м. Вінниця
25 вересня 2015 р. Справа № 802/2859/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом
управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 своєчасно не сплачував страхові внески до фонду, в зв'язку з чим, утворилась заборгованість (недоїмка) зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 918 грн. 27 коп. Оскільки, заборгованість в добровільному порядку не погашена, УПФ України в місті Вінниці звернулось до суду з позовом про стягнення коштів.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Разом з тим, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив про причини неявки, суд не повідомив, адже на адресу суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Враховуючи вказане, суд вважає, що вжив всіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи.
Керуючись приписами ст. 122 та ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд вказаної справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в УПФУ в місті Вінниці, код ДРФО НОМЕР_1, до січня 2011 року являвся платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон) визначено коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, до яких відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 даного Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносяться фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
8 липня 2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції: "фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого Законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах .
Всупереч вимогам статті 20 Закону, відповідач не сплатила суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в зв'язку з чим виникла недоїмка в сумі 918 грн. 27 коп., що підтверджується карткою особового рахунку платника (а.с. 8-12).
Згідно пункту 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), територіальні органи Пенсійного фонду за формою та в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Позивачем вживались заходи для погашення відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків, а саме: направлялась вимога про сплату боргу № Ф 274 від 07.08.2015р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, боржник протягом 10 робочих днів після отримання вимоги не сплатив зазначену у вимозі суму боргу.
Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість перед УПФУ в місті Вінниці за 2010 рік в сумі 918 грн. 27 коп., що підтверджується карткою особового рахунку платника (а.с. 8-12), корінцем вимоги № Ф 274 від 07.08.2015р. (а.с. 5).
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та вищезазначені положення чинного Законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21000, код ДРФО НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 37979905, р/р 25607323420103 ОПЕРВ ПАТ "Державний ощадбанк" МФО 302076) заборгованість зі сплати стартових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2010 рік в сумі 918 грн. 27 коп. (дев'ятсот вісімнадцять грн. 27 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя підпис ОСОБА_2
Копія вірна Суддя:
Секретар: