ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.10.2015Справа №910/21524/15
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській Г.С.
розглянувши справу № 910/21524/15
за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»;
до управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України;
про стягнення 706 003,84 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Кучкова Ю.В., довіреність № 91/2014/112/26-11 від 26.12.2014р.;
від відповідача: Зарицька А.О., довіреність № 15-1/27-403 від 21.09.2015р.;
Мазур В.О., довіреність № 15-1/27-405 від 22.09.2015р.
До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі - позивач) з позовом до управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (далі - відповідач) про стягнення 706 003,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем у період з 01.12.2012р. по 01.06.2015р. зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560163 від 05.07.2006р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 458 784,80 грн., з огляду на наявність якої нараховані втрати від інфляції в сумі 228 757,59 грн. та 3% річних - 18 461,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/21524/15 та призначено її розгляд на 24.09.2015р.
16.09.2015р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли витребувані судом документи, а також заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої в зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 448 784,80 грн. основного боргу, втрати від інфляції в сумі 228 757,59 грн. та 3% річних - 18 461,45 грн.
В судовому засіданні 24.09.2015р. заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 696 003,84 грн., визначеної позивачем.
Ухвалою від 24.09.2015р. суд відклав розгляд справи на 06.10.2015р., у зв'язку з неподанням повноважним представником відповідача витребуваних доказів.
Через відділ діловодства суду 06.10.2015р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване поданням до суду позовної заяви про визнання договору № 7560163 від 05.07.2006р. недійсним.
06.10.2015р. через відділ діловодства суду від позивача отримано письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.
Присутнім у судовому засіданні 06.10.2015р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Також, представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував, проте витребувані докази не надав, при цьому, підтримав подане 05.10.2015р. клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання відповідача, оскільки норми статті 77 Господарського процесуального кодексу України не передбачають відкладення розгляду справи за обставин, наведених відповідачем у своєму клопотанні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.07.2006р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (за договором - постачальник) та управлінням житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (за договором - споживач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560163.
Відповідно до загальних положень Статуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013р.), акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008р.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
За умовами договору, постачання теплової енергії має здійснюватись до будинку № 24 (ІІІ - IV сек.) по вул. Срібнокільська у м. Києві.
У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Згідно з пунктом 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки №№ 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними додатку № 1.
Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2.
Відповідно до додатку № 2 до договору, розрахунки за відпущену теплову енергію проводиться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями КМДА № 2249 від 10.12.2004р. (п. 1), які можуть змінюватись в період дії договору (п. 12).
Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у МВРТ-2 за адресою: вул. Драгоманова, 40-в, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Відповідно до п. 4.1. договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006р.
Пунктом 4.3. договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступній рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Доказів того, що однією із сторін було виявлено небажання продовжувати договірні відносини шляхом звернення за місяць до закінчення його строку дії не подано, а отже договір неодноразово пролонговувався та наразі є продовженим до 31.12.2015р.
Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з грудня 2012 року по червень 2015 року на загальну суму 994 387,55 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії, актами приймання-передавання товарної продукції, актами звірки взаєморозрахунків та довідкою про розрахунок основного боргу, з яких відповідачем було сплачено лише 545 602,75 грн.
Також, станом на 31.05.2015р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено наявність заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію в сумі 458 784,80 грн.
Дослідивши зміст спірного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором у період з грудня 2012 року по червень 2015 року в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем складає 448 784,80 грн.
Водночас, відповідачем заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростовані.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560163 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 448 784,80 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь втрати від інфляції в сумі 228 757,59 грн. та 3% річних - 18 461,45 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 18 461,45 грн. та втрат від інфляції в сумі 228 757,59 грн. за розрахунками позивача, які відповідачем неоспорені.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 200,00 грн., у зв'язку зі зменшенням позовних вимог та за клопотання позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 8; код ЄДРПОУ 22869342) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) основний борг у сумі 448 784 грн. 80 коп., 18 461 грн. 45 коп. - 3% річних, втрати від інфляції - 228 757,59 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 13 920 грн. 08 коп. Видати наказ.
3. Повернути публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 200 грн., перерахований згідно з платіжним дорученням № 2116302513 від 06.08.2015р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи).
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано: 09.10.2015р.
Суддя А.І. Привалов