73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
01 жовтня 2015 р. Справа № 923/1213/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, м. Київ
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка, Херсонська область
про стягнення 213 843 грн. 86 коп.
за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка, Херсонська область
до: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, м. Київ
про визнання умови договору щодо збільшення розміру процентної ставки в односторонньому порядку недійсною
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом ( відповідач за зустрічним позовом) - не з'явився;
від відповідача за первісним позовом ( позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 НОМЕР_1, ОСОБА_2, представник, дов. № 01 від 12.08.15.
Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (позивач) заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за договором НКЛ-2010437 від 05.06.2012р. у загальній сумі - 213 843 грн. 86 коп., з якої: 28 325 грн. 81 коп. - сума заборгованості за процентами, 155 508 грн. 70 коп. - розмір пені за несвоєчасне повернення процентів, 426 грн. 05 коп. - сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту, 29 583 грн. 30 коп. - штрафу.
Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що він вирішив достроково погасити кредит, попередив про це Банк та 16.06.2014 року, достроково погасив залишок заборгованості по кредиту в розмірі 166 640,00грн. та нараховані Банком відсотки на дату погашення кредиту в розмірі 1 796,96грн. Тому, він вважає, що ним повністю погашено кредит та відсотки, а отже відсутнє будь-яке є зобов'язання (заборгованість за кредитом чи відсотками) на які банк мав би можливість нараховувати неустойку.
Відповідач пояснив, що на його звернення до Банку про надання останнім довідки про відсутність заборгованості за договором кредиту від Новокаховського відділення ПАТ "Дельта Банк" він отримав розрахунок за договором, в якому зазначена загальна сума поточної заборгованості за кредитом на 16.06.2014 року та прогноз штрафних санкцій за договором кредиту та іпотеки. В подальшому він отримав довідку Банку за вих. №05-2216227 від 18.06.2014 року, з якої вбачалося, що Банком станом на 17.06.2014 року здійснено донарахування процентів по кредиту за порушення умов п.5.12.1. договору кредиту (за не переведення оборотів до банку) в розмірі 28 325,81 грн., пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 28,02 грн., штрафу згідної кредитного договору за невиконання умов п. 5.8., п. 5.12.1. та п. 5.12.2 в розмірі 14 583,30 грн. штрафу згідно п. 5.7. Іпотечного договору за невиконання умов п. 5.2. в розмірі 15 000,00 грн.
Відповідач пояснив, що 27.06.2014року звернувся з листом до Банку щодо неправомірності нарахування пені і штрафних санкцій, та вимогою звільнити з під обтяження предмет іпотеки.
Листом № 05-2240635 від 04.07.2014 року Банк відмовив у знятті обтяження з предмету іпотеки з підстав обґрунтованості нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій.
На думку відповідача, що як вбачається з аналізу норм ст. 1050, 1054, ч. 3 ст. 551 ЦК України, проценти є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно з ст.625 ЦК України - заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідач також зазначив, що, як вбачається з матеріалів справи, Позивач здійснив донарахування процентів підвищеною ставкою - 30% за не переведення оборотів до банку (порушення зобов'язання), що є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання. Дане донарахування банком здійснено після дострокового погашення кредиту та за весь період користування кредитними коштами.
У зв'язку з викладеними доводами, відповідач вважає, що вимоги Позивача щодо стягнення відсотків за підвищеною ставкою на 5,01% (30% - 24,99%) в розмірі 28 325,81грн. є необґрунтованими, так як підвищені проценти є неустойкою.
Відповідач також вважає, що пеня нарахована з порушенням норм ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідач не визнав нарахування штрафу у розмірі 14583 грн.30 коп. за п. 9.2 договору за порушення надання документів, що встановлені п. 5.12.1 та п. 5.12.2.
Відповідач зазначив, що вимога щодо сплати даного штрафу безпідставна, оскільки п. 5.12.2. передбачає виконання зобов'язань по страхуванню життя, а не строк надання документів, та п. 5.12.1 передбачає надання щоквартально довідок про обороти в інших банках, але термін "щоквартально", на його думку, є неконкретним строком в розумінні ст. 252 ЦК України, відповідно до якої, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
На думку відповідача, оскільки, конкретний строк не встановлено, то відповідно й не має підстав для нарахування штрафу за порушення строків надання документів.
Також відповідач послався на рішення Новокаховського міського суду від 10.10.2014 року по справі 661/3184/14-ц за яким встановлено, що нарахування штрафу у сумі 14583,30 грн. є неправомірним.
Також відповідач не визнав нарахування штрафу в розмірі 15 000,00 грн. згідно п.5.7. Іпотечного договору за невиконання умов п.5.2.
Він вважає, що Банк мав право нарахувати штраф по закінченню 10-тиденного строку протягом якого необхідно було застрахувати предмет іпотеки, тобто з 15.06.2012 року, але своїм правом не скористався та звернувся з позовом про стягнення даного штрафу по спливу строку позовної давності щодо стягнення штрафу, встановлених п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, згідно якого позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки штрафу, пені.
Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності при розгляді спору та просив застосувати положення ч.3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, а саме до підвищених процентів в розмірі 28 325,81грн., оскільки вони нараховуються як неустойка.
За зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним п. 1.1.1 договору кредитної лінії № НКЛ-2010437 від 05.06.2012 року: "у випадку невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.5.11.-5.12. цього Договору, плата за користування Кредитом встановлюється в розмірі 30% (тридцять процентів) річних починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30% (тридцять процентів) річних діє до дня (включно) виконання умов п.п.5.11.-5.12. цього Договору. При цьому Сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому Договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору".
Відповідач за зустрічним позовом в судове засідання свого представника з належними доказами уповноваження представляти інтереси не направив, однак надіслав відзив, яким заперечує проти позову та пояснив, що спірний пункт укладений з дотриманням норм ст. 6, 627 ЦК України, постанови ВСС від 30.03.12 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". Він зазначив, що на сьогоднішній час процентна ставка за кредитним договором є незміною і встановлює 24,99% річних. А підвищена відсоткова ставка застосовується в виключних випадках, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору та діє до усунення цих порушень.
Відповідач за зустрічним позовом дійшов до висновку, що між сторонами мають місце договірні відносини, зокрема, кредитні, які повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та в установлений строк (ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України). На його думку, зі змісту спірного договору вбачається, що між сторонами досягнуто згоди з усіх умов кредитного договору, який був укладений у письмовій формі встановленої на той час законом та волевиявлення сторін при його укладенні було вільним.
Також відповідач за зустрічним позовом дійшов висновку, що зміна процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику у даному випадку не є односторонньою зміною умов Кредитного договору, а тому відсутні будь-які правові підстави для визнання п.1.1.1 Кредитного договору недійсним.
Він пояснив, що у зобов'язанні по Кредитному договору жодних змін не відбувалось. Підвищення відсоткової ставки у разі невиконання Позичальником ряду вимог передбачено Кредитним Договором з моменту його укладання. Тому, він вважає, твердження Позивача за зустрічним позовом про односторонню зміну Банком встановленої Кредитним договором процентної ставки є безпідставним.
Також відповідач за зустрічним позовом звернув увагу суду, що згідно з рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 10.10.2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "Дельта Банк" про визнання договору іпотеки припиненим, встановлено, що суд вважає підставним нарахування ПАТ "Дельта Банк" підвищених відсотків на підставі п. 1.1.1 Кредитного договору, оскільки позивачем дійсно не переведені обороти грошових коштів до ПАТ "Дельта Банк", чого не заперечував позивач, вказана обставина підтверджується довідками про рух коштів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в ПАТ "Приватбанк" на протязі дії кредитного договору. Вказане положення Кредитного договору про підвищення процентів, узгоджене сторонами при підписання Договору та не потребує додаткової згоди позичальника, діє до закінчення порушення, тому банком вказані проценти нараховані до дати сплати заборгованості за кредитом 16.06.2014 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача (позивача за зустрічним позовом), суд
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерної товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасовою адміністрації у публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК", Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ДЕЛЬТА БАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3.
