73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
06 жовтня 2015 р. Справа № 923/1371/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУА-БІЛ", смт. Велика Олександрівка Херсонської області,
до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Херсон,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 "Великоолександрівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", смт. Велика Олександрівка, Великоолександрівського району Херсонської області,
про визнання договору недійсним,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2, представник, дов. № 11 від 10.11.14р.;
відповідача - ОСОБА_3, представник, дов. № 22 від 05.01.15р.;
третьої особи - ОСОБА_4, представник, дов. № 44 від 28.07.15р.
Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить визнати договір № 29-м від 15 листопада 2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУА-БІЛ" та ОСОБА_1 "Великоолександрівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України," на виконання послуг машин та механізмів не дійсним. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 2, 92, 95, 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, а також на наступні обставини.
Як стверджує позивач у позовній заяві та письмових доповненнях, наданих суду 05.10.15, 25 травня 2015 року позивачу стало відомо від Дочірнього підприємства "Херсонський "Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" про те, що зазначена ОСОБА_1 не є юридичною особою і не має права укладати договори від свого імені, тобто ОСОБА_1 не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення оспорюваного договору від свого імені, а тому вказаний договір про надання послуг № 29-м від 15 листопада 2012 року, на думку позивача, є недійсним (не чинним). Крім того, на думку позивача, в договорі № 29-м від 15 листопада 2015 p., який оспорюється, відсутня повна назва документа і законні підстави, на яких повинен був діяти та діяв Виконавець на підставі Положення, яке вказувало на його цивільну недієздатність. З вказаного вище, на думку позивача слідує, що укладення договору начальником ОСОБА_1, не відповідає вимогам ст. 95 ЦК України та іншого законодавства, а також Положенню про ОСОБА_1 та установчим документам головного підприємства. Крім того, як стверджує позивач, за текстом доручення від 04.01.2012 виданого начальнику ОСОБА_1 ОСОБА_4, останньому не надано права укладати договори таїх підписувати, а доручення за нормами ЦК має іншу правову форму, тому, на думку позивача, в даному спірному випадку мала видаватись довіреність.
Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача в ході судового розгляду справи заперечували проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що виходячи зі змісту Договору № 29-М від 15 листопада 2012 року укладеного з ТОВ «ЛУА-БІЛ» про надання послуг машин та механізмів, він був укладений не з філією окремо, а з філією «Великоолександрівський райавтодор» ДП «Херсонський облавтодор» (юридичною особою) яку представляла філія «Великоолександрівський райавтодор» в особі її начальника - ОСОБА_4 Тобто, на думку відповідача та третьої особи, філія діяла в межах наданих їй повноважень. В даному випадку, на думку відповідача та третьої особи, філія діяла не як самостійний суб'єкт, а як відокремлений підрозділ Підприємства, який здійснює поточну господарську діяльність від імені і за дорученням Підприємства, що узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 64 ГК України, абз. 2 п. 2 ст. 207 ЦК України, та п. 3.3. Положення ОСОБА_1.
У судовому засіданні 06.10.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Дочірнє підприємство «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 року № 156, засновником якого є Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (п. 3.3 Статуту Підприємства).
Відповідно до п. 3.8 Статуту Підприємства за рішенням Засновника Підприємство може створювати на території України, а також за її межами філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. ОСОБА_1 Підприємства створюються, реорганізуються та ліквідуються на підставі Положень, затверджених Підприємством і погоджених Засновником.
Відповідно до п. 3.1. статті 3 Положення філії «Великоолександрівський райавтодор» ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (надалі за текстом рішення - Положення) ОСОБА_1 є відособленим підрозділом Підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього положення.
Пунктом 3.2. ст. 3 Положення передбачено, що ОСОБА_1 здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-госпоподарської діяльності і внутрішнього обліку підрозділу.
Відповідно до п. 3.3. Положення філія може від імені і за дорученням директора Підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності Підприємства.
Відповідно до п. 5.8. Положення відносини ОСОБА_1 з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством, і доручень Підприємства.
Відповідно до Доручення від 04 січня 2012 року, виданого тво. директора Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" начальнику ОСОБА_1 "Великоолександрівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ОСОБА_4 останньому доручається представляти інтереси Дочірнього підприємства при укладанні договорів на виконання робіт і послуг з міськими, селищними, сільськими радами, підприємствами, організаціями, установами та іншими господарюючими суб'єктами.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Судом не приймається до уваги посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на ту обставину, що виданий начальнику ОСОБА_1 документ для представництва помилково названо "доручення" і в ньому начальника ОСОБА_1 не уповноважено на укладання (підписання) правочинів від імені Підприємства, оскільки, як встановлено судом, за текстом вказаного документа останній фактично відповідає вимогам закону щодо "довіренності від імені юридичної особи", а поняття представництва та права представника передбачені ст. 237 ЦК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
15 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУА-БІЛ" (надалі за текстом рішення - Позивач) уклало Договір № 29-м від 15 листопада 2012 року з ОСОБА_1 "Великоолександрівський райавтодор" (надалі за текстом - Третя особа, ОСОБА_1) Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" (надалі за текстом рішення - Відповідач, Підприємство) Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про надання послуг машин та механізмів на загальну суму 48632,93 грн. (надалі за текстом рішення - Договір).
Відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Як зазначено у преамбулі оспорюваного Договору: "виконавець: філія «Великоолександрівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» в особі - начальника ОСОБА_4, що діє на підставі Положення, уклали даний договір…".
Наявність доручення для укладання договорів ОСОБА_1 від імені Дочірнього підприємства передбачена п. 3.3. Положення ОСОБА_1. Отже, сторони, ознайомившись з текстом спірного Договору та Положення ОСОБА_1 були поінформовані про зазначене право ОСОБА_1 в особі її начальника представляти інтереси Підприємства. Вказана обставина спростовує доводи позивача про відсутність у тексті Договору посилання да доручення (довіреність), а також на те, що укладення договору начальником ОСОБА_1, не відповідає вимогам ст. 95 ЦК України та іншого законодавства, Положення ОСОБА_1 та установчим документам головного Підприємства.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.
Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.
Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.
Особа, призначена повноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
Отже, як встановлено в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 при укладені оспорюваного Договору діяла в межах наданих їй повноважень і представляла інтереси Підприємства за Дорученням (фактично за текстом довіреністю) виданою на ім'я начальника ОСОБА_1, що узгоджується з нормами чинного законодавства України та Положення ОСОБА_1, а твердження позивача у позовній заяві ґрунтуються на текстових помилках, допущених сторонами у спірному Договорі і Дорученні, які не впливають на правову природу останніх, а також на передбачні ними права і обов'язки сторін, та направленні на ухилення позивача від виконання грошових зобов'язань за спірним Договором.
З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).
Повне рішення складено 12 жовтня 2015 р.
Суддя Ю.В. Гридасов