Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" жовтня 2015 р.Справа № 922/4493/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Харківського регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкіс", м. Чугуїв
про стягнення 159312,46 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №283/03 від 07.09.2015 року.
відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № б/н від 01.10.2015 року.
Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Харківського регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкіс" про стягнення 159312,46 грн. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем кредитного договору № 31/К-980/2-180408 від 18.04.2008 року щодо повернення кредитних коштів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 серпня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 31 серпня 2015 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 28.08.2015 року представник відповідача надав пояснення по справі разом із документами для долучення до матеріалів справи (вх. № 34191). В своїх поясненнях відповідач зазначає про те, що ним було повністю погашено заборгованість за договором № 31/К-980/2-180408 від 18.04.2008 року, на підтвердження чого надано акт звірки взаємних розрахунків. Щодо нарахування пені, то відповідач вказує на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року розгляд справи було відкладено на 14.09.2015 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.09.2015 року від відповідача надійшов відзив (вх. 36211) на позов. У своєму відзиві відповідач просить суд застосувати строк позовної давності.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2015 року юуло відкладено на 29.09.2015 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 25.09.2015 року представник відповідача надав доповнення до відзиву на позов (вх. № 38656), в яких просить суд в задоволенні позову відмовити.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 29.09.2015 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. №39142/15) про продовження строку розгляду справи за межами двомісячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2015 року задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи за межами двомісячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України. Розгляд справи відкладено на 06.10.2015 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 06.10.2015 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 40305) про долучення до матеріалів справи документів.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 06.10.2015 року від відповідача надійшли доповнення до відзиву (вх. № 40128).
Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.10.2015 року проти позову заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
18 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (надалі - Позивач/Банк) в особі Харківської філії, реорганізованої в Харківське регіональне відділення та товариством з обмеженою відповідальністю „Алкіс” (надалі - Відповідач/Позивачльник) було укладено кредитний договір № 31/К-980/2-180408 (надалі-Кредитний договір), у відповідності до умов якого в п. 1.1. позивач надає відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом - „Кредит”, на умовах визначеним цим Договором.
Згідно п. 1.1.1 ОСОБА_3 надається в сумі 88400,00 грн.
Відповідно п. 1.1.2. Термін користування ОСОБА_3 по 18 квітня 2015 року включно.
Згідно п.1.1.3. Процентна ставка за користування ОСОБА_3: 18 % річних.
Відповідно п. 1.2. ОСОБА_3 надається Позичальнику на наступні цілі придбання транспортного засобу, а саме - автомобілю TATA LPT 613 з бортовою платформою в кількості 1 (одна) штука.
Згідно п. 2.1. ОСОБА_3 на цілі, визначені п. 1.2. цього Договору, здійснюється у безготівковій формі на підставі заяві Позичальника та платіжного доручення.
Відповідно п. 2.1.1 в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення ОСОБА_3, сплати нарахованих процентів, комісій, можливості неустойки, а також інших витрат виступатиме застава транспортного засобу, а саме
Марки_________________________TATA
Модель________________________LPT 613/38
Тип___________________________Бортовий-С
Рік випуску____________________2008
Маса__________________________7250
Об'єм двигуна_________________3570
Колір_________________________білий
Кузов_________________________№Y6D38132785L73311
Реєстраційний номер___________АХ6238ВІ, (далі за текстом - Предмет застави).
У якості виконання забезпечення виконання зобов'язань відповідачем за кредитним договором №31/К-980/2-180408 від 18.04.2008р., між позивачем та відповідачем було укладено договір застави №31/К-980/2-180408/1 від 18.04.2008р. у відповідності до умов якого в заставу банку передано транспортний засіб, загальною заставною вартістю 114500,00 грн.(п.1.5. договору застави).
За договором застави п. 1.3. забезпечується виконання Заставодавцем зобов'язань по поверненню Заставодержателеві ОСОБА_3, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій, платежів, що передбачені та/або випливають з Кредитного договору, які надалі в тексті цього Договору іменуються «Основне зобов'язання».
Згідно п. 2.2. Кредитного Договору, моментом (днем) надання ОСОБА_3 вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві Позичальника.
Відповідно п. 2.3. Повернення кредиту здійснюється щомісячно однаковими частинами (по 1053,0 грн.), починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі кредитних коштів, шляхом здійснення платежу на позичковий рахунок №206300092701, відкритий банком Позичальнику, не пізніше 18 числа поточного місяця. Якщо цей день не є банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного банківського дня.
Згідно п.2.4. проценти нараховуються в межах терміну користування ОСОБА_3, що визначений п.1.1.2. цього Договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 365/366 днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання ОСОБА_3 і не нараховується день повернення ОСОБА_3.
Відповідно п.2.5. нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з дня з перерахування з позичкового рахунку Позичальника грошових коштів на його поточний або інший, вказаний Позичальником рахунок, по останнє число місяця (включно) в якому надано кредит. В подальшому відсотки нараховуються щомісячно з 01 (першого) числа місяця по останнє число поточного місяця (включно), при повному погашенні кредиту - до дня погашення (не включно), вказаного в п.1.1.2.
Згідно п.8.1 цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до додаткового договору №1 від 03 червня 2008 року до кредитного договору №31/К-980/2-180408 від 18.04.2008р., процентна ставка за користування кредитом встановлена на рівні 22,0% річних.
У відповідності до додаткового договору №2 від 14 жовтня 2008 року до кредитного договору №31/К-980/2-180408 від 18.04.2008р., процентна ставка за користування кредитом встановлена на рівні 26,0% річних.
У відповідності до додаткового договору б/н від 20 липня 2012р. до кредитного договору №31/К-980/2-180408 від 18.04.2008р., змінено порядок погашення заборгованості за кредитним договором, змінено строки нарахування та сплати відсотків за користування кредитом.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту відповідачу на суму 88400,0 грн., що підтверджується меморіальним ордером №20214/авт. від 18 квітня 2008 року (арк. 14).
Зі слів Позивача, Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором №31/К-980/2-180408 від 18.04.2008р., щодо повернення кредиту та сплати процентів в строки передбачені договором, виконав неналежним чином.
Так, як зазначає позивач станом на 24.07.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №31/К-980/2-180408 від 18.04.2008р. складає 159312,46 грн., з яких: сума заборгованості по кредиту - 13637,00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 6259,86 грн., пеня за прострочення сплати основного зобов'язання (кредиту) - 5286,86 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 1652,65 грн., сума індексації простроченої заборгованості (інфляційні нарахування) - 9985,63 грн., 3% річних (згідно ст.625 ЦК України) за прострочення сплати основного зобов'язання (кредиту) - 387,44 грн., 3% річних (згідно ст..625 ЦК України) за прострочення сплати процентів - 111,02 грн., штрафні санкції за порушення умов договору - 117572,00 грн., штрафні санкції за порушення умов договору застави від 18.04.2008 р. (не здійснення страхування предмету застави) - 4420,00 грн.
Постановою Правління Національного Банку України № 339 від 10 червня 2014 року прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 червня 2014 року № 45 призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_4. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду №103 від 21.05.2015р., строк процедури ліквідації АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» продовжено на 1 рік з 10.06.2014р. по 10.06.2016р. включно.
Враховуючи викладене, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» звернулась до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним Договором №31/К-980/2-180408 від 18.04.2008р.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статі 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2.6. Кредитного договору (в редакції відповідно до додаткового договору б/н від 20 липня 2012 р.) передбачено, що проценти за поточний календарний місяць Позичальник сплачує на рахунок №206850092701, щомісяця до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі. Проценти нараховуються на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту (п. 2.4. Кредтного договору)
Відповідно п. 2.7. Кредитного договору моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки Банку суми ОСОБА_3, процентів, комісій, неустойки, визначених цим Договором.
Якщо цей день не є банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного банківського дня. При цьому проценти за ОСОБА_3 нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є банківським, до наступного банківського дня.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Щодо заперечень відповідача стосовно того, що ним було сплачено заборгованість відповідно до платіжного доручення №18 від 03.04.2014р. про сплату заборгованості у сумі 1053,00грн.(арк. №49) та платіжного доручення №20 від 03.04.2014р. про сплату заборгованості у сумі 12584,00 грн. (арк. 50), суд зазначає наступне.
Як вбачається з наданих відповідачем доручень, вони не містять ні підпису банку, ні печаті на проведення переведення грошових коштів на рахунок банку.
Суд, звертає увагу, що відповідно до системи „Клієнт-Банку” автоматизовано підготовку таких документів, як платіжне доручення, меморіальний ордер, заява на переказ валюти, вигляд електронних документів, що відображені в інтерфейсі користувача, максимально наближено до паперових, що значно спрощує користування системою. Як і паперові, електронні платіжні документи, що надсилаються до банку, підписують посадові особи підприємства, але замість звичайного використовується електронний підпис, який зберігається на дискетах.
