07 жовтня 2015 року Справа № 913/860/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіМалетича М.М.,
суддів:Круглікової К.С.(доповідач),
Мамонтової О.М.,
розглянувши касаційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ "
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015
у справі№ 913/860/14 господарського суду Луганської області
за позовомДочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
доПриватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ "
простягнення 13 705 418,52 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Романюк В.В.,
відповідача: Вєдєрнікова О.С.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ " про стягнення з останнього інфляційних втрат у сумі 3 130 234,45 грн. та річних у розмірі 10 575 184,07 грн. за договором поставки природного газу.
Рішенням господарського суду Луганської області від 27.05.2014 у справі № 913/860/14 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 3072104,46 грн., 3% річних в розмірі 10575184,07 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 72901,92 грн., в решті позову - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 у справі №913/860/14 рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 58 129,99 грн. та судового збору у розмірі 180 грн. скасовано та прийняте в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. В іншій частині рішення залишене без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 та рішення місцевого господарського суду від 27.05.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач також посилався на висновок експертного економічного дослідження від 08.08.2015 за №1-08/09, який спростовує розрахунок наведений позивачем у позовній заяві, а також на те, що існували форс-мажорні обставини у зв'язку з тим, що на території за місцезнаходженням відповідача проводилася антитерористична операція, внаслідок чого було неможливо належно виконувати зобов'язання за договором поставки. Тому вважає, що повинен бути звільнений від відповідальності за невиконання зобов'язань. На підтвердження цього додав до матеріалів касаційної скарги копію сертифікату №4979 Торгово-промислової палати України від 02 вересня 2015 про форс-мажорні обставини.
Крім того, до Вищого господарського суду України від Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надійшла заява про винесення додаткової постанови щодо розподілу судового збору.
Розгляд касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ " було призначено та розглядалось 06.10.2015. У судовому засіданні сторони дали свої пояснення, доводи та заперечення, після чого була оголошена перерва на 14 год. 30 хв. 07.10.2015 для надання можливості представнику позивача ознайомитись з матеріалами справи. Після перерви надійшло клопотання Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки було заявлено не перед початком судового засідання, а після закінчення оголошеної перерви.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.01.2011 між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (покупець) було укладено договір поставки природного газу № 06/11-48, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для власних потреб (п.1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 по 31 грудня 2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1625800,000 тис.
Умови поставки і обліку газу та інші права та обов'язки сторін за договором закріплені також в Додатку № 1 до договору поставки природного газу № 06/11-48 від 28 січня 2011. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 1 316 023 445,02 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 на суму 454059119,15 грн., 28.02.2011 на суму 400018420,84 грн. та 31.03.2011 на суму 461945905,03 грн., які підписані та скріплені печатками сторін.
Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання виконав лише частково та з порушенням встановленого договором строку виконання. Фактично відповідачем сплачено за договором 1003000000,00 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 313 023 445,02 грн.
За невиконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано, згідно з ст.625 ЦК України, інфляційні втрати в розмірі 3072104,46 грн. та 3% річних в сумі 10575184,07 грн., які він просив стягнути на його користь.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 3072104,46 грн. та 3% річних в сумі 10575184,07 грн., місцевий господарський суд вказав, що оскільки відповідачем були порушені умови договору поставки щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за отриманий газ, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 313 023 445,02 грн., позивач правомірно здійснив нарахування інфляційних та річних на суму заборгованості. При цьому місцевий суд здійснив перерахунок річних та інфляційних та відмовив у стягненні інфляційних у сумі 58129,99 грн.
Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 58129,99 грн. та приймаючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд не вказав у своєму рішенні, в чому саме полягала арифметична помилка позивача у здійснені розрахунку інфляційних витрат та у разі необхідності не зобов'язав позивача надати більш детальний розрахунок або здійснити новий перерахунок . При цьому суд апеляційної інстанції визнав розрахунок позивача правильним, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат повністю. В іншій частині рішення залишив без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх судових інстанцій передчасними з огляду на наступне.
Ухвалюючи рішення та постанову, суди попередніх судових інстанцій поклали в основу рішень, щодо розміру сум інфляційних втрат та 3% річних, розрахунок, який міститься у позовній заяві не врахувавши, що відповідач заперечував правильність розрахунку. При цьому відповідач вказував, що позивач порушив умови п. 4.1 договору поставки, на свій ризик, без отримання попередньої оплати, поставив відповідачу товар, в той час як конкретний строк проведення розрахунків за фактично поставлений товар (без отримання попередньої оплати) договором не був передбачений. При вказаних обставинах господарські суди повинні були перевірити доводи відповідача, який заперечував що строк виконання зобов'язання настав.
Мотивувальні частини, як рішення місцевого господарського суду так і постанови апеляційного господарського суду, в порушення ст.ст. 84, 105 ГПК України, не містять мотивів не прийняття до уваги й інших доводів відповідача.
Крім того, приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" зареєстроване та здійснює свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, яка проводиться на підставі Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
Попередні судові інстанції зазначеної обставини не дослідили та не встановили факту існування чи відсутності форс-мажорних обставин.
Водночас у відповідності до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Стаття 617 Цивільного кодексу України також передбачає підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З огляду на викладене судам необхідно з'ясувати чи пов'язане порушення зобов'язання внаслідок випадку або непереборної сили, а, отже, і правомірність нарахування річних та інфляційних в період дії обставини непереборної сили.
Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має право встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, колегія суддів вважає, що вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Луганської області в іншому складі суддів.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Крім того, ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з заявою, в якій просить вирішити питання про розподіл на користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" судового збору у розмірі 609 грн.
При цьому заявник посилається на те, що постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 у справі №913/860/14 задоволено касаційну скаргу ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України", скасовано ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 та справу №913/860/14 направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття до провадження апеляційних скарг позивача та відповідача на рішення місцевого господарського суду від 27.05.2014 до розгляду.
Оскільки касаційна скарга ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" була задоволена, остання вважає, що на її користь Вищий господарський суд України повинен був стягнути судовий збір, який був нею сплачений у розмірі 609 грн.
Колегія суддів, розглянувши вказану заяву, вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Пунктом 11 ч.2 ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу передбачено, що за наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову, у якій має бути зазначено новий розподіл судових витрат.
П. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Отже, суд касаційної інстанції здійснює розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення, крім випадків скасування рішення господарського суду з передачею справи на новий розгляд. У такому разі розподіл судового збору здійснює суд, який приймає остаточне рішення за результатами розгляду справи.
Таким чином, при вказаних обставинах, підстав для ухвалення Вищим господарським судом України додаткової постанови про розподіл на користь позивача судового збору у розмірі 609 грн. нема, тобто вказана заява не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 88, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ " задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 та рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2014 у справі №913/860/14 скасувати.
Справу №913/860/14 передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області в іншому складі суддів.
Відмовити у задоволенні заяви Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про винесення додаткової постанови щодо розподілу судового збору.
ГоловуючийМ. Малетич
Судді:К. Круглікова
О. Мамонтова