Тимчасову адміністрацію в АТ "ДЕЛЬТА БАНК" запроваджено строком на три місяці 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 08.04.2015 № 71 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду в 02.03.2015 р. № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", яким тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015р. по 02.09.2015р. включно.
Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 147 від 03 серпня 2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "ДЕЛЬТА БАНК" до 02 жовтня 2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "ДЕЛЬТА БАНК" ОСОБА_3 до 02 жовтня 2015 р. включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками. Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч. 1 п. 8. ч. 2 ст. 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Частиною 1 ст. 35 Закону встановлено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.
Відповідно до п. 17 ст. 2 вказаного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Як визначено абзацом 1 ч. 1. ч. 2 ст. 36 Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).
Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.
За приписами ч. 1. п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду, зокрема, має право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.
Відповідно до п. 1 ч. З ст. 37 Закону на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 38 Закону уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку та вжити передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.
Враховуючи зазначене, позовна заява подана від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справі, пов'язаній із проведенням заходів щодо повернення заборгованості позичальників перед банком під час запровадження тимчасової адміністрації в банку.
По суті спору судом встановлено, що 05 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № НКЛ-2010437, відповідно до якого Банк надав Позичальнику у тимчасове платне користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошових коштів в межах не відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 500000,00 гривень з кінцевим терміном повернення заборгованості до 04 червня 2015 року. Плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 24,99% річних у разі, якщо позичальником виконуються всі умови Кредитного договору, у разі невиконання Позичальником умов кредитного договору процентна ставка встановлюється у розмірі 30% річних.
Відповідно до п.1.3 Кредитного договору погашення всіх траншів здійснюється щомісячно до 10 числа кожного місяця з кінцевим погашенням заборгованості до 04.06.2015 року.
Відповідно до розділу 3 кредитного договору нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, починаючи з дати видачі до дати повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день видачі кредитних коштів та не враховується день погашення.
Змістом п.п. 9.1, 9.2 кредитного договору передбачається, що у випадку прострочення Позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору, пеню з розрахунку 3% від простроченої суми за кожен день прострочення. За ненадання позичальником кредитору будь-яких документів, а також неповідомлення відомостей про факти, зазначені у п.п.5.1-5.12 кредитної договору позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 3% від загальної суми отримані кредитних коштів.
В ході розгляду справи знайшов підтвердження факт, що ФОП ОСОБА_1 на умовах п. 2.5 кредитного договору достроково погасив кредит, попередив про це Банк та 16.06.2014 року достроково погасив залишок заборгованості по кредиту в розмірі 166640,00 грн. та нараховані Банком відсотки на дату погашення кредиту в розмірі 1 796,96 грн., що підтверджено довідкою банку від 19.02.2014 року (т.1 арк. 68) та довідкою банку від 18.06.14 (т.1 арк. 37).
Позивач, не дивлячись на дострокове погашення суми кредиту та нарахованих відсотків вважає, що відповідач порушив умови Кредитного договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого має загальну заборгованість, яка станом на26.05.2015 року складає 213 843,86 грн.:
За даними позивача заборгованість Відповідача складається з:
- 28 325,81 грн. - сума заборгованості за процентами;
- 55 508,70 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення процентів;
- 426,05 грн. - сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту;
- 29 583,30 грн. - штраф.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення вищезазначеної заборгованості. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував нормами ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.625 ЦК України.
Судом встановлено, що правовідносини, які викають із кредитного договору від 05.06.2012 року № НКЛ-2010437 урегульовані нормами цивільного законодавства, які регулюють відносини позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановленому договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова і виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Стаття 230 Господарського кодексу України, передбачає штрафні санкції за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань. Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежно виконання господарського зобов'язання.
