01 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/19006/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Бутенка В.І., Штульман І.В.,
здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний прогрес-2006» (далі - ТОВ «Будівельний прогрес-2006) до Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі - ВДВС), третя особа - товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «Новаційні системи» про визнання протиправними дії, допущені при здійсненні виконавчого провадження, зобов'язання скасувати постанову про стягнення виконавчого збору та повернути неправомірно стягнутий виконавчий збір за касаційною скаргою представника відповідача на судові Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року, -
У грудні 2012 року представник ТОВ «Будівельний прогрес-2006» звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
визнати протиправними дії державного виконавця, допущені при здійсненні виконавчого провадження та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору;
зобов'язати відповідача повернути виконавчий збір, яки стягнуто неправомірно.
Посилався на неправомірність стягнення виконавчого збору, оскільки ТОВ «Будівельний прогрес-2006» не було відомо про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання у добровільному порядку виконати напис нотаріуса.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року, залишеною без змін Донецьким апеляційним адміністративним судом від 14 лютого 2012 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано постанову ВДВС про стягнення виконавчого збору від 23 листопада 2011 року ВП №29636928. Зобов'язано повернути ТОВ «Будівельний прогрес-2006» виконавчий збір у розмірі 32000 грн. У решті в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і залишити позовну заяву без розгляду. Вказує на те, що боржника належним чином було повідомлено про відкриття виконавчого провадження та невиконання у визначені строки рішення.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 4 листопада 2010 року №2677-VI; далі - Закон № 606-ХІV) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 28 Закону № 606-ХІV).
Виходячи з положень зазначених норм закону (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), правової позиції, висловленої Верховним Судом України у Постанові від 28 січня 2015 року ( Справа №3-217гс14), сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує виконання судового збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на його примусове виконання.
Згідно з пунктом 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за №865/4158 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону.
Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.
Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, постанова державного виконавця від 4 листопада 2011 року про відкриття виконавчого провадження боржником не отримана, що не давало підстав державному виконавцю стверджувати про відмову боржника добровільного виконати виконавчий документ.
В той же час жодних дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса за період з 4 по 25 листопада 2011 року, державним виконавцем не здійснено. Борг погашений в добровільному порядку.
Доводи касаційної скарги висновок судів не спростовують.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
І.В. Штульман