ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04 лютого 2011 року < Час проголошення > № 2а-12199/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Медицина ВМ»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
проскасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000392312/0 від 19.01.2010, прийняте ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.02.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.02.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
28.12.2009 за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Медицина ВМ»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт № 3212/32-12/34432418 (далі - Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 85166,00 грн.
19.01.2010 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000392312/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127749 грн., в тому числі штрафні санкції -42583 грн.
Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Новасистем»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100267587) було укладено договори №042/м від 20.09.2007 щодо виконання робіт по розробці проекту цін амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних медичних послуг в лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я, санаторно-курортних підприємствах та інших медичних закладах; №0031/м від 01.11.2007 щодо виконання робіт по проведенню навчання по практичному користуванню та інформаційній підтримці 2-х комплексів програм; №0035/м від 24.12.2007 щодо виконання робіт по розробці програмного забезпечення «Медичне обслуговування страхових компаній»; №153/м від 28.05.2008 щодо виконання робіт по доопрацюванню програмного забезпечення «Медичне обслуговування страхових компаній»та наповнення бази даних; №160/м від 17.06.2008 щодо виконання робіт по розробці проекту цін амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних медичних послуг в лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я, санаторно-курортних підприємствах та інших медичних закладах; №187/м від 19.09.2008щодо виконання організації та проведення інформаційно-консультативного обслуговування з питань ціноутворення медичних послуг та організації госпрозрахункової діяльності в санаторно-курортних закладах (далі -Договори), на виконання яких ТОВ «Новасистем»виконало роботи на користь ТОВ «Медицина ВМ»загальною вартістю 510996 грн. (в тому числі ПДВ -85166,00 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі та податковими накладними. З банківських виписок, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній виконані роботи оплатив повністю, в тому числі сплативши в їх ціні податок на додану вартість.
З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 85166,00 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів у зв'язку з їх укладенням без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ «Новасистем», що підтверджувалось поясненнями засновника ТОВ «Новасистем»ОСОБА_1, наданих Бобруйському міжрайонному відділу Управління Департаменту фінансових розслідувань Комітету державного контролю Республіки Білорусь по Могильовській області на запит ГУПМ ДПА України, а також визнанням недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та первинних документів з реквізитами ТОВ «Новасистем»з моменту реєстрації постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.11.2008 у справі №2ф-739-08 та визнання банкрутом ТОВ «Новасистем»постановою Господарського суду Київської області від 10.12.2009 у справі №Б19/366-09.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність договорів на виконання робіт, а також актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.
Судом не приймається посилання відповідача на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.11.2008 у справі №2ф-739-08, якою було визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та первинні документи з реквізитами ТОВ «Новасистем», оскільки за результатами перегляду вказаного судового рішення воно було скасоване ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2010, а провадження у справі після передачі справи за підсудністю закрите ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2010. Інших доказів визнання недійсними у судовому порядку вищевказаних Договорів, актів здачі-прийняття робіт, а також податкових накладних, підписаних посадовими особами ТОВ «Новасистем»суду не надано.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на пояснення засновника ТОВ «Новасистем»ОСОБА_1, надані Бобруйському міжрайонному відділу Управління Департаменту фінансових розслідувань Комітету державного контролю Республіки Білорусь по Могильовській області на запит ГУПМ ДПА України, оскільки, по-перше, незважаючи на неодноразові вимоги суду вказані пояснення так і не були надані, по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді підробки документів, фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду. Інших доказів, які б підтверджували факт підписання реєстраційних, фінансових та інших документів від імені ТОВ «Новасистем»неналежними особами, відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, актів здачі-прийняття робіт, а також податкових накладних, юридична особа ТОВ «Новасистем»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано, а визнання постановою Господарського суду Київської області у справі №Б19/366-09 від 10.12.2009 банкрутом та затвердження ухвалою від 08.04.2010 ліквідаційного балансу ТОВ «Новасистем»не може слугувати підставою для висновку про нікчемність реєстраційних, фінансових та інших документів товариства.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
Водночас, з матеріалів справи видно, що зобов'язання за Договорами між ТОВ «Медицина ВМ»та ТОВ«Новасистем»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі, податковими накладними та банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.
Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «Медицина ВМ»та ТОВ«Новасистем» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Медицина ВМ»та ТОВ«Новасистем»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як видно з матеріалів справи, на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Новасистем»було зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з рахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього на той момент права на складання податкових накладних.
Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 85166,00 грн., віднесена ТОВ «Медицина ВМ»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості наданих послуг, що підтверджується банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.
Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Новасистем»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про завищення ТОВ «Медицина ВМ»податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 85166,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення -безпідставним та неправомірним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0000392312/0 від 19.01.2010, прийнятого ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.
За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медицина ВМ»задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000392312/0 від 19.01.2010, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медицина ВМ»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяОСОБА_2