ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.10.2015Справа №910/19822/15
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській Г.С.
розглянувши справу № 910/19822/15
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Кроналайн"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Мойдодир"
простягнення 378 533,79 грн.
За участю представників:
від позивачаЗінченко Є.В. (за довіреністю від 29.09.2015 р.)
від відповідачаСологуб І.М. (за довіреністю від 15.09.2015 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроналайн" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мойдодир" (далі - відповідач) про стягнення 378 533,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними у період з 13.05.2014р. по 01.07.2014р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/19822/15, розгляд справи призначено на 17.09.2015 р.
Ухвалою суду від 17.09.2015р., у зв'язку із неявкою в судове засідання представника позивача розгляд справи відкладено судом на 30.09.2015р.
Присутній у судовому засіданні 30.09.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на відсутність заборгованості на підтвердження чого надав відповідні платіжні доручення та векселя з відповідними актами прийому-передачі цих векселів.
Представник позивача заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю перевірити наявність заборгованості відповідача перед позивачем, у зв'язку з чим подав клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.
Ухвалою суду від 30.09.2015р., на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до 06.10.2015р.
06.10.2015 р. через загальний відділ господарського суду від представників позивача та відповідача до суду надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 06.10.2015р. представник наполягав на задоволенні позовних вимог, проте по суті поданих відповідачем заперечень суду пояснень не надав, зазначивши про те, що є новим представником у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 08.10.2015р.
08.10.2015р. позивачем було подано через відділ діловодства суду заяву про уточнення позовних вимог.
В судове засідання 08.10.2015р. з'явилися повноважні представники сторін.
Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити в повному обсязі відповідно до вимог заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог.
Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, яка є фактично заявою про зміну підстав позову, суд відзначає наступне.
Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як роз'яснено в п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Враховуючи наведене, оскільки суд перейшов до розгляду справи по суті, що підтверджується протоколами судового засідання від 30.09.2015р. та 06.10.2015р., суд залишає подану 08.10.2015р. заяву про зміну підстав позову без розгляду та, відповідно, вимоги про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову у повному обсязі.
У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
В ході здійснення господарської діяльності та на виконання усних домовленостей протягом травня - липня 2014 року позивач здійснив відповідачу поставку товарів різного призначення на загальну суму 378 533,79 грн. згідно з видатковими накладними № 40в від 13.05.2014 р. на суму 6 173,45 грн., № 41в від 13.05.2014 р. на суму 19 786,76 грн., № 42в від 13.05.2014 р. на суму 12 546,30 грн., № 122в від 23.05.2014 р. на суму 8 894,62 грн., № 123в від 23.05.2014 р. на суму 15 211,58 грн., № 125в від 23.05.2014 р. на суму 58,31 грн., № 126в від 23.05.2014 р. на суму 13 949,88 грн., № 145в від 27.05.2014 р. на суму 15 277,37 грн., № 163в від 29.05.2014 р. на суму 675,94 грн., № 164в від 29.05.2014 р. на суму 24 458,80 грн., № 22в від 04.06.2014 р. на суму 795,31 грн., № 23в від 04.06.2014 р. на суму 2 046,53 грн., № 24в від 04.06.2014 р. на суму 16 737,88 грн., № 50в від 11.06.2014 р. на суму 14 622,95 грн., № 51в від 11.06.2014 р. на суму 1 952,20 грн., № 52в від 11.06.2014 р. на суму 3 880,97 грн., № 59в від 11.06.2014 р. на суму 52 955,33 грн., № 108в від 17.06.2014 р. на суму 54 596,74 грн., № 109в від 17.06.2014 р. на суму 14 947,78 грн., № 188в від 26.06.2014 р. на суму 49 779,40 грн., № 1в від 01.07.2014 р. на суму 13 055,35 грн., № 191в від 25.04.2014 р. на суму 74 110,86 грн.
На підтвердження факту здійснення поставки відповідачу товарів на загальну суму 378 533,79 грн. позивачем приєднано до позовної заяви копії указаних видаткових накладних, підписаних в двосторонньому порядку повноважними представникам сторін та скріплених печатками обох товариств.
За твердженнями позивача, видаткові накладні № 40в від 13.05.2014 р., № 41в від 13.05.2014 р., № 42в від 13.05.2014 р., № 122в від 23.05.2014 р., № 123в від 23.05.2014 р., № 125в від 23.05.2014 р., № 126в від 23.05.2014 р., № 145в від 27.05.2014 р., № 163в від 29.05.2014 р., № 164в від 29.05.2014 р., № 22в від 04.06.2014 р., № 23в від 04.06.2014 р., № 24в від 04.06.2014 р., № 50в від 11.06.2014 р., № 51в від 11.06.2014 р., № 52в від 11.06.2014 р., № 59в від 11.06.2014 р., № 108в від 17.06.2014 р., № 109в від 17.06.2014 р., № 188в від 26.06.2014 р., № 1в від 01.07.2014 р. не були оплачені відповідачем у повному обсязі, та накладна № 191в від 25.04.2014 р. була сплачена частково.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на оплату ним поставленого за перерахованими вище накладними товару.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор (стаття 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Отже, позивач, уклавши із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті поставити товар та отримати грошові кошти за нього, а відповідач - отримати та оплатити товар.
Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Приписами ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.
Станом на час вирішення спору в матеріалах справи наявні копії простих векселів, виданих товариством з обмеженою відповідальністю "Мойдодир" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кроналайн", а саме: серії АА 2722468 від 21.07.2014 р. на суму 100 000,00 грн., серії АА 2722477 від 30.07.2014 р. на суму 191 000,00 грн., серії АА 2722465 від 15.07.2014 р. на суму 150 000,00 грн., серії АА 2722994 від 27.06.2014 р. на суму 100 000,00 грн., а також актів прийому-передачі цих векселів товариству з обмеженою відповідальністю "Кроналайн" в рахунок сплати заборгованості.
Як вказує відповідач, указаними векселями було оплачено його заборгованість перед позивачем за спірними видатковими накладними, окрім видаткової накладної № 1в від 01.07.2014 р., заборгованість за якою було сплачено шляхом здійснення переплат по рахунку № 194в від 26.06.2014р. згідно з платіжними дорученнями, копії яких також знаходяться в матеріалах справи.
Дослідивши подані докази та вивчивши обставини справи, суд погоджується з позицією відповідача, оскільки його твердження про оплату перерахованих вище видаткових накладних відповідають дійсності, позивачем не спростовані.
У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про ціно біг векселів в Україні").
Отже, беручи до уваги наведені вище обставини, судом встановлено відсутність у відповідача грошових зобов'язань з оплати товару, переданого на підставі видаткових накладних, які зазначені в позовній заяві та стали підставою для звернення до суду, перед позивачем на суму 378 533,79 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги визнаються необґрунтованими та задоволенню судом не підлягають.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 09.10.2015 р.
Суддя А.І. Привалов