Рішення від 06.10.2015 по справі 922/4225/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р.Справа № 922/4225/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Ювіс", м. Київ

до ТОВ "Альфа Лабсервіс", м. Харків

про стягнення коштів

за участю сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - ОСОБА_1Г,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювіс" ( надалі - позивач) та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" ( надалі - відповідач) суму боргу 149316,49 грн. та судовий збір.

В обгрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов договору № 1/509 від 05.09.2011 року в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

05.10.2015 року від позивача надійшло клопотання щодо збільшення позовних вимог у відповідності до яких, позивач просить суд стягнути з відповідача 149316,49 грн. основного боргу, пені 67441,92 грн. та 40 000 грн. за послуги адвоката.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Суд продовжує розгляд справи з урахуванням збільшених позовних вимог.

Відповідач проти заявлених вимог частково заперечує та просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості з відповідача за наступними накладними :

№ 469 від 29.02.2012 року на суму 21272,84 грн.

№ 972 від 20.04.2012 року на суму 492,00 грн.

№ 696 від 23.03.2012 року на суму 3868,80 грн.

№749 від 29.03.2012 року на суму 7484,00 грн.

№ 748 від 29.03.2012 року на суму 18108,80 грн.

№ 1117 від 1105.2012 року на суму 2860,80 грн.

№ 310 від 15.02.2012 року на суму 4209,36 грн.

№ 311 від 15.02.2012 року на суму 11672,40 грн.,

№ 695 від 23.03.2012 року на суму 492,00 грн. всього на суму 70461,00 грн.

Крім того, відповідачем надано контррозрахунок щодо нарахування пені за кожною накладною що становить 5817,86 грн.

Позивачем, також надано клопотання щодо надання розстрочки виконання рішення суду з наданим графіком, починаючи з 01.11.2015 року по 01.04.2016 року.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 05.10.2015 року по 06.10.2015 року до 15 години.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

05.09.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 1/509 ( а.с.7-8).

У відповідності до предмету договору позивач зобов*язався поставити на умовах DDP "Поставлено, мито сплачене, місце призначення - склад Покупця , згідно із міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, діагностичні реагенти ( надалі - товар) в асортименті за бажанням покупця, за цінами, які визначені у додатку, що додаються до цього договору і є невід*ємною його частиною, а Покупець зобов*язався прийняти та оплатити товар Покупця (п. 1 договору).

Покупець зобов*язався здійснювати оплату товару шляхом перерахуванням на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата повинна проводитись в національній валюті України, шляхом банківських переводів у розмірі 100 % вартості продукції згідно товарних накладних або рахунків Продавця у строк не пізніше 30-ти календарних днів з дати постачання продукції ( п.5 договору).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначає позивач, зобов'язання за договором ним виконані належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних :

№ 310 від 15.02.2012 року на суму 4209,36 грн.

№ 311 від 15.02.2012 року на суму 11672,40 грн.

№ 469 від 29.02.2012 року на суму 21272,84 грн.

№ 695 від 23.03.2012 року на суму 492,00 грн.

№ 696 від 23.03.2012 року на суму 3868,80 грн.

№ 748 від 29.03.2012 року на суму 18108,80 грн.

№ 749 від 29.03.2012 року на суму 7484,00 грн.

№ 972 від 20.04.2012 року на суму 492,00 грн.

№ 1117 від 11.05.2012 року на суму 2860,80 грн.

№ 2710 від 15.10.2012 року на суму 23293,44 грн.

№ 2772 від 17.10.2012 року на суму 5336,00 грн.

№ 3131 від 21.11.2012 року на суму 8413,20 грн.

№ 3132 від 21.11.2012 року на суму 4309,59 грн.

№ 3475 від 20.12.2012 року на суму 1960,00 грн.

№ 3476 від 20.12.2012 року на суму 21292,63 грн

№ 260 від 07.02.2013 року на суму 1139,60 грн.

№ 259 від 07.02.2013 року на суму 11340,00 грн.

№ 260 від 07.02.2013 року на суму 1139,60 грн.

№ 261 від 07.02.2013 року на суму 967,03 грн.

№ 475 від 28.02.2013 року на суму 804,00 грн. всього на суму 149316 грн.

