06 жовтня 2015 року Справа № 916/1142/15-г
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали касаційних скарг Одеського обласного центру зайнятості та Приватного підприємства "Будремсервіс"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015
у справі № 916/1142/15-г Господарського суду Одеської області
за позовомЗаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
до1) Одеського обласного центру зайнятості 2) Приватного підприємства "Будремсервіс"
третя особаяка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Одеській області
провизнання недійсними рішення комітету з конкурсних торгів і договору на закупівлю
за участю представників:
від прокуратури -Савицька О.В.,
від позивача -не з'явився,
від відповідача-1 -не з'явився,
від відповідача-2 -не з'явився,
від третьої особи -не з'явився
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2015 у справі № 916/1142/15-г (суддя Рога Н.В.) позовну заяву заступника прокурора Одеської області, подану в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу скасувати, а справу направити до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 (головуючий суддя - Савицький Я.Ф., судді - Шевченко В.В., Головей В.М.) вказану ухвалу місцевого господарського суду скасовано, а справу направлено на розгляд до Господарського суду Одеської області.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, Одеський обласний центр зайнятості та ПП "Будремсервіс" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, у яких просять зазначену постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишивши в силі.
Касаційні скарги мотивовані неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 7, 8 Закону України "Про здійснення державних закупівель", ст.ст. 2, 63, 81 ГПК України.
Відзиву на касаційні скарги не надходило.
У судове засідання з'явився лише прокурор, представники сторін та третьої особи своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.
Розглянувши матеріали касаційних скарг, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Одеського обласного центру зайнятості та ПП "Будрембізнес", третя особа у справі - Державна фінансова інспекція в Одеській області, про визнання недійсним рішення комітету з конкурсних торгів Одеського обласного центру зайнятості, оформленого протоколом оцінки пропозицій конкурсних торгів від 13.01.2014 в частині визнання пропозиції ПП "Будрембізнес" найкращою по лоту № 3, та про визнання недійсним договору № 3014 на виконання підрядних робіт з реконструкції будівлі Савранського районного центру зайнятості по вул. Горького, 12 у смт Саврань, Одеської області, укладеного між Одеським обласним центром зайнятості та ПП "Будрембізнес" від 11.02.2014 на суму 9 468 867,60 грн.
Місцевий господарський суд, залишаючи вказаний позов заступника прокурора Одеської області без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про здійснення державних закупівель" Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, як уповноважений орган, здійснює лише регулювання та координацію у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Таким чином, як зазначив місцевий суд, вказане Міністерство не наділено повноваженнями щодо здійснення контрольних заходів, у тому числі перевірок в сфері державних закупівель. З огляду на що, суд дійшов висновку про непорушення інтересів держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Апеляційної господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, виходив з того, що Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Положенням про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 №634/2011, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України визначено центральним органом виконавчої влади та спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель, метрології. З огляду на що, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок місцевого господарського суду про відсутність порушення інтересів держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та неможливість вказаного Міністерства бути позивачем у даній справі.
Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими та мотивованими, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового акта, виходячи з наступного.
Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.
Зазначене положення кореспондується зі ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час звернення із позовом), відповідно до якої прокуратура виконує функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення із позовом) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 29 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення із позовом) унормовано, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Зміст поняття "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Статтею 7 Закону України "Про здійснення державних закупівель" визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 634/2011 (далі - Положення) визначено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономрозвитку України є спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель, метрології, з питань державно-приватного партнерства, оборонного замовлення.
Згідно з п. 3 цього Положення основними завданнями Мінекономрозвитку України, зокрема, є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері державних закупівель, державного замовлення.
Пунктом 4 Положення визначено, що Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань формує та реалізовує державну політику у сфері державних закупівель, зокрема, розробляє та затверджує відповідні нормативно-правові акти; здійснює проведення моніторингу та аналізу системи державних закупівель; надає роз'яснення щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель; здійснює в установленому порядку погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника; погоджує навчальні програми з підготовки спеціалістів у сфері закупівель та підвищення їх кваліфікації; забезпечує видання безоплатного державного офіційного друкованого видання з питань державних закупівель, безоплатного міжнародного інформаційного видання з питань державних закупівель та функціонування безоплатного веб-порталу уповноваженого органу з питань закупівель; формує державне замовлення на постачання продукції для державних потреб і координує роботу державних замовників щодо його розміщення та виконання.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заступник прокурора Одеської області, визначивши та оцінивши наявність порушення державних інтересів, звернувся до суду із даним позовом, в інтересах держави, обравши позивачем у даній справі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, як спеціально уповноваженого державою органу щодо реалізації державної політики у сфері державних закупівель.
Доводи касаційних скарг про те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України не є контролюючим органом у сфері державних закупівель, а відтак, визначення його заступником прокурора позивачем у даній справі не є правомірним з огляду на положення ст. 2 ГПК України та ст. 8 Закону України "Про здійснення державних закупівель", визнаються колегією суддів неспроможними, оскільки, з системного аналізу вказаних норм вбачається, що прокурор не обмежений правом подання позову в інтересах держави тільки в особі того уповноваженого органу, який наділений контролюючими функціями, а має визначати той орган, на який покладені відповідні функції (у тому числі регулятивні координаційні), спрямовані на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
Інших норм, якими б встановлювалося право чи обов'язок прокурора заявляти позови в інтересах держави в особі лише контролюючих органів, скаржниками не наведено.
Решта доводів касаційних скарг також не спростовують правомірність оскаржуваної постанови у даній справі, та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення касаційних скарг Одеського обласного центру зайнятості та ПП "Будремсервіс", та скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 у справі № 916/1142/15-г Господарського суду Одеської області.
В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційних скарг покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості та касаційну скаргу Приватного підприємства "Будремсервіс" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 у справі № 916/1142/15-г Господарського суду Одеської області залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І. Поляк