ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 січня 2011 року < Час проголошення > № 2а-19011/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Гарант»
доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва
проскасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004542302/0 від 10.12.2010, №0004552302/0 від 10.12.2010, прийняті ДПІ у Солом'янському районі міста Києва.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.01.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 02.02.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02.12.2010 за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ Фірма «Гарант»ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було складено ОСОБА_1 № 19376/23-02/21574923 (далі -ОСОБА_1 перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 274396 грн., а також порушення п.п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 326331 грн.
10.12.2010 на підставі ОСОБА_1 перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0004542302/0, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 411594 грн., в тому числі штрафні санкції -137198 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0004552302/0, яким у зв'язку з порушенням п.п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 489497 грн., в тому числі штрафні санкції -163166 грн.
Як встановлено судом, протягом 2008-2009 років між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100039671) укладено договори № 6 від 01.08.2008 про продаж товару (згідно додаткової угоди № 1 -столи торгівельні); № 7 від 01.08.2008 про надання послуг з технічного обслуговування електрогосподарства ринку «Солом'янський»; № 8 від 01.08.2008 про надання інформаційно-консультаційних послуг з питання оподаткування та податкового планування діяльності позивача; № 18 від 01.09.2008 про оренду рухомого майна (шафа, вітрина, холодильний прилавок тощо); № 19 від 01.09.2008 про надання послуг з прибирання ринку «Солом'янський»; № 22 від 01.09.2008 про надання послуг сторожів, сантехніка, вантажника, різноробочого; № 43 від 30.12.2008 про виконання ремонту тротуарного покриття та підлоги на території ринку «Солом'янський»; № 130 від 02.10.2009 про виконання робіт з підготовки будівлі ринку до зимового сезону; № 133 від 15.12.2009 про виконання робіт з чищення від снігу покрівлі ринку; № 136 від 25.12.2009 про виконання робіт з миття скляних поверхонь, санітарної обробки, миття туалетів на території ринку; № 137 від 25.12.2009 про надання послуг сторожів, сантехніка, вантажника, різноробочого; № 138 від 25.12.2009 про надання послуг з технічного обслуговування електрогосподарства ринку; № 140 від 28.12.2009 про виконання робіт з прочищення каналізаційної мережі на ринку (далі -Договори). На виконання вказаних договорів ТОВ «С.Дж.Р.Груп»поставило товари, виконало роботи та надало послуги ТОВ Фірма «Гарант»на загальну суму 1646377,63 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 274396,27 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними та податковими накладними. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначені товари, роботи та послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши в їх ціні податок на додану вартість.
Водночас, з аналізу ОСОБА_1 перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів у зв'язку з укладенням таких договорів без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп», що підтверджувалось поясненнями директора та головного бухгалтера ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_1, викладеними у протоколі допиту свідка від 18.08.2010.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність договорів поставки, виконання робіт та надання послуг, а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.
Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку вищевказаних Договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, а також податкових накладних, підписаних посадовими особами ТОВ «С.Дж.Р.Груп».
Суд не бере до уваги посилання позивача на пояснення директора та головного бухгалтера ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_1, викладені у протоколі допиту свідка від 18.08.2010, у яких, зокрема, вказується на факти фіктивного підприємництва у вигляді створення та використання ТОВ «С.Дж.Р.Груп»для незаконної діяльності, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.
Інших доказів, які б підтверджували факт підписання реєстраційних, фінансових та інших документів від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»неналежними особами, відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, а також податкових накладних, юридична особа ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
Водночас, зобов'язання за Договорами між ТОВ Фірма «Гарант»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, а також податковими накладними та платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, копії яких залучені до матеріалів справи.
Реальність господарських операцій між ТОВ Фірма «Гарант»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»також підтверджується наявною в матеріалах справи ліцензією на будівельну діяльність № 316541 від 04.06.2007, виданою Міністерством регіонального розвитку та будівництва України згідно з наказом №2-л від 04.06.2007, яка свідчить про наявність у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»в період проведення відповідних ремонтних робіт права на здійснення такої діяльності.
Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ Фірма «Гарант»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ Фірма «Гарант»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як видно з матеріалів справи та підтверджується даними офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»діяло на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100039671 від 08.05.2007. Таким чином, враховуючи, що на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.
Отже, суми податку на додану вартість, віднесені ТОВ Фірма «Гарант»до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставлених товарів та наданих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.
Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в ОСОБА_1 перевірки висновок ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про порушення ТОВ Фірма «Гарант»пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0004542302/0 від 10.12.2010 -безпідставним та неправомірним.
Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»м валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи, що витрати ТОВ Фірма «Гарант»за Договорами з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок ОСОБА_1 перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0004552302/0 від 10.12.2010 -безпідставним та неправомірним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.
Водночас, позивач у позовній заяві просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004542302/0 від 10.12.2010, №0004552302/0 від 10.12.2010, прийняті ДПІ у Солом'янському районі міста Києва.
Проте, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст.ст. 7, 11 КАС України, також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду України від 16.06.2009 у справі №21-684.
За таких умов суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування спірних податкових повідомлень-рішень №0004542302/0 від 10.12.2010, №0004552302/0 від 10.12.2010, прийнятих ДПІ у Солом'янському районі міста Києва.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Гарант»задовольнити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення №0004542302/0 від 10.12.2010 та №0004552302/0 від 10.12.2010, прийняті Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Гарант»(03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 24) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяОСОБА_2