08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/53399/13
К/800/55410/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Бутенка В.І., Швеця В.В.,
здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області (далі - УПФ) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області (далі - Фонд) про стягнення заборгованості на виплату пільгових пенсій за касаційними скаргами представників сторін на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року,
У червні 2013 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив стягнути з Фонду 3236,79 грн. виплачених за період з 01.12.2012 року по 30.04.2013 рік пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві отриманих в державах СНД.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фонду на користь УПФ 3236,79 грн. виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.12.2012 року по 30.04.2013 року.
Вінницький апеляційний адміністративний суд рішенням від 9 жовтня 2013 року постанову окружного суду скасував та ухвалив нову про часткове задоволення позову. Стягнуто 2795,75 грн. виплаченої пенсії по інвалідності.
У касаційних скаргах представники сторін, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просять рішення цього суду скасувати, при цьому представник позивача наполягає на залишенні в силі постанови суду першої інстанції, представник відповідача на ухваленні нового рішення про відмову в задоволенні позову.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг з урахуванням наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на Фонд покладено обов'язок по відшкодуванню витрат по виплаті пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання до України.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність покладення зазначених витрат на Фонд, проте не погодився, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати на виплату пенсії ОСОБА_4, посилаючись на те, що останній отримав каліцтво не на виробництві і не під час виконання трудових обов'язків та не з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Висновок апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та є законним і обґрунтованим.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від19 травня 2015 року (справа № 21-241а15).
Обґрунтованим є висновок суду і в частині безпідставності позову щодо відшкодування витрат на виплату пенсії ОСОБА_4
За правилами статті 2 Закону № 1105- XIV ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, у фізичних осіб, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Статтею 8 цього Закону визначено перелік осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку. Зокрема, обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю;
2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Як установлено судами, нещасний випадок з ОСОБА_4 стався через необережну поведінку останнього в приміщенні класної кімнати під час занять у групі продовженого дня, тобто даний нещасний випадок не підпадає під дію Закону № 1105- XIV, оскільки стався не на виробництві, а отже Фонд не повинен здійснювати відшкодування пенсії
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області відхилити, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
В.В. Швець