73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
06 жовтня 2015 р. Справа № 923/1367/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Херсонбекон", м. Херсон,
до Комунального підприємства "Три кринички", смт. Комишани, м. Херсон,
про стягнення 47 078 грн. 56 коп.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, представник, дов. № 6 від 20.07.15р.; ОСОБА_2, адвокат, ордер серії ХС № 017625 від 06.10.15р.;
відповідача - ОСОБА_3, директор, розпорядження № 60-к від 30.05.14р.; ОСОБА_4, предстаник, дов. від 08.09.15р.
Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій, з урахуванням останньої заяви про збільшення суми (розміру) позовних вимог від 17.09.15, просить стягнути з відповідача 32268,59грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 14809,97грн. з урахуванням 3% річних за період з 18.09.2009 р. до днів фактичного погашення кожної із сум боргу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 526, 530, 625 ЦК України, рішення господарського суду Херсонської області від 21 вересня 2012 р. по справі № 5024/1066/2012 р., яким задоволено позовну вимогу про стягнення з Комунального підприємства "Три кринички" на користь Колективного сільськогосподарського підприємства "Херсонбекон" основного боргу за укладеними сторонами договором № 14 від 01.01.2008 р. та договором підряду № 13 від 01.06.2008 р. Позивач, у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях позилається на відсутність факту сплину трирічного строку позовної давності, щодо заявлених позовних вимог, через перерив та зупинення зазначеного строку.
Представники позивача в ході судового засідання підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням останньої заяви про збільшення суми позовних вимог від 17.09.15.
Представники відповідача в ході судового засідання заперечували проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву з підстав пропущення позивачем строку позовної давності, що застосовується до додаткових вимог згідно ст. 266 Цивільного кодексу України. Крім того, на думку відповідача, подані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних не можна приймати за доказ, оскільки відповідачу залишаються незрозумілими застосовані позивачем формули для розрахунків, початки періодів для розрахунків інфляційних нарахувань та 3% річних, а сайту, за допомогою якого зроблено дані розрахунки, не існує в мережі інтернет. Також, як вважає відповідач, оскільки позивач звернувся до суду 03.08.2015 року, а остання сплата з основної заборгованості відбулася 25.08.2014 року, то враховуючи п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позов може підлягати частковому задоволенню, лише за період з 03.08.2014 р. по 25.08.2014 року.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.09.15 до 01.10.15.
У судовому засіданні 06.10.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд
21.09.2012 року господарським судом Херсонської області було прийнято рішення у справі № 5024/1066/2012 за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Херсонбекон» (надалі за текстом рішення - Позивач) до Комунального підприємства «Три кринички» (надалі за текстом рішення - Відповідач) про стягнення 100575,16 грн. основного боргу. За даним рішенням з КП «Три кринички» було стягнуто на користь Колективного сільськогосподарського підприємства «Херсонбекон» 100575,16 грн. основного боргу та 2011,50 грн. витрат по оплаті судового збору.
У цьому ж рішенні господарським судом Херсонської області відмовлено позивачу - Колективному сільськогосподарському підприємству «Херсонбекон» у задоволенні письмової заяви від 17.09.2012 року про збільшення позовних вимог, за якою поряд з сумою основного боргу позивач просив стягнути з відповідача - КП «Три кринички» 10759,35 річних, 19411,00 інфляційних нарахувань, оскільки при подачі позову інфляційні та річні не було заявлено до стягнення, а подана заява за своєю правовою сутністю фактично є заявою не про збільшення розміру позовних вимог, а заявою про одночасну зміну предмета і підстав позову, що приписами ч. 4 cт. 22 ГПК України не передбачено. До того ж зазначену заяву подано після початку розгляду господарським судом справи по суті.
11.12.2012 року Постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Херсонської області від 21.09.2012 у справі № 5024/1066/2012 було скасовано, а в позовних вимогах Колективного сільськогосподарського підприємства «Херсонбекон» відмовлено.
16.05.12 року Вищим господарським судом України винесено постанову у справі № 5024/1066/2012, якою постанову апеляційного госцодарського суду від 11.12.2012 у справі № 5024/1066/2012 скасовано, а рішення господарського суду Херсоської області від 21.09.2012 р. залишено в силі.
6 червня 2013 р. господарським судом Херсонської області видано відповідний наказ про примусове виконання вказаного рішення.
Фактичне погашення основного боргу відповідач здійснив трьома платежами, перерахувавши позивачу на р. рахунок № 26000052312415 в ХФ ПАТ КБ "Приватбанк": 31.01.2014 р. суму - 3000,00 грн.; 03.03.2014 р. суму - 3000,00 грн.; 26.08.2014 р. суму - 94575,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку № 26000052312415, відповідно до яких перерахування здійснені відповідачем: "згідно наказу Господарського суду № 5024/1066/2012 від 06.06.2013р.".