Всі надані накладні містять підписи та печатки як постачальника так і одержувача товару.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Крім того, у відповідності до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо заявленого клопотання про застосування строку позовної давності, судом встановлено наступне, що у відповідності до умов договору № 1/509 від 05.09.2011 року , сторони передбачили наступну форму оплати, а саме оплата повинна проводитись в національній валюті України, шляхом банківських переводів у розмірі 100 % вартості продукції згідно товарних накладних або рахунків Продавця у строк не пізніше 30-ти календарних днів з дати постачання продукції ( п.5 договору), тобто строк оплати рахується від кожної окремої накладної.

Основний борг позивача грунтується на накладних за період з 15.02.2012 року по 20.12.2013 року, про що свідчить розрахунок позовних вимог наданий до матеріалів справи до уточнення позовних вимог. Позовна заява направлена до суду 16.07.2015 року.

На підставі викладеного, з урахування строку позовної давності , вимоги позивача частково були пропущені.

За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

На підставі викладеного сума основного боргу яка підлягає стягненню становить 78855,29 грн.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку

Збільшення або зменшення розміру позовних вимог (частина четверта статті 22 ГПК) не змінює моменту переривання перебігу позовної давності, що настав у зв'язку з поданням позову.

У відповідності постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року за № 10 " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

З урахуванням приписів частини другої статті 1 ЦК України правила позовної давності, передбачені цим Кодексом, не застосовуються (якщо інше не встановлено законом) до правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням державними органами щодо підприємств, установ, організацій та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності встановленої законодавством відповідальності за вчинення протиправних дій, у тому числі за порушення правил здійснення підприємницької діяльності (зокрема, й вимог конкурентного законодавства).

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 811 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Такого клопотання від позивача судом не отримано.

У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Щодо заявленої до стягнення пені в розмірі 67441,92 грн.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А при стягненні сум збитків, заподіяних у зв'язку зі сплатою неустойки (штрафу, пені), застосуванню підлягає загальна позовна давність.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Судом перевірено нарахування пені , що становить 5818,03 грн. за накладними які увійшли по строку позовної давності, починаючи з 15.10.2012 року по 28.02.2013 року включно що становить загальну суму 78855,29 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у статті 1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

За змістом статей 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем надані відповідні докази в підтвердження витрат на оплату послуг адвоката, які містяться в матеріалах справи, зокрема, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №4586/10 на ім*я ОСОБА_2., довіреність б/н від 28.07.2015 року на ім*я ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги від 02.07.2015р. б/н, .

Як свідчать матеріали справи та протоколи судових засідань, адвокат ОСОБА_2 особисто не. представляв інтереси позивача у цій справі, не брав участь у судових засіданнях, надавала відповідні пояснення та документи на виконання вимог суду щодо розгляду представник позивача ОСОБА_3.

У відповідності до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Доказів понесення , судових витрат в розмірі 40 000 грн., так як умовами договору передбачено , що юридичні послуги надає адвокат, суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє в задоволені стягнення 40000 грн. адвокатських послуг.

Щодо заявленого клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду .

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно абз. 1 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” зі змінами та доповненнями, господарський суд на підставі статті 121 ГПК (1798-12) має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі -рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підпунктом 1.2 цього ж Роз'яснення закріплено, зокрема, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Відповідно п. 2 зазначеного Роз'яснення, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом, таких доказів відповідачем надано не було, у зв*язку з чим суд відмовляє у його задоволені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,75,44,8285 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог від 05.10.2015 року.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" ( м. Харків, вул. Костомарівська, 15/17 код ЄДРПОУ 35994210 р/р 26000001057249, МФО 300670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіс" ( м. Київ, пр. Московський ,8 код ЄДРПОУ 31351527 п/р 26008014059671 банк філія АТ"Укрексімбанк" м.Київ, МФО 380333) суму основного боргу 78855,29 грн. , пені 5818,03 грн. та судовий збір в сумі 1827 грн.

В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_4

Попередній документ
52203281
Наступний документ
52203283
Інформація про рішення:
№ рішення: 52203282
№ справи: 922/4225/15
Дата рішення: 06.10.2015
Дата публікації: 19.10.2015
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Харківської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію