"22" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/46046/12
К/9991/47473/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Малиніна В.В.,
Штульман І.В.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Розівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - Розівське РВ ГУ МВС України в Запорізькій області) про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - ГУ МВС України в Запорізькій області) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року
та ОСОБА_4 на постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2011 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року, -
У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням змін, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Запорізькій області № 1808 від 14 листопада 2011 року в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ;
- визнати протиправним його звільнення з органів внутрішніх справ на підставі наказу ГУМВС України в Запорізькій області № 1808 від 14 листопада 2011 року;
- поновити його на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ ГУ МВС України в Запорізькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2011 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Запорізькій області № 1808 від 14 листопада 2011 року в частині накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено в цій частині нове про зобов'язання Розівського РВ ГУ МВС України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_4 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 8 грудня 2011 року по 30 грудня 2011 року. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
В обґрунтування касаційних скарг сторони посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ОСОБА_4 ставить питання про скасування постанов судів попередніх інстанцій в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, та ухвалення в цій частині нового рішення про їх задоволення, а ГУ МВС України в Запорізькій області - про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції, яка, на його думку, ухвалена відповідно до закону та скасована помилково.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ГУ МВС України в Запорізькій області підлягає задоволенню, а ОСОБА_4 частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з 17 вересня 2001 року. На час прийняття оскаржуваного наказу обіймав посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Розівського РВ ГУ МВС України в Запорізькій області.
9 жовтня 2011 року у приміщенні кафе «Світлана» по вулиці Леніна в смт Розівка Запорізької області між дружиною позивача ОСОБА_5, з одного боку, та ОСОБА_6 разом із іншими особами, з другого боку, відбувся конфлікт. Під час цього конфлікту у приміщенні кафе перебував і позивач. Внаслідок даних обставин громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до Розівського РВ ГУ МВС України в Запорізькій області із усними заявами про скоєне правопорушення. Однак, кримінальну справу відносно дружини позивача ОСОБА_5 не порушено та протокол про адміністративне порушення не складено.
3 листопада 2011 року наказом Розівського РВ ГУ МВС України в Запорізькій області №185 позивачу надано чергову відпустку з 3 листопада 2011 року по 7 грудня 2011 року.
Пунктом 1 наказу начальника ГУ МВС України в Запорізькій області від 14 листопада 2011 року № 1808 "Про покарання працівників Розівського РВ ГУ МВС України в області" за грубе порушення вимог підпунктів 1, 5 статті 10 Закону України «Про міліцію», статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Кодексу честі працівника ОВС (наказ МВС України від 11 січня 1996 року №18) та Етичного кодексу працівника ОВС (№7км/8 від 5 жовтня 2000 року) не вжив заходів аби заспокоїти свою дружину та дозволив собі нетактовну поведінку по відношенню до громадян, ОСОБА_4 притягнено до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, за підпунктом "є" пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Положення про проходження служби).
16 листопада 2011 року помічник начальника з кадрового забезпечення ГУ МВС України в Запорізькій області лейтенант міліції ОСОБА_10 ознайомив ОСОБА_4 із вказаним наказом, та на підставі цього ж наказу вніс до трудової книжки позивача запис про звільнення з органів внутрішніх справ, відібрав у позивача службове посвідчення та особистий номер, видав позивачу трудову книжку та військовий квиток.
Зазначені обставини стали підставою для проведення службового розслідування по факту недійсного внесення запису до трудової книжки позивача, за результатом якого 29 листопада 2011 року помічнику начальника з кадрового забезпечення ГУ МВС України в Запорізькій області лейтенанту міліції ОСОБА_10 оголошено неповну посадову відповідність.
У зв'язку з цим, 30 листопада 2011 року ГУ МВС України в Запорізькій області листом №3/8-4152 повідомило ОСОБА_4 про недійсність запису в його трудовій книжці про звільнення з органів внутрішніх справ, та про те, що він є співробітником органів внутрішніх справ. Також, повідомлено, що 8 грудня 2011 року, після виходу з чергової відпустки, він зобов'язаний приступити до виконання службових обов'язків, у зв'язку з чим йому необхідно прибути до ГУ МВС України в Запорізькій області для вирішення питання щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ.
Однак, після закінчення відпустки ОСОБА_4 для подальшого проходження служби не прибув.
Наказом Розівського РВ ГУ МВС України в Запорізькій області від 9 грудня 2011 року № 202 бухгалтеру наказано припинити нарахування ОСОБА_4 грошового утримання з 8 грудня 2011 року через його відсутність на службі.
Оскільки суди під час розгляду справи встановили, що вчинення позивачем дисциплінарного проступку не доведено, а наказ ГУ МВС України в Запорізькій області № 1808 від 14 листопада 2011 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ прийнято в період його перебування у відпустці, колегія суддів погоджується з висновком судів про визнання його протиправним та скасування.
Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_4 про визнання протиправним звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлення на службі, то суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині з огляду на таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
За змістом частини першої статті 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Враховуючи те, що ГУ МВС України в Запорізькій області наказ по особовому складу про звільнення ОСОБА_4 не видавало, то, відповідно, дисциплінарне стягнення відносно нього у вигляді звільнення не виконано.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про відсутність події звільнення позивача з посади, у зв'язку з чим відмовили в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлення на службі.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, передбачено, що у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
Оскільки позивача з органів внутрішніх справ звільнено не було, то, відповідно, відсутні підстави не тільки для його поновлення, але й для виплати середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу з 8 грудня 2011 року по 30 грудня 2011 року.
Висновок апеляційного суду про те, що з 8 грудня 2011 року позивач перебував у вимушеному прогулі не з власної вини, оскільки працівник відділу кадрів вилучивши у нього службове посвідчення та жетон працівника міліції фактично позбавив його підстав для виконання своїх службових обов'язків є помилковим з огляду на таке.
ГУ МВС України в Запорізькій області за результатами службового розслідування щодо недійсного внесення запису до трудової книжки ОСОБА_4 встановило, що останній є співробітником органів внутрішніх справ та перебуває на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Розівського РВ ГУ МВС України в Запорізькій області. Про встановлені обставини ГУ МВС України в Запорізькій області повідомило позивача листом від 30 листопада 2011 року, в якому зазначило, що 8 грудня 2011 року, після виходу з чергової відпустки, він зобов'язаний приступити до виконання службових обов'язків. Вказаний лист ОСОБА_4 отримав 1 грудня 2011 року (а.с.61), однак, на службу у зазначений час не прибув і до виконання своїх службових обов'язків не приступив.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 не був звільнений з органів внутрішніх справ, та починаючи з 1 грудня 2011 року йому було відомо про перебування його на службі в органах внутрішніх справ, а тому період з 8 грудня 2011 року по 30 грудня 2011 року не можна вважати часом вимушеного прогулу, у зв'язку з чим вимоги в цій частині не можуть бути задоволені.
З огляду на наведене, апеляційний суд безпідставно зобов'язав Розівське РВ ГУ МВС України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_4 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 8 грудня 2011 року по 30 грудня 2011 року
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам зібраним по справі, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог, а тому його рішення було безпідставно скасовано апеляційним судом.
Стаття 226 КАС України надає суду касаційної інстанції право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 222, 226, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області задовольнити.
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року скасувати.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.
Судді В.В.Швець
В.В.Малинін
І. В.Штульман