Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"01" жовтня 2015 р. Справа № 911/3896/15
Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Дорогинка
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», смт.Іванків
про стягнення 42642,22 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2
Від відповідачів: не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (далі - відповідач) про стягнення 42642,22 грн.
Провадження у справі №911/3896/15 порушено відповідно до ухвали суду від 01.09.2015 року та призначено справу до розгляду на 17.09.2015 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 17.09.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 01.10.2015 року.
В судовому засіданні 01.10.2015 року позивач позовні вимоги підтримав. В судове засідання 01.10.2015 року відповідач повторно не з'явився, відзив на позов не надав.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.
Розглянувши матеріали справи, та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.
Між ТОВ «Управляюча компанія «БІОГАЗЕНЕРГО» (відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) 10.09.2014 року було укладено Договір № 10/09/14 на допоміжні послуги у сфері поводження з відходами лісового господарства (надалі - Договір).
Згідно з п.1.1. Договору позивач зобов'язується на умовах Договору у встановлені строки прийняти, завантажити і розвантажити, перевезти або доставити у визначений відповідачем пункт призначення сировину (відходи лісового господарства) відповідача та/або виконати інші послуги щодо операцій із сировиною, а відповідач - надати до перевезення сировину та оплати послуги.
Крім того, у п. 1.2. Договору зазначено, що позивач виконує для відповідача завантаження і розвантаження, інші послуги стосовно сировини в обсязі, за ціною, по маршруту, в час, дату та терміни, узгоджені сторонами, що підтверджується по факту виконання необхідними транспортними документами та/або актом виконаних робіт (наданих послуг), підписаним сторонами.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача.
У відповідності до п. 3.2. Договору плата за надані послуги нараховується щотижня. Розмір плати за послуги залежить від обсягу робіт, виконаних транспортним засобом за звітний тиждень, та/або кількості відпрацьованих годин за звітний тиждень.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що розмір плати за звітний тиждень встановлюється у відповідному акті прийому-передачі виконаних робіт (послуг), який підписується сторонами щотижня.
У п. 3.4. Договору визначено, що підставою для оплати є підписаний сторонами акт виконаних робіт (наданих послуг) та отриманий відповідачем рахунок позивача, який виставляється після погодження вартості робіт (послуг) сторонами.
За період з вересня 2014 року по жовтень 2014 року оплата за надані послуги відповідачу становить 71706,40 грн. що підтверджується: актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) № 9 від 30.09.2014 року на суму 46241,20 грн.; актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) № 12 від 17.10.2014 року на суму 25465,20 грн.
Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі послуги не оплатив, як зазначив позивач та надав відповідні докази, відповідачем послуги були оплачені частково на суму 30 000,00 грн. в період з 16.09.2014 року по 12.11.2014 року. Таким чином, відповідачем не оплачено послуги на суму 41 706, 40 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач зазначив, що 06.08.2015 року надсилав відповідачу лист-вимогу про сплату заборгованості за Договором, яка отримана відповідачем 12.08.2015 року, однак залишена без задоволення.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зокрема, ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (зокрема сплатити гроші), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У зв'язку з простроченням відповідачем оплати послуг, позивач просить стягнути з відповідача за період з 19.08.2015 року по 31.08.2015 року за 13 днів прострочення пеню в сумі 891,26 грн. та 44,56 грн. 3% річних
У відповідності до п.4.1. Договору у випадку порушення зобов'язань за цим договором (невиконання та/або неналежне виконання) винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що за прострочення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час такого прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня на просточену суму за період фактичного прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3% річних нараховані на прострочену суму за період фактичного прострочення в розмірі, що відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та річних суд вважає правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОГАЗЕНЕРГО» (07200, Київська обл., Іванківський р-н., смт. Іванків, вул. Розважівська, 192, ЄДРПОУ 38593431) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08512, Київська обл., Фастівський р-н, с. Дорогинка, вул. Грисюка, 46, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 41706,40 грн. боргу 891,26 грн. пені, 44,56 грн. 3% річних та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик