ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.09.2015Справа №904/1167/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта»
до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Південно-східного регіонального центру з корпоративного бізнесу в Дніпропетровській області
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання зобов'язання припиненим
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Кіндер В.А. (представник за довіреністю);
від третьої особи: не з'явився.
ТОВ «Утиліта» звернулось до Господарського суду Дніпропетровській області з позовом до ПАТ «Банк Форум» в особі Південно-східного регіонального центру з корпоративного бізнесу в Дніпропетровській області, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання зобов'язання припиненим.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2015 порушено провадження у справі № 904/1167/15.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2015 встановлено, що вказана справа на час порушення провадження не була підсудна Господарському суду Дніпропетровської області та направлено справу № 904/1167/15 за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва, де справа за автоматизованим розподілом надійшла на розгляд до судді Маринченко Я.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2015 вказану справу прийнято до провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.08.2011 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, на забезпечення якого укладено договори поруки та застави. Крім того, 31.08.2011 між сторонами укладено договір банківського рахунку.
За твердженням позивача, станом на 30.08.2014 кредитна заборгованість перед відповідачем складає 1157921,38 грн., в той час, як заборгованість відповідача перед позивачем за договором банківського рахунку, внаслідок неналежного виконання умов договору, складає 357743,70 грн.
Відтак, на думку позивача, зобов'язання за кредитним договором перед відповідачем є припиненим внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі, внаслідок чого позивач просить суд визнати зазначене зобов'язання припиненим.
Крім того, позивач зазначає, що обмеження, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внаслідок запровадження ліквідаційної процедури банку відповідача, у даному випадку не поширюються на існуючі між сторонами правовідносини, оскільки обмеження щодо припинення зобов'язань внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі зазначеним Законом прямо не встановлені.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце його проведення повідомлені належним чином.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що твердження позивача щодо поєднання боржника і кредитора в одній особі у спірних правовідносинах не відповідають дійсності. Крім того, зауважив, що положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» накладено заборону на припинення зобов'язань, що існують між банком та клієнтом, у такий спосіб.
Зважаючи на те, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.08.2011 між ТОВ «Утиліта» (далі - позивач) та ПАТ «Банк Форум» (далі - відповідач) в особі Південно-східного регіонального центру з корпоративного бізнесу ПАТ «Банк Форум», укладено Кредитний договір № 1-0002/11/14-КL (далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у формі невідновлюваної кредитної лінії для придбання транспортних засобів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3100000,00 грн.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором були укладені договори поруки № 1-0002/35/11 від 31.08.2011 з Приймаком В.М., № 1-0002/36/11 від 31.08.2011 з Карпенко С.А., № 1-0002/37/11 від 31.08.2011 з Карпенко О.М., № 1-0002/38/11 від 01.09.2011 з Концерном «СоюзЕнерго», № 1-0002/39/11 від 01.09.2011 з ТОВ «Ренус Утиліта», № 1-0002/40/11 від 01.09.2011 з ТОВ «Союзстекло».
Крім того, 10.10.2011 між сторонами укладено договір застави № 1-0002/41/11. Предметом застави є вантажні автомобілі, які належать на праві приватної власності позивачеві.
11.10.2011 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою відповідач надав позивачеві кредитні кошти на рахунок відновлювальної кредитної лінії у розмірі 1300474,92 грн.
26.10.2011 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно з якою відповідач надав позивачеві кредитні кошти на рахунок відновлювальної кредитної лінії у розмірі 586147,32 грн.
26.10.2011 між сторонами укладено договір застави № 1-0002/42/11, яким забезпечено виконання зобов'язання позивача перед відповідачем. Предметом застави є напівпричепи-самоскиди, які належить на праві приватної власності позивачу.
28.09.2012 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, згідно з якою відповідач надав позивачеві кредитні кошти на рахунок відновлювальної кредитної лінії у розмірі 1331733,34 грн.
Сторони погодили, що, починаючи з листопада 2011 року по серпень 2014 року позивач повинен сплачувати щомісячно суму 55488,89 грн. та нараховані проценти за користування кредитними коштами.
На виконання умов кредитного договору, з урахуванням подальших змін та доповнень, відповідач у повному обсязі надав позивачеві кредитні кошти, а позивач, в свою чергу, своєчасно та у повному обсязі виконував зобов'язання з погашення кредиту.
Як вбачається з довідки «Розрахунок заборгованості за кредитним договором №1-0002/11/14-КL від 31.08.2011», наявної у матеріалах справи, станом на 01.03.2014 прострочена заборгованість за кредитом, нарахованими відсоткам, зобов'язанням по гарантіям та порукам - відсутня.
Пунктом 3.2.7 кредитного договору передбачено, що відповідач має право на договірне списання коштів з поточного рахунку позивача для виконання чи за неналежне виконання зобов'язань за цим договором. Позивач надає відповідачу право на договірне списання. Таке право може бути реалізоване відповідачем за умови настання строку виконання позивачем своїх зобов'язань щодо погашення кредитних коштів та/або сплати процентів за їх користування, з моменту настання такого строку і в сумі, яка дорівнює сумі заборгованості позивача перед відповідачем. Договірне списання може здійснюватися з будь-якого поточного рахунку позивача.
Крім того, 31.08.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку № 1-71406/01 з додатками, згідно з умовами якого відповідач відкрив позивачеві особовий розрахунковий рахунок № 26006300203945.
Як вбачається з банківської виписки по особовому рахунку позивача, станом на 23.07.2014 на зазначеному рахунку наявні грошові кошти в сумі 1165089,02 грн.
У березні 2014 року позивач, приймаючи до уваги п. 2.3 кредитного договору, надав відповідачеві платіжне доручення № 4189 від 28.03.2014 про сплату нарахованих відсотків в сумі 3876,62 грн. та платіжне доручення № 4190 від 28.03.2014 про сплату частини чергового щомісячного платежу за кредитним договором в сумі 55488,89 грн.
Однак 28.03.2014 відповідач повернув зазначені платіжні доручення без виконання, з пояснювальним написом на зворотній стороні про залишення платіжних доручень без виконання згідно з п. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в зв'язку з введенням тимчасової адміністрації.
У квітні 2014 року позивач надав відповідачеві платіжне доручення № 4193 від 30.04.2014 про сплату нарахованих відсотків в сумі 4241,48 грн. та платіжне доручення № 4194 від 30.04.2014 про сплату частини чергового щомісячного платежу за кредитним договором в сумі 55488,89 грн.
30.04.2014 відповідач аналогічним чином повернув зазначені платіжні доручення без виконання.
У травні 2014 року позивач надав відповідачеві до виконання платіжне доручення № 4197 від 30.05.2014 про сплату нарахованих відсотків в сумі 4104,66 грн. та платіжне доручення № 4198 від 30.05.2014 про сплату частини чергового щомісячного платежу за кредитним договором у сумі 55488,89 грн.
30.05.2014 відповідач аналогічним чином повернув зазначені платіжні доручення без виконання.
У червні 2014 року позивач надав відповідачеві до виконання платіжне доручення № 1 від 26.06.2014 про сплату нарахованих відсотків в сумі 4241,48 грн. та платіжне доручення № 2 від 26.06.2014 про сплату частини чергового щомісячного платежу за кредитним договором в сумі 55488,89 грн.
26.06.2014 відповідач аналогічним чином повернув зазначені платіжні доручення без виконання.
У липні та серпні 2014 року позивач надав відповідачеві до виконання платіжне доручення № 3 від 30.07.2014 про сплату нарахованих відсотків в сумі 4104,66 грн. та платіжне доручення № 4 від 30.07.2014 про сплату частини чергового щомісячного платежу за кредитним договором в сумі 55488,89 грн., платіжне доручення № 5 від 27.08.2014 про сплату нарахованих відсотків в сумі 4241,48 грн., платіжне доручення № 6 від 27.08.2014 про сплату частини чергового щомісячного платежу за кредитним договором в сумі 55488,89 грн.
Зазначені платіжні доручення №№ 1, 2, 3, 4 були направлені уповноваженій особі ФГВФО ПАТ «Банк Форум», однак залишені останнім без відповіді та задоволення.
У подальшому позивач звернувся до відповідача з листом (№ 512 від 19.03.2014), у якому запропонував зарахувати залишок коштів, наявних на розрахунковому рахунку позивача, в рахунок погашення щомісячного платежу та відсотків за кредитним договором, шляхом зарахування однорідних вимог.
У відповіді на вказаний лист (№ 640/1400 від 14.04.2014) відповідач зауважив про неможливість зарахування зустрічних вимог внаслідок запровадження у банку режиму тимчасової адміністрації.
27.03.2014 позивач звернувся до відповідача з пропозицією (вих. № 518) про розірвання кредитного договору в зв'язку з введенням у банку режиму тимчасової адміністрації, який відповідачем залишений без відповіді.
23.04.2014 позивач звернувся до відповідача з листом (вих. № 522), у якому зазначив про необхідність погашення простроченої заборгованості та процентів за кредитним договором шляхом виконання платіжних доручень, залишених відповідачем без виконання.
26.09.2014 відповідач надав позивачеві довідку про стан заборгованості за кредитним договором, згідно з якою поточна заборгованість за кредитом складає 332933,32 грн., а поточна заборгованість за відсотками складає 29051,86 грн., що в сукупності складає 357743,70 грн.
Крім того, внаслідок невиконання відповідачем платіжних доручень позивача, на розрахунковому рахунку останнього сформувався залишок грошових коштів в сумі 1157921,38 грн.
Зазначені обставини належним чином підтверджені матеріалами справи та сторонами не заперечується.
Судом з'ясовано, що 14.03.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 14 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Форум». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Форум» призначено начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Соловйову Н.А.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 355 від 13.06.2014 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 49 від 16.06.2014 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум» з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь приймаючого банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» - начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Соловйову Н.А. строком на 1 рік з 16.06.2014 по 16.06.2015 включно.
Відповідно до ч. 8 Перехідних Положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VІ від 23.02.2012 року (далі - Закон), законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності Законом, застосовуються у частині, що не суперечить Закону.
Пунктом 16 ч. 1 ст. 2 Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 36 Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до п. п. 1, 4 ч. 5 ст. 36 Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку: зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Відповідно до п. 1.25. глави 1 розділу III Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію: не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, мас повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку.
Згідно з ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до пп. 3.1.5.6. пп. 3.1.5. п. 3.1. договору банківського рахунку, укладеного між сторонами, банк має право відмовити клієнту у наданні послуг/проведенні операції та повернути без виконання розрахунковий та/або касовий документ у випадках, передбачених законодавством України.
Зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому в установі відповідача, в рахунок погашення кредиту за кредитним договором, є майновими зобов'язаннями, а тому позивач виступає кредитором банку, вимоги якого щодо здійснення переказу коштів в погашення кредиту не могли бути задоволеними під час запровадження тимчасової адміністрації.
Таким чином, невиконання відповідачем платіжних доручень №№ 4189, 4190 від 28.03.2014, №№ 4193, 4194 від 30.04.2014, №№ 4197, 4198 від 30.05.2014, наданих позивачем на виконання в період запровадження в установі відповідача тимчасової адміністрації, є обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства України.
Як зазначено вище, 13.06.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 355 про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Банк Форум» та ліквідацію банку, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 49 від 16.06.2014 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію».
Частиною 3 ст. 46 Закону встановлено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 Закону.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторі (вносить зміни до нього) в та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Частиною 4 ст. 49 Закону передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Відтак, норми Цивільного кодексу України в частині регулювання підстав та порядку припинення зобов'язань мають бути застосовані з урахуванням спеціальних норм Закону, якими встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум», задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та в порядку, передбаченому Законом. Уповноважена особа Фонду визначає суму заборгованості кожному кредитору, відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів. Якщо вимоги будуть неправильно акцептовані чи їх буде віднесено не до тієї черги, то спори, що виникають з вказаних обставин, підлягають вирішенню в судовому порядку.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються відповідно до порядку черговості, передбаченого ст. 52 Закону, виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
16.09.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум» (протокол № 197/14).
На підставі заяви позивача від 25.06.2014 про визнання його кредитором відповідача (копія заяви наявна у матеріалах справи), Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» позивача включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідача та віднесено до сьомої черги кредиторів із вимогами на загальну суму 1165082,39 грн.
Подаючи заяву про визнання кредитором відповідача, позивач, фактично, визнав себе кредитором відповідача на вказану суму.
В процесі ліквідаційної процедури банку встановлюється черговість задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а тому визнання зобов'язання припиненим, зокрема у зв'язку із поєднанням в одній особі боржника та кредитора, є порушенням передбаченого Законом порядку задоволення вимог та законних прав і інтересів інших кредиторів банку.
Задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону, якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 Закону.
Відтак, вимоги позивача щодо визнання зобов'язання припиненим внаслідок поєднанням в одній особі боржника та кредитора не відповідають вимогам діючого законодавства.
Крім того, слід зазначити, що твердження позивача щодо поєднання в одній особі боржника та кредитора у правовідносинах, які склалися між сторонами, є хибними, з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 606 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Тобто, зобов'язання - це правовідношення між, принаймні, двома сторонами, а поєднання цих сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання.
Для припинення зобов'язання на підставі наведеної норми, тобто шляхом поєднання двох сторін правовідношення у одній особі, необхідно, щоб у результаті такого поєднання лишилася одна особа.
Поєднання боржника та кредитора може бути наслідком, зокрема, правонаступництва, причому як загального, так і у випадку ліквідації з правонаступництвом (злиття, приєднання тощо).
В той же час, у правовідносинах, які склалися між позивачем та відповідачем, залишилися обидві сторони, між якими, по суті, існують невиконані зобов'язання, що виникли із різних правових підстав.
Таким чином, поєднання боржника і кредитора в одній особі, у розумінні положень ст. 606 ЦК України, не відбулось, що унеможливлює припинення зобов'язань з цієї підстави.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з положеннями ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача у повному обсязі.
Керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Я.В. Маринченко