Оглядом обставин, викладених у позові суд встановив, що в позовній заяві відсутнє обґрунтування кожної суми, заявленої до стягнення. Позивач не надав письмових пояснень за які саме порушення він застосував штрафні санкції. Таке обґрунтування банком викладено у листі № 05-2240635 від 04.07.2014 року, який він направляв ФОП ОСОБА_1 у відповідь на запит останнього. (т.1 арк. 39).
Як витікає із листа сума 28325 грн.81 коп. є нараховані проценти за підвищеною ставкою 30% на умовах п. 1.1.1 за порушення п. 5.12.1 договору щодо невиконання відповідачем зобов'язань, за яким останній зобов'язаний протягом 3 місяців з моменту надання кредиту перевести обороти пропорційно кредитній заборгованості оборотів ФОП ОСОБА_1 по поточним рахункам в ПАБ "Дельта Банк".
Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з задоволенням зустрічної позовної заяви, що викладено в цьому рішенні нижче за текстом.
Позивачем заявлено до стягнення 155508 грн.70 коп. пені за несвоєчасне повернення процентів.
Суд відмовляє у задоволенні цих вимог, оскільки, як витікає із фактів встановлених в ході розгляду справи, на день прийняття рішення заборгованості відповідача перед позивачем за відсотками не існує. Суд відмовив в задоволенні позовних вимог в частині нарахованих відсотків за підвищеною ставкою, відповідно, позивачем безпідставно нарахована пеня за несплату підвищених відсотків.
В зазначеному листі № 05-224035 Банк також роз'яснював, що штраф у сумі 14583 грн. 30 коп. він нарахував за порушення відповідачем умов договору передбачених п. 5.12.1 та п. 5.12.2 кредитного договору.
Судом встановлено, що за п.5.12.1 договору, за яким відповідач зобов'язався на протязі 3 місяців з моменту надання кредиту перевести обороти пропорційно кредитній заборгованості оборотів ФОП ОСОБА_1 по поточним рахункам в ПАБ "Дельта Банк". В підтвердження виконання своїх зобов'язань Позичальник зобов'язаний щоквартально надавати довідки про обороти в інших банках, в яких обслуговується Позичальник. На підставі п.9.2 кредитного договору позивач нарахував штраф в розмірі 3% від суми отриманих кредитів.
Оскільки, як витікає із листа № 05-224035, станом на 04.07.2014 року, банк нарахував вищезазначений штраф, до суду з позовом звернувся 16.07.2015 року, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині, бо вони заявлені за пропуском річного строку позовної давності.
Згідно ст.256 Цивільного кодексу України, визначено поняття позовної давності. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого вільного права або інтересу.
В ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України зазначено, що для окремих вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
П. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Ст. 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто, перебіг строку позовної давності починається з того моменту, коли у особи виникає право на звернення до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За ст. 267 Цивільного кодексу України зазначено, що сплив позовної давності є підставою відмови судом при винесенні ним рішення.
Відповідно до листа № 05-224035 банк провів нарахування штрафу у розмірі 15000 грн. згідно до п.5.7 іпотечного договору.
Суд відмовляє у зазначеній вимозі, оскільки в позовній заяві позивач не обґрунтував позовні вимоги з посиланням на іпотечний договір як на підставу, копія цього договору не була надана до справи. Крім того, ці вимоги також заявлені поза межами строків позовної давності.
Що стосується зустрічної позовної заяви, то суд прийшов до висновку про її задоволення.
Позивач за зустрічним позовом просив визнати п. 1.1.1. Договору Кредитної лінії № НКЛ-2010437 від 05 червня 2012 року укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ФОП ОСОБА_1 викладений в наступній редакції "у випадку невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.5.11.-5.12. цього Договору, плата за користування Кредитором встановлюється в розмірі 30% (тридцять процентів) річних починаючи з дня невиконаній зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмір 30% (тридцять процентів) річних діє до дня (включно) виконання умов п.п.5.11.-5.12. цього Договору. При цьому Сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому Договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору" недійсним.
Судом встановлено, що за п.1.1 договору кредитної лінії № НКЛ-2010437 банк надав останньому кредит в розмірі 500000,00 грн. зі сплатою 24,99 % річних з щомісячним погашення рівними частинами по 13890,00 грн. до 10 числа кожного місяця та кінцевим терміном повернення заборгованості до 04.06.2015 року.
За п. 1.1.1. Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.5.11.-5.12. цього Договору, плата за користування Кредитом встановлюється в розмірі 30% (тридцять процентів) річних починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30% (тридцять процентів) річних діє до дня (включно) виконання умов п.п.5.11.-5.12. цього Договору. При цьому Сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому Договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору".
Відповідач за зустрічним позовом вважає, що п. 1.1.1. кредитного договору укладеним з порушенням норм чинного законодавства та обґрунтовує наступним.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.
Відповідно до норм ст.627 ЦК України договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника з урахуванням вимог діючого законодавства України.
Позивач за зустрічним позовом пояснив, що проект даного договору було надано банком як "типовий" та такий, який не підлягає зміні чи корегуванню, в зв'язку з чим на стадії укладення цього договору у позивача за зустрічним позовом не було можливості оспорити п.1.1.1 договору.
Відповідно до Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Даний Закон набрав чинності з 10 січня 2009 року, тобто до дати підписання договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Як вбачається з умов Кредитного договору - процентна ставка за договором фіксована, отже в силу вищенаведених норм чинного законодавства процентна ставка, встановлена кредитним договором на рівні 24,99% річних не може бути збільшена Банком в односторонньому порядку та відповідно умова (п.1.1.1.) кредитного договору щодо збільшення відсоткової ставки до 30% річних є нікчемною, в зв'язку з невідповідністю змісту правочину, (п.1.1.1. Кредитного договору) нормам законодавства.
У ст. 203 ЦК України, визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до статей 203, 204 ЦК України, підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК України. Виходячи з тлумачення норм статей 4 та 203 України, зміст правочину має відповідати цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та цивільного кодексу, актам Президента України у випадках, встановлених Конституції постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією законом.
Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочин не повинен суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів прийнятих відповідно до Конституції.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, як правило, має наслідки визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідки недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом доведеними та підлягають задоволенню
Доводи відповідача за зустрічним позовом з посиланням на судову практику, відображену у постанові пленуму ВСС від 30.03.12 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст.4 ГПК України суд керується чинним законодавством. При розгляді справ суд приймає також до уваги рекомендації, які надаються в постановах Вищого господарського суду України, рішень Верховного суду України, у зв'язку з цим, посилання на постанову пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ є безпідставним.
Також доводи відповідача за зустрічним позовом, що процентна ставка за кредитним договором є незміна і встановлена 24.99% річних, а підвищена відсоткова ставка застосовується в випадках порушення умов кредитного договору суперечить чинному законодавству, оскільки питання відповідальності учасників господарських та цивільних відносин урегульовані розділом 5 Господарського кодексу України (глави 242-27) та главою 51 Цивільного кодексу України. Як витікає із наведених норм зобов'язання Позичальника за невиконання умов договору сплатити підвищену процентну ставку не віднесено до видів відповідальності, тому не може застосовуватися сторонами в якості правових наслідків за невиконання договірних зобов'язань.
Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Відмовити в задоволенні первісного позову.
2. Задовольнити зустрічний позов.
3. Визнати п.1.1.1. Договору Кредитної лінії №НКЛ-2010437 від 05 червня 2012 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ФОП ОСОБА_1, викладений в наступній редакції "у випадку невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.5.11.-5.12. цього Договору, плата за користування Кредитом встановлюється в розмірі 30% (тридцять процентів) річних починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30% (тридцять процентів) річних діє до дня (включно) виконання умов п.п.5.11.-5.12. цього Договору. При цьому Сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому Договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору" недійсним.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020, власний МФО 380236) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07.10.2015 року
Суддя Л.М. Немченко