про повернення позовної заяви
"12" жовтня 2015 р.№ 916/4146/15
Суддя Гуляк Г.І., розглянувши матеріали вх.№4364/15 від 09.10.2015р.
за позовом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради;
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД";
про стягнення 4291060,84грн.
ВСТАНОВИВ: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ринок ЛТД” суму боргу за договорами на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійсненя підприємницької діяльності у розмірі 3 452 159 гривень та пеню у сумі 838901,84 грн.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України „Про судовий збір” від 08.07.2011 р. (з наступ. змінами і доповненнями), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.
Відповідно до п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Статтею 4 Закону України „Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено наступну ставку судового збору: 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
З огляду на те, що сума позову, заявлена позивачем до стягнення становить 4291060,84 гривень, сума судового збору за подання позовної заяви має складати 64365,92 гривень.
Одночасно до позовної заяви додано заяву (вх. ГСОО №2-5560/15 від 09.10.2015р.) про відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення у справі.
Розглянувши вказане клопотання, суд в його задоволенні відмовляє, враховуючи наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 8 Закону України „Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону ).
Між тим належних доказів в обґрунтування своєї заяви щодо відсутності грошових коштів на розрахункових рахунках позивачем не надано.
Суд не приймає як належний доказ довідку, в якій зазначено, що Кошторисом на 2015 рік не передбачено коштів для здійснення видатків по КЕКВ 2800”Інші поточні видатки” (у тому числі видатки по судовому збору)
До того ж в п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
З огляду на викладене, суд не вбачає достатніх підстав для відстрочки сплати судового збору, у зв'язку з чим вказана заява не може бути задоволена судом.
За таких обставин, позивач при зверненні до суду з даним позовом мав сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.
Відповідно до п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву Татарбунарської міської ради повернути без розгляду.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд
1. У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору (вх. № 2-5560/15 від 09.10.2015 року) - відмовити.
2. Позовну заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради з доданими до неї документами повернути без розгляду.
Додаток: позовна заява на 7-ми аркушах з додатками до неї на 129 -ти аркушах.
Суддя Г.І. Гуляк