ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.10.2015Справа №910/19024/15
За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сет - Бісі"
про стягнення заборгованості в сумі 23 773,31 грн.
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача: Діденко І.В. (представник за довіреністю);
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні 06 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", 23.07.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 07.07.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сет-Бісі" про стягнення заборгованості в сумі 23 773,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 07.11.2013 року, зокрема, у визначені договором строки не повернув кредит, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем та нараховані за неповернення кредиту санкції.
Ухвалою суду від 27.07.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/19024/15 та призначено розгляд справи на 08.09.2015 року.
Через відділ діловодства суду 18.08.2015 р. від позивача надійшли пояснення нормативного обґрунтування позовних вимог та документи на виконання вимог ухвали суду, які долучено судом до матеріалів справи.
Через відділ діловодства суду 25.08.2015 р. від позивача надійшли пояснення нормативного обґрунтування позовних вимог та документи на виконання вимог ухвали суду, які долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 08.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору, а також подав заяву про стан заборгованості, яку долучено судом до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання 08.09.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 06.10.2015 року.
Представник позивача в судове засідання 06.10.2015 року з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, підтримав позовні вимоги, а також заявою підтвердив факт наявності заборгованості відповідача в розмірі, зазначеному в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання 06.10.2015 року не з'явився.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
07 листопада 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Сет - Бісі" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі - Заява). Відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із зазначеною Заявою, яка разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» (надалі - Умови) і «Тарифами Банку», що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, складають Договір банківського обслуговування. Так, на підставі зазначеної Заяви банком було встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сет - Бісі" кредитний ліміт на поточному рахунку 26004052727127 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.
Отже, між позивачем та відповідачем 07.11.2013 року укладений відповідний договір банківського обслуговування в розумінні ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.
Розділом 3.2.2 зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".
За приписами п. 3.1.1.73 цих Умов послугу "Гарантований платіж" позивач надає за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і позивачем. Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає позивачу зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.
З аналізу п. 3.1.1.74 вказаних вище Умов випливає, що обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу.
Відповідно до п. 3.1.1.75 зазначених Умов після отримання позивачем за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки, банк розглядає її на предмет надання або відмови у наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або недостатньої інформації щодо кредитоспроможності платника.
Відповідно до п. 3.2.2.2. вказаних Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в платіжному дорученні Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання платіжного доручення. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом платіжного доручення до дати виконання платіжного доручення Клієнт сплачує відсотки за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних від розміру заборгованості, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. В період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання позивач виконав належним чином шляхом своєчасного проведення Гарантованих платежів, ініційованих клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку.
Проте, відповідач в порушення умов договору повернення перерахованих коштів, наданих в кредит, в повному обсязі не здійснив.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача направлено претензію вих. № 31225К3W0S0JU від 04.06.2015 року про погашення заборгованості за договором (копія претензії наявна в матеріалах справи). Однак, зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 23 773,31 грн., з яких 9 983,53 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 8 161,26 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, а також 5 628,52 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
З системного аналізу вищевикладених положень суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 глави 71 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .
Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, а в матеріалах справи такі докази також відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 9 983,53 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 8 161,26 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту, просить суд стягнути з нього 5 628,52 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 3.2.2.10.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3 даного договору, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 даного договору, винагороди передбаченої п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 даного договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 даного договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, вказаному в заявці, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Розрахунок нарахованої пені позивача перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами. Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів за його користування у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 5 628,52 грн.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання ним зобов'язань за договором або відсутності правових підстав для їх виконання суду не надав.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сет - Бісі" (ЄДРЮОФОП: 38946315, адреса: 02002, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАРИНИ РАСКОВОЇ, будинок 21) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ЄДРЮОФОП: 14360570, адреса: 49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, заборгованість за основною сумою кредиту - 9 983,53 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 53 копійки), заборгованість по процентах за користування кредитом - 8 161,26 грн. (вісім тисяч сто шістдесят одна гривня 26 копійок), пеню за несвоєчасність виконання зобов'язання - 5 628,52 грн. (п'ять тисяч шістсот двадцять вісім гривень 52 копійки) та судовий збір 1 827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.
3. Копію рішення направити відповідачу у справі № 910/19024/15.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 12.10.2015 року.
Суддя О.С. Комарова