з експортними, транзитними, імпортними вантажами, що перевозяться за участю морського і залізничного транспорту, а також вагони з господарськими вантажами для Порту або для його контрагентів. При цьому п.3.2. Договору Залізниця зобов'язалася надавати інформацію про підхід вагонів з вантажем із зазначенням роду вантажу, дати і часу прибуття на станції Херсон-Порт…, а також здійснювати своєчасну подачу та збирання вагонів під вивантаження та навантаження на вантажні фронти, які зазначені у Додатку 1 до цього Договору.
В свою чергу Порт зобов'язався приймати всі узгоджені Портом експортні, імпортні, транзитні вантажі та відповідати за користування вагонами від моменту їх подачі Залізницею Порту на фронти навантаження/вивантаження до моменту здачі їх Залізниці (п.3.1.Договору).
Порядок узгодження Портом та Залізницею обсягів перевезення вантажів регулюється розділом 4 Договору «Планування», а також «Правилами планування перевезень вантажів» затвердженого Наказом Мінтрансу України №873 від 09.12.02р.
Відповідно до п.4.1. Договору місячне планування роботи порту і станції з перевезення експортних, імпортних і транзитних вантажів здійснюється відповідно до Правил планування перевезень вантажів з урахуванням переробної спроможності порту, зайнятості складських ємностей, підходу суден і наявності вагонів, призначених на фронти розвантаження.
Абзацом 3 п.4.1. Договору передбачено, що обсяги завозу вантажів на наступний місяць узгоджуються Укрзалізницею і підтверджуються Портом та Залізницею через АС ОСОБА_3.
Відповідно до п.4.2. Договору узгодження в односторонньому порядку Укрзалізницею додаткового завозу вантажів не допускається.
Згідно з «Правилами планування перевезень вантажів» затвердженого Наказом Мінтрансу України №873 від 09.12.02р (п..3.4.) залізниці, які передають експортні вантажі з залізничного на морський (річковий) транспорт, погоджують з відповідними портами місячні обсяги перевантаження вантажів з урахуванням вагонів, які очікують вивантаження, і не пізніше 8 днів до початку планового місяця повідомляють Укрзалізниці пропозиції щодо проекту плану. Планування перевезення вантажів у межах України здійснюється з використанням автоматизованої системидокументообігу (далі - ОСОБА_3) відповідно до Правил та цього Порядку (п. 7.1.1.)
Згідно з абзацом другим п. 7.3.1.4. Правил на підставі узгоджених експортних планів ОСОБА_3 розраховує добові норми передачі вантажів через західні прикордонні переходи, норми вивантаження у портах, які автоматично включаються в усі довідки щодо виконання норм передачі та вивантаження.
Укрзалізниця надає залізничним адміністраціям іноземних держав норми передачі/приймання у вигляді електронних передатних телеграм, сформованих ОСОБА_3. Портам норми надаються у вигляді електронних протоколів узгоджень, сформованих ОСОБА_3.
Відповідальність порту за простій вагонів у зв'язку з можливим їх накопиченням на станції настає у випадку, коли порт узгоджує середньодобовий план завозу (з урахуванням додаткових планів), які перевищують максимальну переробну спроможність порту (п.4.3. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, узгодження відповідачем середньодобового плану завозу у ОСОБА_3 відбулося з 22.01.15р.
Відповідно до витягу з ОСОБА_3 за січень 2015 року з 22.01.15р. порт узгоджував середньодобовий план завозу металопрокату у кількості, що не перевищувала 36 вагонів на добу, тобто ту кількість вагонів, яка визначена добовою переробною спроможністю порту відповідно до Додатку №1 до Договору.
Більше того, Відповідач своїм Листом №01-8/827 від 04.12.14р. звернувся до Позивача з проханням здійснювати подачу вантажу від комбінату ООО «Запоріжсталь» в Філію «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» згідно добової переробної спроможності порту, яка відповідно до умов Договору становить 36 вагонів на добу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем в односторонньому порядку було здійснено додаткове, понаднормове завезення вантажу, що є недопустимим. Покладення на порт матеріальної відповідальності у вигляді нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вагонах, що подавались у неузгодженій кількості суперечить умовам договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що вагони у кількості 53 з вантажем прокату чорних металів, які були затримані по станції Херсон Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці, згідно наказу №134 від 27.01.15р. у зв'язку з не прийняттям вагонів відповідачем. Однак вказані обставини спростовуються наданою позивачем ОСОБА_4 про переробну спроможність Філії «Херсонський річковий порт» в період з 22.01.15р. по 31.01.15р., відповідно до якої Відповідач вивантажував у середньому щодобово кількість вагонів, які перевищують узгоджений середньодобовий план та переробну спроможність порту, 36 вагонів на добу, що свідчить про виконання портом взятих на себе зобов'язань.
Твердження позивача про вивантаження 33 вагонів 27.01.15р., спростовується відомістю №27010054 плати за користування вагонами, відповідно до якої кількість вивантажених вагонів на цю дату склала 37, що перевищує погоджені норми вивантаження вагонів на добу. Заперечення позивача, що частину з цих вагонів було подано на навантаження зі з'ємним обладнанням тобто піддонами і не враховується до переробної спроможності судом сприймаються критично, оскільки відповідно до Додатку №1 до Договору визначено рід вантажу «метал та піддони». Отже сторони в договорі обумовили, що у кількість вагонів. які порт зобов'язаний переробити включено, як вагони з металопрокатом так і піддонами.
Як вбачається з ОСОБА_4 про переробну спроможність Філії «Херсонський річковий порт» в період з 22.01.15р. по 31.01.15р., станом на 17год. 30.01.15р. на станції Херсон-Порт були відсутні вагони з металопрокатом. Згідно з ОСОБА_2 загальної форми №3 від 31.01.2015року, вагони з металопрокатом були відправлені зі ст. Херсон до ст. Херсон-Порт лише о 02:09год. 31.01.2015р.
Даний факт свідчить про те, що вивантаження вагонів 31.01.15. у кількості меншій від переробної спроможності порту відбулося з причин не подання вагонів під вивантаження через затримку у відправці вагонів зі станції Херсон на станцію призначення Херсон-Порт тобто з вини позивача.
Згідно з п.4.3 умов договору, Порт не несе відповідальність за технічні або інші збої в роботі станції, які виникли по незалежним від Порту причинам.
Крім того, як свідчать матеріали справи, залізницею неодноразово порушувалися строки своєчасності подачі вагонів на під'їзні колії Порту. З аналізу даних журналу обліку телефонограм подачі-забирання вагонів диспетчерської служби Порту, за спірний період січня 2015року та Відомостей плати за користування вагонами за цей період можна встановити значну затримку подачі вагонів на фронти вивантаження Порту, а саме:
- за телефонограмою №95 від 23.01.15 (8 п/в прокату) у 18.00 - фактично подані 24.01.15 у 01.00 (Відомість плати за користування вагонами №24010048) - затримка 7 годин;
- за телефонограмою №107 від 25.01.15 (6 п/в прокату) у 20.00- фактично подані з них 26.01.15 у 03:00, 04:30 та 04:40 - затримка 7 годин та 8годин 30 хв. ;
- за телефонограмою №108 від 25.01.15 (8 п/в прокату) у 21:20 - фактично подані 26.01.15 у 07:00 - затримка 6 годин, 40 хвилин.
Дані факти не заперечувалися позивачем.
Таким чином, матеріали справи вказують на те, що скопичення вагонів на станції Херсон виникло внаслідок невиконання договірних зобов'язань позивачем, а тому у нього не було правових підстав для видачі Наказу №134 від 27.01.15р. про затримку вагонів.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками підїзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами субєктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної підїзної колії, порту, підприємства.
Відповідно п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Пунктом 13 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів ) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів зазначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах /контейнерах/ у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки /на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станція тощо/.
З аналізу вказаних норм, вбачається, що як плата за користування вагонами так і збір за зберігання вантажів у вагонах стягуються виключно в разі затримки вагонів з вини одержувача.
Згідно з ч. 4 п. 129 Статуту залізниць в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформлюються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затв. наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форма ГУ-23), який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах і хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів та їх номери. В даному пункті Правил не зазначено, що акт ГУ-23 має складатися при затримці вагонів лише на станції призначення. Отже, за вимогами пункту 8 Правил, акт загальної форми ГУ-23 за підписами представників станції і вантажовласника (в даному випадку вантажоодержувача, яким є порт) має складатися як при затримці вагонів на станції призначення, так і на підходах до неї.
В якості доказу затримки вагонів на станції Херсон позивач надав акти форми ГУ-23А., які не можуть прийматися судом як допустимі докази у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки акти форми ГУ-23А є лише документами обліку часу користування вагонами, не відповідають вимогам частині 4 статті 129 Статуту Залізниць, пункту 8 Правил користування. Отже, вищезазначені акти форми ГУ-23А не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності порту.
Виходячи зі змісту статті 46 Статуту, нарахування збору за зберігання вантажів повинно здійснюватися лише за умови його зберігання на станції призначення, оскільки цією статтею на одержувача покладено зобов'язання прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Стаття Статуту не встановлює право залізниці нараховувати збір за зберігання вантажу у вагонах на підходах до станції призначення. Вантаж, який перебуває на так званих станціях підходу, не є таким, що прибув на ці станції на адресу вантажоодержувача.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що вина відповідача у затримці вагонів відсутня, позивачем не надано суду доказів того, що відповідач не приймав або відмовився від прийому вагонів у погоджених обсягах, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
За таких обставин в задоволенні позову має бути відмовлено.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 12.10.2015 р.
Суддя Л.І. Александрова