Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" жовтня 2015 р.Справа № 922/4477/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.
розглянувши справу
за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 , м. Харків,
про стягнення 7658,06 грн.
за участю представників:
позивача - Ткаченко К.О. (дов.),
відповідача - Сікаленко Ю.В. (дов.),
третьої особи - не з'явився,
Позивач, АК "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, в якій просить суд стягнути пеню в сумі 2339,33 грн. за період з січня 2015р. по березень 2015р. та з травня 2015р. по червень 2015р., 3% річних у сумі 143,68 грн. за період з січня 2015р. по березень 2015р. та з травня 2015р. по червень 2015р., інфляційні втрати в сумі 5175,05 грн. за січень 2015р. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно оплачує електричну енергію, яку використовує Військова частина НОМЕР_1 відповідно до умов Договору № 53080.01 від 30.01.2006р. Позивач просить також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
В слуханні справи оголошувалась перерва до 01.10.2015р. о 10:00 год.
Позивачем через канцелярію суду 29.09.2015р. надана заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить додатково до заявленої суми стягнути пеню за липень 2015р. у сумі 66,19 грн., 3% річних за липень 2015р. у сумі 3,31 грн.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи, що подана позивачем заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ГПК України, суд приймає її та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
У судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням збільшеної суми.
Відповідач позовні вимоги визнає, але просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95%, обґрунтовуючи клопотання тим, що несвоєчасна оплата відбулась внаслідок несвоєчасного надходження коштів з державного бюджету, за рахунок яких фінансується установа.
Ухвалою суду від 06.08.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 .
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Суд вважає, що нез'явлення третьої особи не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
30.01.2006р. між акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник, позивач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 53080.01.
Додатковою угодою від 01.01.2010р. до Договору про постачання електричної енергії, було визначено, що споживачем електричної енергії є Військова частина НОМЕР_1 , а платником - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (відповідач).
Відповідно до Закону України “Про електроенергетику” та “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008 року), договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
За умовами договору № 53080.01 від 30.01.2006р. позивач зобов'язався постачати споживачеві (третій особі) електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до договору, а відповідач, як платник, зобов'язався відповідно до “Правил користування електричною енергією” (надалі Правила) проводити своєчасну оплату використаної споживачем електричної енергії відповідно до чинних тарифів.
Згідно п. 4.1 додатку № 2 до Договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.01.2010р.) плата за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (в тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або за рішенням суду) з ПДВ, здійснюється платником протягом 10 операційних днів з моменту отримання споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків.
Відповідно до п. 4.2 додатку № 2 до Договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.01.2010р.) плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3% річних, індекс інфляції, плата за надання споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі перераховуються платником на поточний рахунок постачальника в термін 10 операційних днів після отримання споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт.
Згідно п. 5 додатку № 2 до Договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.01.2010р.) остаточній розрахунок за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду споживачем, здійснюється платником на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка та акту звіряння взаєморозрахунків, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом п'яти операційних днів після закінчення розрахункового періоду отримує у відповідному РВЕ рахунок та акт звіряння взаєморозрахунків або акт виконаних робіт. Цей рахунок має бути оплачений Платником протягом 10 банківських днів з дня отримання споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків.
Як свідчать матеріали справи, позивач, як постачальник електричної енергії за договором, виконав свої зобов'язання по договору, здійснивши відпуск електричної енергії споживачу (третій особі) протягом грудня 2014р. - червня 2015 р.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем своєчасно виставлялись, а третьою особою отримувались рахунки на оплату електроенергії за грудень 2014 р. - червень 2015р., однак оплата по таким рахункам відповідачем була здійснена несвоєчасно.
Відповідач не заперечує факту несвоєчасної оплати спожитої електроенергії, посилається на те, що є бюджетною установою та не має змоги самостійно розпоряджатися коштами, однак ним прийняті всі заходи щодо своєчасного виконання зобов'язань.
В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем спожитої третьою особою у січні 2015р. електричної енергії на суму 47917,14 грн., яка мала бути оплачена до 20.02.2015р., а була фактично оплачена 19.03.2015р., позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за березень 2015р. у сумі 5175,05 грн.
Суд зазначає, що в п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з врахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця
Враховуючи, що оплата спожитої в січні 2015р. електричної енергії була здійснена 19.03.2015р., позивачем правомірно нараховані інфляційні втрати за березень 2015р. у сумі 5175,05 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того позивачем здійснено нарахування 3% річних у загальній сумі 146,99 грн. за несвоєчасну оплату спожитої у грудні 2014р. - лютому 2015р., квітні - червні 2015р. електричної енергії.
Таке нарахування здійснено з урахуванням періодів прострочення щодо кожного місяця, однак до періоду нарахувань включений і день фактичної оплати, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення в тому числі і 3% річних.
Виключивши з періоду нарахувань день фактичних оплат та здійснивши перерахунок 3% річних на суми заборгованості, що визначені позивачем, суд зазначає, що стягненню підлягають 3% річних у сумі 127,23 грн., в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 19,76 грн. суд відмовляє як необґрунтовано нараховані.
Позивачем також здійснено нарахування пені в сумі 2405,52 грн.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6 додатку № 2 “Порядок розрахунків” до договору про постачання електричної енергії, сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, позивач проводить відповідачеві нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, та 3% річних з прострочення суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд встановив, що такі нарахування здійснено з урахуванням періодів прострочення щодо кожного місяця, однак до періоду нарахувань включений і день фактичної оплати, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Вказана позиція суду узгоджується з п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р.
Виключивши з періоду нарахувань день фактичних оплат та здійснивши перерахунок пені на суми заборгованості, що визначені позивачем, суд зазначає, що стягненню підлягає пеня в сумі 2041,95 грн., в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 363,57 грн. суд відмовляє як необґрунтовано нарахована.
Відповідач просить зменшити штрафні санкції на 95%.
Позивач заперечує проти такого клопотання відповідача.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд враховує те, що відповідач є неприбутковою організацією, фінансування відповідача здійснюється з державного бюджету, а отже відповідач не розрахувався з позивачем за отриману електричну енергію через недостатність фінансування з державного бюджету, суд також враховує те, що відповідачем фактично здійснена оплата спожитої електричної енергії, періоди прострочення не є занадто великими, а за таких обставин, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір стягуваної пені на 70% відсотків, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в сумі 612,58 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, нараховані 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями та не можуть бути зменшені судом.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 3% річних у сумі 127,23 грн., пені в сумі 612,58 грн.
Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати повністю покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду за його вини.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код 07923280) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, код 00131954) 612,58 грн. пені, 127,23 грн. 3% річних, 5175,05 грн. інфляційних втрат, 1827,00 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 05.10.2015 р.
Суддя В.О. Яризько