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (435-4) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3 % річних відповідно становить 32268, 59грн. та 14809,97грн.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначено у п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10 липня 2014 року № 6) за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
За вказаних обставин, у спірних правовідносинах порушене право позивача підлягає захисту, а заперечення відповідача проти позовних вимог, в частині невірного розрахунку, не приймаються судом до уваги.
Разом з тим, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, викладену у відзиві на позовну заяву, судом встановлено, що на моммент звернення позивача з позовною заявою у справі № 923/1367/15 - 03.08.15 (відповідно до штемпеля підприємства зв'язку на поштовому конверті), трирічний строк позовної давності щодо стягнення сум інфляційних та 3% річних сплинув. До вказаного висновку суд прийшов з урахуванням наступних обставин.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до положень частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України (436-4) позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Господарським судом Херсонської області у справі № 5024/1066/2012 встановлено: "15.07.2009 року між сторонами (позивачем та відповідачем) був складений акт взаємозвірки розрахунків станом на 01.07.2009 р., в якому сторони визначили сальдо по розрахунках у сумі 100575,16 грн., яка складалась з двох сум: 90687,16грн. - борг по послугах на підставі договору № 14; 9888 грн. - борг за роботи, виконані на підставі договору № 13. Таким чином, з 15.07.2009 року, тобто з дати підписання між сторонами двостороннього акту, відбулось переривання позовної давності та початок нового строку, який закінчується 15.07.2012 р. Оскільки 15.07.2012 р. припадає на неділю, яка є вихідним, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 16.07.2012 р. (ч. 5 cт. 254 ЦК України)".
Вказаним рішенням також встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт в період з січня 2008 р. по 01.07.2009 р. за договором № 14 від 04.01.08 про сумісну діяльність та з березня 2008 р. по 31.10.08 за договором підряду № 13 від 01.06.08.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як зазначено у п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 13, від 10 липня 2014 року № 6) за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ. З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку. В разі скасування ухвали господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви або про її повернення перебіг позовної давності переривається з дня первісного подання цієї заяви до суду. Збільшення або зменшення розміру позовних вимог (частина четверта статті 22 ГПК) не змінює моменту переривання перебігу позовної давності, що настав у зв'язку з поданням позову.
Позовна заява від 16.07.12 у справі № 5024/1066/2012 отримана господарським судом Херсонської області 18.07.12. Відповідно трирічний строк позовної давності, щодо основного зобов'язання відповідача, перервався починаючи з 18.07.12, і його перебіг закінчився 18.07.15 р.
Позовна заява у справі 923/1367/15 подана, як вже зазначалось вище - 03.08.15 (відповідно до штемпеля підприємства зв'язку на поштовому конверті), після закінчення перебігу трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Господарським судом не приймаються до уваги посилання позивача на переривання перебігу вказаного строку внаслідок подання позивачем 17.09.2012 p. заяви про збільшення позовних вимог у справі № 5024/1066/2012 (оскільки остання була подана без дотримання вимог процесуального закону та залишена судом без задоволення), та внаслідок сплати відповідачем сум, стягнутих рішенням суду у тій же справі, оскільки виконання зобов'язання відбулось примусово (на підставі рішення та наказу суду). Також, переривання перебігу строку позовної давності, на яке посилається позивач, мало відбутись лише щодо основного зобов'язання відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.
Судом також не приймаються до уваги посилання позивача на зупинення перебігу строку позовної давності внаслідок скасування рішення суду у вказаній справі апеляційною інстанцією, оскільки вказана подія не відноситься до надзвичайної або невідворотної за даних умов події (непереборної сили), передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України, також вказана подія не стосувалась додаткових вимог позивача у спірних правовідносинах.
Судом відхиляються і доводи відповідача про застосування до заявлених у справі додаткових вимог (про стягнення сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних) скороченого (річного) строку позовної давності, оскільки останній, відповідно до ст. 258 ЦК України застосовується до вимог про стягнення неустойки.
Поняття неустойки визначено у ст. 549 ЦК України, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідач помилково вважає тотожними поняття процентів за користування чужими грошовими коштами та 3 % (процентів) річних.
Ст. 536 ЦК України передбачено обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Ст. 625 ЦК України передбачене право продавця вимагати від покупця сплати, зокрема, 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У розумінні зазначених статей 3% річних, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, а не на підставі договору, є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Проценти ж за користування чужими грошовими коштами, нараховані на підставі договору (в окремих випадках можуть нараховуватись на підставі спеціального закону) за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, за своєю правовою природою охоплюються визначенням пені (ст. 549 ЦК України).
Як зазначено у постановах Верховного Суду України від 1 липня 2014 р. у справах № 3-31гс14, 3-32гс14: "одночасне стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, та пені, обчисленої у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення".
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року м. Київ № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу)
З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).
Повне рішення складено 12 жовтня 2015 р.
Суддя Ю.В. Гридасов