Також позивачем до матеріалів справи надано виписку банку, щодо кредитного рахунку відповідача, відповідно до якої у відповідача наявна заборгованість за тілом кредиту 13637,00 грн.
Докази, що підтверджували б зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в матеріалах справи відсутні.
Виходячи з вищезазначеного, суд не може прийняти платіжні доручення, які були надані відповідачем як належний доказ оплати заборгованості за кредитним договором №31/К-980/2-180408 від 18.04.2008р.
Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Брокбізнесбанк» щодо стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості за кредитом 13637,00 грн., суми по процентах за користування кредитом 6259,86 грн.
Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних в сумі 387,44 грн. за неналежне виконання основного зобов'язання, 3% річних в сумі 111,02 грн. за прострочення оплати відсотків та інфляційних втрат в сумі 9985,63 грн., суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 387,44 грн. за неналежне виконання основного зобов'язання, 3% річних в сумі 111,02 грн. за прострочення оплати відсотків та інфляційних втрат в сумі 9985,63 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені за прострочення сплати основного боргу (кредиту) в сумі 5286,63 грн. та пені за прострочення сплати процентів в сумі 1652,65 грн., суд зазначає наступне.
У відповідності до п.7.1. Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій кредитодавець має право нарахувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України)
За вимогами ч.2 ст.258 ЦК при стягненні неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Також ч. 4. Цієж статті зазначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. В частина п'ятій статті 267 ЦК України визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Як свідчать матеріали справи, позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення основного зобов'язання за період з 21.04.2014 року та пеню за прострочення сплати процентів з 08.04.2014 року, в той час, як позовну заяву подано до суду 05.08.2015 року.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, та з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені за порушення основного зобов'язання в сумі 3476,77 грн., за період з 19.08.2014 року по 23.07.2015 року (сума простроченого платежу 1053,00 грн.) та за період з 15.09.2014 року по 23.07.2015 року (сума простроченого платежу 8372,00 грн.) та пені за порушення сплати процентів за період з 08.08.2014 року по 23.07.2014 року (сума боргу 320,27 грн.), з 09.09.2014 року по 23.07.2014 року (сума боргу 318,35 грн.), з 08.10.2014 року по 23.07.2015 року (сума боргу 404,86 грн.), з 10.11.2014 року по 23.07.2015 року (сума боргу 403,51 грн.), з 09.12.2014 року по 23.07.2015 року (сума боргу 376,61 грн.), з 09.01.2015 року по 23.07.2015 року (сума боргу 457,31 грн.), з 10.02.2015 року по 23.07.2015 року (сума боргу 390,06 грн.), з 04.03.2015 року по 23.07.2015 року (сума боргу 376,61 грн.), з 08.04.2015 року по 23.07.2015 року (сума боргу 443,86 грн.), з 08.05.2015 року по 23.07.2015 року (сума боргу 390,06 грн.), з 09.06.2015 року по 23.07.2015 року (сума боргу 443,86 грн.) в сумі 1115,02 грн.
В частині стягнення 1810,10 грн. пені нарахованої за порушення основного зобов'язання та 537,62 грн. пені нарахованої за порушення сплати процентів, суд дійшов висновку про відмову в позові, у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності у відповідності до ст. 257 ЦК України, щодо звернення до суду з відповідним позовом та поданням відповідачем відповідної заяви щодо застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені.
Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору в сумі 117572,00 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було нараховано відповідачу штраф в сумі 6188,00 грн. згідно п. 7.4 кредитного договору.
Відповідно до п. 7.4. кредитного договору банк має право нарахувати позичальнику неустойку в розмірі 7% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1.1. договору у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п. 4.2.4. кредитного договору за кожний факт порушення.
Відповідно до п. 4.2.4 договору, відповідач повинен впродовж двох днів з дати укладення договору застави, але не пізніше перерахування коштів визначеного в п. 3.2.2, застрахувати за власний рахунок предмет застави на користь Банку в рекомендованій Банком страховій компанії на строк не менше одного року за пакетом "Повне КАСКО" на його повну вартість.
Крім того, позивачем було нараховано відповідачу штраф в розмірі 4420,00 грн. за порушення умов договору застави щодо незастрахування предмету застави (п. 2.1.4 застави).
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було виконано умови договору щодо страхування предмету застави, на підтвердження чого надано копію договору страхування № 006-035557/01НТ від 29.05.2013 року строк дії якого до 28.05.2015 року (а.с. 64).
В той час, як за розрахунком позивача, період порушення п. 7.4 кредитного договору настає 13.05.2014 року, а п. 2.1.4 договору застави щодо незастрахування предмету застави - з 26.05.2014 року.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що позивачем пропущено строк позовної давності у відповідності до ст. 257 ЦК України, щодо звернення до суду з відповідними вимогами та не надано відповідної заяви про його відновлення. А також враховуючи те, що відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій, суд вважає, позовні вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 6188,00 грн., нарахованого на підставі п. 7.4 кредитного договору та штрафу в сумі 4420,00 грн., нарахованого на підставі п. 2..1.4 договору застави такими, що заявлені поза межами строку позовної давності, тому відмовляє у їх задоволені.
Щодо нарахованих позивачем 97240,00 грн. штрафу на підставі п. 7.5 кредитного договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7.5 договору, банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 5 (п'ять) відсотків від кредиту, вказаному в п. 1.1.1 цього договору, у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.5, 4.2.6, 4.2.9 - 4.2.11 цього договору за кожний факт порушення.
Відповідно до п. 4.2.6 (за невиконання якого позивачем було нараховано відповідачу штраф) у випадку загрози зриву строків повернення кредиту та процентів за його використання інформувати банк в письмовій формі не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати погашення кредиту та процентів.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Тобто штраф є одноразовою виплатою та нараховується у відсотках від простроченого зобов'язання, та не може розраховуватись за кожен період прострочення на відміну від пені.
Враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення штраф за порушення п. 7.5 кредитного договору щодо неінформування про загрозу зриву строків погашення кредиту з 11.04.2014 року та щодо неінформування про загрозу зриву строків погашення процентів з 01.04.2014 року, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності у відповідності до ст. 257 ЦК України, щодо звернення до суду з відповідними вимогами. А також враховуючи те, що відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій, суд вважає, позовні вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 97240,00 грн., нарахованого на підставі п. 7.5 кредитного договору такими, що заявлені поза межами строку позовної давності, тому відмовляє у їх задоволені.
Щодо нарахованого позивачем штрафу в сумі 13702,00 грн. на підставі п. 7.3 кредитного договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7.3 кредитного договору, банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 0,5 відсотків від суми кредиту, вказаному в п. 1.1. цього договору, у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.7 та 4.2.8 цього договору за кожний факт порушення.
Відповідно до п. 4.2.7 (за невиконання якого позивачем було нараховано штраф), позичальник зобов'язаний надавати банку всі необхідні документи для здійснення перевірки стану та наявності майна, що надане у заставу, документи, що підтверджують цільове використання кредиту, документи для здійснення аналізу фінансового стану позичальника, зокрема, щоквартально до 20 числа другого місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі, довідки з банків про надходження на рахунки та про стан кредитної заборгованості.
В даному випадку, позивачем нараховано відповідачу штраф на підставі п. 7.3 кредитного договору з 20.07.2014 року.
Враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення штраф за порушення п. 7.3 кредитного договору щодо неподання необхідних документів для здійснення перевірки стану та наявності майна, що надане у заставу з 20.07.2014 року, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності у відповідності до ст. 257 ЦК України, щодо звернення до суду з відповідними вимогами. А також враховуючи те, що відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій, суд вважає, позовні вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 13702,00 грн., нарахованого на підставі п. 7.3 кредитного договору такими, що заявлені поза межами строку позовної давності, тому відмовляє у їх задоволені.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а у зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" (в редакції на момент подачі позову), то з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1827,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 611, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 257, 258 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкіс" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Добролюбова, буд. 52Д, код ЄДРПОУ 34567402) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489) 13637,00 грн. основного боргу, 6259,86 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 3% річних за порушення основного зобов'язання в сумі 387,44 грн., 3% річних за порушення сплати відсотків в сумі 111,02 грн., 9985,63 грн. інфляційних витрат, пеню за прострочення основного зобов'язання в сумі 3476,77 грн., пеню за порушення сплати відсотків в сумі 1115,02 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкіс" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Добролюбова, буд. 52Д, код ЄДРПОУ 34567402) на користь на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені за порушення основного зобов'язання в сумі 1810,10 грн., пені за порушення сплати відсотків в сумі 537,62 грн. та штрафних санкцій в сумі 121992,00 грн. за порушення п. 7.4, п. 7.5, п. 7.3 кредитного договору та п. 2.1.4 договору застави - в задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 09.10.2015 р.
Суддя ОСОБА_5