ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 січня 2011 року < Час проголошення > № 2а-18854/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомВищого навчального закладу «Київський університет ринкових відносин»у формі товариства з обмеженою відповідальністю
доДержавної податкової інспекції у ОСОБА_1 районі міста Києві
проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Вищий навчальний заклад «Київський університет ринкових відносин»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі -Київський університет ринкових відносин) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010332340 від 23.09.2010, прийняте ДПІ у ОСОБА_1 районі міста Києва.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.01.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 02.02.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
07.09.2010 посадовими особами ДПІ у ОСОБА_1 районі міста Києва було складено Акт перевірки за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 0350/26/53/23-02030494 (далі -Акт перевірки), у якому зафіксовано порушення Київським університетом ринкових відносин п.п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»внаслідок проведення в період з 01.01.2010 по 06.09.2010 розрахункових операцій на загальну суму 104019,77 грн. без видачі відповідних розрахункових документів (касові чеки не містили назву господарської одиниці), а також невідповідності суми готівки на місці проведення розрахунків у розмірі 101,72 грн.
23.09.2010 на підставі Акту перевірки було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010332340, яким до позивача відповідно до п. 1 ст. 17, ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 520607,45 грн.
Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку ДПІ у ОСОБА_1 районі міста Києва про порушення позивачем п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у вигляді проведення в період з 01.01.2010 по 06.09.2010 розрахункових операцій на загальну суму 104019,77 грн. без видачі відповідних розрахункових документів стала відсутність у відповідних касових чеках назви господарської одиниці «Їдальня».
Згідно з п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідно до додатку 1 до Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296, (далі -Положення про форму та зміст розрахункових документів) у фіскальному касовому чеку на товари (послуги) обов'язково зазначається назва господарської одиниці. При цьому, згідно з п. 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
Як видно з матеріалів справи, спірні розрахункові операції проводились з використанням реєстратора розрахункових операцій DATECS MP-50, заводський номер ДУ 01009383, фіскальний номер НОМЕР_1, який відповідно до реєстраційного посвідчення №2653002714 призначений для використання в господарській одиниці ВНЗ «Київський університет ринкових відносин»«Їдальня», що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Березняківська, 26-б.
Відповідно до п. 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296, господарська одиниця -це стаціонарний або пересувний об'єкт, у т. ч. транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції, при цьому назвою господарської одиниці є назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).
З матеріалів справи видно, що за місцем знаходження ТОВ «Київський університет ринкових відносин»на виконання ч. 1 ст. 28 Закону України «Про вищу освіту»організовано пункт харчування, який, проте, не передбачений у структурі товариства в якості самостійної господарської одиниці під назвою «Їдальня». Доказів існування договорів оренди або інших документів, які б засвідчували право позивача на господарську одиницю «Їдальня», суду не надано.
Водночас, відповідно до свідоцтва №1-36-1656, виданого позивачу ОСОБА_1 районною у місті Києві державною адміністрацією 29.12.2003, в якості повної назви об'єкту громадського харчування, розміщеного за адресою м. Київ, вул. Березняківська, 26-б вказано не «Їдальня», а «Київський університет ринкових відносин».
За таких умов, суд приходить до висновку, що назвою господарської одиниці, яка відповідно до додатку 1 до Положення про форму та зміст розрахункових документів повинна зазначатись у фіскальному касовому чеку на товари (послуги), є не «Їдальня», а «Київський університет ринкових відносин», як і було вказано у відповідних касових чеках
Крім того, за змістом п. 2.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01.12.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 107/5298, реєстраційне посвідчення, в тому числі розділ про назву господарської одиниці, заповнюється посадовою особою органу державної податкової служби, з урахуванням чого суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення до відповідальності суб'єкта господарювання за неправильне заповнення реєстраційного посвідчення посадовою особою податкового органу.
Враховуючи викладене, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у ОСОБА_1 районі м. Києва про порушення ТОВ «Київський університет ринкових відносин»п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій -безпідставним та неправомірним в цій частині.
Крім того, з Акту перевірки видно, що підставою для висновку ДПІ у ОСОБА_1 районі міста Києва про порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»стала встановлена відповідачем невідповідність суми готівки на місці проведення розрахунків у розмірі 101,72 грн.
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Як видно з Акту перевірки, під час перевірки ТОВ «Київський університет ринкових відносин»було виявлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій (714,30 грн.) з роздрукованими денними звітами РРО (612,58 грн.) у розмірі 101,72 грн., що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно з ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкції як адміністративно-господарський штраф.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
З аналізу викладених норм вбачається, що фінансова санкція за порушення вимог п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачена ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено судом, ДПІ у ОСОБА_1 районі міста Києва при прийнятті рішення №0010332340 від 23.09.2010 в частині застосування до ТОВ «Київський університет ринкових відносин»штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», було дотримано вимоги ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне рішення №0010332340 від 23.09.2010 в частині застосування до ТОВ «Київський університет ринкових відносин»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 508,60 грн. в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування в цій частині спірного рішення ДПІ у ОСОБА_1 районі міста Києва.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття ним спірного рішення №0010332340 від 23.09.2010 в частині застосування до ТОВ «Київський університет ринкових відносин»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 520 098, 85 грн.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.
З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог у сумі 3,39 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський університет ринкових відносин»задовольнити частково.
2. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010332340 від 23.09.2010, прийняте Державною податковою інспекцією у ОСОБА_1 районі міста Києва, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 520 098, 85 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський університет ринкових відносин»(02152, м. Київ, вул. Березняківська, 26-Б) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 39 коп. (три гривні 39 коп.).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяОСОБА_2