"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/32834/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - Управління) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року,
У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про: визнання неправомірною відмови Управління щодо зарахування пільгового обчислення стажу; зобов'язання відповідача зарахувати у пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців) періоди роботи з 26 квітня 1980 року по 31 жовтня 1986 року, з 1 листопада 1986 року по 28 лютого 1992 року, як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі; зобов'язання Управління зробити перерахунок та виплату пенсії з моменту призначення пенсії.
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Управління в перерахунку пенсії ОСОБА_2 з врахуванням пільгового стажу. Зобов'язано Управління провести перерахунок пенсії ОСОБА_2, зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 26 квітня 1980 року по 31 жовтня 1986 року, з 1 листопада 1986 року по 28 лютого 1992 року, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. Зобов'язано Управління зробити перерахунок пенсії, що виплачується ОСОБА_2 з врахуванням пільгового стажу з 9 квітня 2014 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року скасовано постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2014 року, прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Адміністративний позов в частині вимог про визнання неправомірною відмову Управління в перерахунку пенсії позивачу з урахуванням пільгового обчислення стажу та зобов'язання Управління зарахувати в пільговому обчисленні період роботи з 26 квітня 1980 року по 31 жовтня 1986 року, з 1 листопада 1986 року по 28 лютого 1992 року, як трудовий стаж на території районів прирівняних до районів Крайньої Півночі із розрахунку: один рік роботи на території районів прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районі Крайньої Півночі за один рік і шість місяців і здійснити перерахунок пенсії позивачу по 14 лютого 2014 року залишено без розгляду. Визнано неправомірною відмову Управління в перерахунку ОСОБА_2 пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу. Зобов'язано зарахувати до трудового стажу ОСОБА_2 період його роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі з 26 квітня 1980 року по 31 жовтня 1986 року, з 1 листопада 1986 року по 28 лютого 1992 року на пільгових умовах, із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців та здійснити перерахунок та виплату пенсії починаючи з 15 лютого 2014 року, з урахуванням пільгового обчислення стажу.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру: з 26 квітня 1980 року по 31 жовтня 1986 року - в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області); з 1 листопада 1986 року по 28 лютого 1992 року - в районі Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).
У довідці Прикарпатського управління бурових робіт ПАТ «Укрнафта» від 4 серпня 2014 року №10-1030 про вказані періоди роботи позивача зазначено, що робота вахтово-експедиційним методом проводилась в режимі 15 робочих днів в місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, по 12 год. за добу, з урахуванням часу в дорозі, і з таким же періодом відпочинку за місцем постійного проживання з відпрацюванням місячної та річної норми робочого часу. Зазначено, що до заробітної плати ОСОБА_2 виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавались додаткові відпустки.
Із лютого 1992 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено пенсію за віком із зарахуванням спірного періоду роботи в одинарному розмірі.
На звернення позивача з проханням провести перерахунок пенсії із зарахуванням періоду роботи з 26 квітня 1980 року по 31 жовтня 1986 року, з 1 листопада 1986 року по 28 лютого 1992 року в півторакратному розмірі Управління листом від 26 вересня 2014 року повідомило позивача про відсутність для цього підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок пенсії позивача з врахуванням періоду його роботи з 26 квітня 1980 року по 31 жовтня 1986 року, з 1 листопада 1986 року по 28 лютого 1992 року, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців.
До вказаного висновку суди попередніх інстанцій прийшли з огляду на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (абзац другий пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV).
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац третій пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV).
Статтями 1-4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.
У статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки..
Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року №1908-VII «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з п'яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28 (далі - Інструкція).
За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.
Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.
Відповідно до пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року №794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10 лютого 1960 року.
Про надання таким працівникам пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, у вказаній постанові не зазначено.
Отже, вирішуючи спір, суди не проаналізували наведені норми права та не навели свої міркування чи дає позивачу право на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік і шість місяців) його робота до 1 січня 1991 року вахтовим методом по 15 днів у місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за трудовим договором з підприємством, що не було розташоване у цих районах.
Що стосується визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 1 січня 1991 року, то суди попередніх інстанцій не проаналізували чинне законодавство України яке регулює питання обчислення такого стажу після 1 січня 1991 року, зокрема багатосторонню Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, двосторонню Угоду між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, двосторонню тимчасову Угоду між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді В.І. Ємельянова
О.П. Стародуб