ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.10.2015Справа №910/17062/15
За позовомДержавної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики"
доКиївської міської ради Департаменту земельних ресурсів Київради (КМДА)
провизнання договору оренди поновленим,
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
від позивача - Діденко С.М., представник за довіреністю; Грабовський Г.Г., за довіреністю;
від відповідача-1 - від вдіповідача-2 -Тхорик С.М., за довіреністю; Маслянікова В.В., за довіреністю.
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати договір оренди земельної ділянки №21-6-0019 від 06.02.2004р. таким, що поновлений згідно до строку раніше встановленого договором, а саме на три роки, починаючи з дати набрання чинності рішення суду з даним позовом.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на порушення переважного права позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбаченого п. 7.4.1 договору оренди та ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, з тих підстав, що попередня редакція ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. На сьогодні Київрадою рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.02.04 №91-6-00213 не приймалося, а відтак заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти позову також заперечив, вказав, що чинним законодавством на час звернення позивача з першим листом від 17.10.2006 №0101/638 щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, не було передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Крім того, зазначив, що господарським процесуальним кодексом не передбачено такого способу захисту як визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.
Відповідачем-2, на підставі ст.ст. 256, 257, 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України подано клопотання про застосування строку позовної давності до позовної вимоги, строк перебігу якої розпочався 21.02.2007р.
Подана заява про забезпечення суд не розглядалась, оскільки не була оплачена судовим збором.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до рішення Київської міської ради від 08.07.1999 року №349/450, а саме п. 7, визначено, що Київська міська рада вирішила оформити Київському Науково-виробничому підприємству «Київський інститут автоматики» право тимчасового довгострокового користування строком на три роки земельного ділянкою площею 0,29 га для будівництва жилого будинку по вулиці Нагірній, 18/16 у Шевченківському районі, відведеною згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 27.12.1989 року № 1155 «Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам організаціям для будівництва об'єктів».
06 лютого 2004 року, між Київською міською радою та Науково - виробничим підприємством «Київський інститут автоматики», правонаступником якого є Державна науково-виробнича корпорація «Київський інститут автоматики» відповідно до наказу Міністра промислової політики України № 691 від 17.12.2004 року, було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір оренди).
Пунктом 1 Договору оренди сторони погодили, що Орендодавець на підставі п. 7 рішення Київради від 08.07. 1999р. за №349/450 в редакції рішення Київради від 26.12.2002р. за №200/360 за Актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в короткострокову оренду на 3 (три) роки земельну ділянку визначену цим Договором. Об'єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка, розміром 0,2946 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нагірна 18/16 для будівництва жилого будинку.
В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі земельної ділянки, на підставі якого Орендар перед Орендодавцю вказану земельну ділянку.
Відповідно до п. 7.4.1 Договору оренди після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, Орендар за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
Відповідно до п. 1.4 Договору оренди право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.
Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на момент укладення договору оренди).
Договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 20 лютого 2004 року за №91-6-00219 у книзі записів державної реєстрації договорів про що зроблено відповідний запис.
Таким чином Договір оренди набув чинності 20.02.2004р.
За ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 7.1. Договору оренди сторони домовились, що підставою припинення договору є: закінчення терміну, на який було укладено договір; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відлучення Земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України; поєднання в одній особі власника Земельної ділянки та орендаря; ліквідації юридичної особи - орендаря.
З урахуванням п.п. 1.1, 7.1 Договору оренди, строк дії договору оренди закінчився 20.02.2007р., тобто зі спливом строку, на який його було укладено.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 17.10.2006р. вих. 0101/638 Відповідач звернувся до Київської міської ради щодо продовження договору оренди земельної ділянки на тих же самих умовах, вказаний лист отриманий Київською міською радою 31.10.2006р. вх. 62537, відповідно до відмітки на вказаному листі.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, зобов'язання які сторони брали на себе згідно з укладеним договором оренди земельної ділянки від 20.02.2004 №91-6-00219 відповідали тим нормам законодавства, які діяли на момент укладення договору.
Тобто, оскільки строк дії вказаного договору оренди земельної ділянки закінчився 20.02.2007р. до нього слід застосовувати редакцію Закону України «Про оренду землі» яка діяла на той час (на момент виникнення переважного права).
Згідно статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення переваженого права) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Пунктом 2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011р.) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2 ч. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2012 р. № 01-06/1821/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Якщо чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.
Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Водночас, згідно ст. 9 Земельного Кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Отже, відповідно до ст.ст. 12, 116, 124 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" поновлення договірних відносин стосовно оренди земельної ділянки можливе лише на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, однак, позивачем не надано суду доказів прийняття відповідачем-1 такого рішення. Зобов'язання Київської міської ради укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням її виключного права на розпорядження землями територіальної громади міста.
З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та позивачем не доведено прийняття Київською міською радою в пленарному (сесійному) режимі рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.02.2004р.
Таким чином, на момент виникнення у позивача переважного права на поновлення спірного договору оренди землі, тобто на 20.02.2007р., умовами договору та чинним законодавством не передбачалось автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначалось переважне право добросовісного орендаря на поновлення договору. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін було можливе лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, яке в матеріалах справи відсутнє.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спірний договір припинив дію 20.02.2007 р., а тому, в силу ст.58 Конституції України, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст.33 Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону від 17.02.2011р.
Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості та безпідставності, судом не встановлено порушення прав позивача в зв'язку зі звернення до суду з вказаним позовом, тому суд не застосовує строк позовної давності до вказаних правовідносин.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на Позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.10.2015.
Суддя І.І. Борисенко