08 жовтня 2015 р.
Справа № 902/1149/15
за позовом:публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" ( 21021, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд.17)
до:дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ( 21100, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 27)
про стягнення 1 472 150,52 грн.
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.
Представники
позивача : ОСОБА_1,
відповідача : ОСОБА_2
Публічне акціонерне товариство "Уманьавтодор" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 472 150,52 грн. з яких 1383775,69 грн. інфляційні втрати та 88374,83 грн. сума 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено умови укладеної мирової угоди, яка була затверджена ухвалою господарським судом Вінницької області від 27.05.2014 року по справі № 902/273/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" до дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення 4 012 288, 55 грн. Порушення умов з боку відповідача виникло в зв'язку з невиконанням пункту 3 мирової угоди, якою було передбачено, що останній зобов'язується сплатити на користь позивача 3 347617,76 грн., шляхом перерахування на розрахунковий рахунок № 26005702727823 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, ІПН 141968523059 протягом 2 місяців згідно з календарним графіком: не пізніше 31 травня 2014 року 1673808,88 грн., не пізніше 30 червня 2014 року 1673808,88 грн. Відповідач сплачував суми заборгованості частинами зі значними затримками, остаточні розрахунки провів 17.06.2015 року.
Ухвалою суду від 20.08.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1149/15 з призначенням судового засідання на 03.09.2015 року.
Ухвалою суду від 03.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 08.10.2015 року з об'єктивних причин
В судове засідання 08.10.2015 року з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача, підтримав позов в повному обсязі, про що зокрема зазначив у додатковому поясненні від 07.10.2015 року (вх. № 06-52/10272/15).
Представник відповідача позов не визнає, в обґрунтуванні заперечень на позов посилається на те, що відповідно до п.5 мирової угоди від 20 травня 2014 року затвердженої господарським судом Вінницької області - позивач зазначив, що не має будь-яких вимог та/або претензій, крім визначених в даній мировій угоді, до відповідача з приводу відшкодування негативних наслідків ( в тому числі збитків, сум штрафу, пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, моральної шкоди, інших витрат). Тобто підписавши мирову угоду позивач з власної волі позбавив себе права - від відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Ухвалою господарським судом Вінницької області від 27.05.2014 року по справі № 902/273/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" до дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення 4 012 288, 55 грн. було затверджено мирову угоду, в якій зокрема пунктом 2 сторони передбачили, що відповідач (дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор" відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") повністю та безумовно визнає свій борг перед позивачем (публічне акціонерне товариство "Уманьавтодор») у сумі - 3 347 617,76 грн. з них 3 274 537,76 грн. - основного боргу; 73 080,00 - сума понесених ПАТ “Уманьавтодор” судових витрат.
Умовами мирової угоди, а саме пунктом 3 позивач та відповідач дійшли згоди про те, що відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача 3 347 617,76 грн. (три мільйони триста сорок сім тисяч шістсот сімнадцять гривень сімдесят шість копійок) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №26005702727823 в ПАТ “ОСОБА_3 Аваль” м. Київ МФО 380805, ІПН 141968523059 протягом 2 (двох) місяців згідно календарним графіком: не пізніше 31 травня 2014 року - 1 673 808,88 грн.; не пізніше 30 червня 2014 року - 1 673 808,88 грн.
Сторони погодили, що визначена сума заборгованості відповідача, що виникла внаслідок виконання Контракту субпідряду № 39 “на поточний ремонт автомобільної дороги місцевого значення Т-02-09 “Краснопілка - Теплик - Бершадь - Саврань” від 10.10.2012 р. (в тому числі документів, що змінюють зазначений договір, доповнюють його або є його невід'ємною частиною), є остаточною та не може бути збільшена ( п.2)
Позивачем в мировій угоді було визначено, що останній не має будь-яких вимог та/або претензій, крім визначених в даній мировій угоді, до відповідача з приводу відшкодування негативних наслідків (в тому числі збитків, сум штрафу, пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, моральної шкоди, інших витрат чи втрат, що зокрема зазначено в пункті 5)
Як видно з матеріалів справи відповідачем були сплачені кошти із затримками, а саме: 26.12.2014 року було сплачено 2000,00 грн.; 06.02.2015 року було сплачено 5000,00 грн.; 24.03.2015 року було сплачено 1000000,00 грн.; 08.04.2015 року було сплачено 500000,00 грн.; 19.05.2015 року було сплачено 1000000,00 грн.; 17.06.2015 року було сплачено 840617,76 грн., що стверджується випискою банку, копія якого міститься в матеріалах справи ( а.с. 24-28).
Таким чином, відповідачем остаточні розрахунки було здійснено з порушенням термінів зазначених у мировій угоді , а саме згідно графіку ( пунк 5) останній повинен був здійснити платежі не пізніше 31 травня 2014 року - 1673808,88 грн.; не пізніше 30 червня 2014 року - 1673808,88 грн., проте, відповідачем остаточний розрахунок було здійснено лише 17.06.2015 року.
На даний час, позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача 1383775,69 грн. інфляційні втрати та 88374,83 грн. сума 3 % річних.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.
Статтею 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Суд, надавши правову кваліфікацію викладеним обставинам, зазначає наступне.
Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті.
Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Спір може бути врегульований укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу.
На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається в процесі розгляду справи у господарському суді; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.
Оскільки, відповідачем умови вказаної мирової угоди не виконані в строк, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 1383775,69 грн. інфляційні втрати та 88374,83 грн. сума 3 % річних (за період з 01.06.2014 року по 16.06.2015 року).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року № 01-8/685 „Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства (з матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) зазначено, що чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.07.2011 року справа №13/210/10, де Верховний суд України зазначав про те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Позиція позивача підтверджується і судовою практикою. Так, постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2014 р. у справі №922/3652/13 залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими були задоволені позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушенням відповідачем зобов'язання щодо сплати грошових коштів, передбачених умовами мирової угоди.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача інфляційні витрати та 3% річних, що нараховуються на суму заборгованості, з виплати якої відповідач допустив прострочення.
Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення з відповідача 1383775,69 грн. інфляційні втрати та 88374,83 грн. сума 3 % річних (за період з 01.06.2014 року по 16.06.2015 року), суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству.
Оскільки, позивачем та матеріалами справи доведено, що відповідач не здійснив остаточних розрахунків в термін визначених мировою угодою, тобто не виконав грошове зобов'язання вчасно, і в останнього була прострочка, тому інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання.
В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання; обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З врахуванням викладеного позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -
Позов задовільнити повністю.
Стягнути з дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України"(вул. 40-річчя Перемоги, буд. 27, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 32054743) на користь публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" (м. Вінниця, вул. 600-річчя,17; код ЄДРПОУ 14196857) 1 383 775,69 грн. інфляційні втрати ; 88 374,83 грн. сума 3 % річних; 29443,01 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної вили.
Повне рішення складено 12 жовтня 2015 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи