08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/24594/13
К/800/2171/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Бутенка В.І., Швеця В.В.,
здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФ) про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, за касаційними скаргами позивач та представника відповідача на судові рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року,
У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:
визнати неправомірними дії ГУ ПФ, допущені при перерахунку пенсії, що призвело до її зменшення;
зобов'язати відповідача з 01.11.2011 року здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, проценту надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством;
вчинити дії по виплаті недоплаченої пенсії за вказаний період.
Посилався на незаконність перерахунку пенсії, оскільки такий перерахунок призвів до її зменшення.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області в задоволенні позову відмовлено.
Харківський апеляційний адміністративний суд рішенням від 21 листопада 2012 року постанову районного суду скасував та ухвалив нову про задоволення позову. Визнано незаконними дії ГУ ПФ, допущені при перерахунку ОСОБА_4 пенсії за віком. Зобов'язано здійснити перерахунок пенсії з 01.11.2011 року, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених законодавством, згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ (в редакції Закону №3591-IV від 04.04.2006 року).
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 8 квітня 2013 року виплавлено описку в постанові від 21 листопада 2012 року та відмовлено в задоволенні клопотання про ухвалення додаткового судового рішення в частині встановлення строку для подання відповідачем звіту про виконання постанови.
У касаційних скаргах позивач та представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просять судові рішення цього суду скасувати. При цьому позивач наполягає на скасуванні ухвали від 8 квітня 2013 року, а представник відповідача на скасуванні постанови від 21 листопада 2012 року і залишенні в силі рішення суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг з наступних підстав.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звільнений в запас 30.09.2010 року. З 01.10.2010 року йому призначено пенсію відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції Закону України від 04.04.2006 року № 3591-IV) на рівні 90% від грошового забезпечення.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 березня 2011 року зобов'язано ГУ ПФ здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_4 з 01.10.2010 року, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ (в редакції Закону України від 04.04.2006 року № 3591-IV), тобто з 7191,60 грн. Зобов'язано відповідача вчинити дії по виплаті недоплачених ОСОБА_4 з 01.10.2010 року сум пенсій, нарахованої виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, проценту надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ (в редакції Закону України від 04.04.2006 року № 3591-IV).
На виконання зазначеної постанови, пенсію позивача було перераховано з 01.10.2010 року до 6833,94 грн., з 01.12.2010 року - 6839,44 грн., з 01.01.2011 року - 6847,44 грн., з 01.04.2011 року - 6854,44 грн.
28.02.2012 року повідомлено ОСОБА_4 про те, що з 01.11.2011 року йому припинено нарахування пенсії, яка присуджена відповідно до судового рішення від 2 березня 2011 року, та обраховано пенсійні виплати з урахуванням положень законів України від 14 червня 2011 року №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон №3491-VI), від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), від 22 грудня 2011 року № 4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 7 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - постанова КМУ №393).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що пенсія ОСОБА_4 обрахована відповідно до діючого законодавства.
Апеляційний суд, при ухваленні рішення про задоволення позову, виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ, а не постанова КМУ №393.
Висновок апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України № 3591-IV пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 7 Закону № 3491-VI доповнено Прикінцеві положення Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.
Враховуючи вище зазначене, положення Закону № 3491-VI могли поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності зазначеними нормативно-правовим актом, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з'явилося після набрання згаданими актами чинності.
Таким чином висновок апеляційного суду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки пенсійне забезпечення позивача мало здійснюватися відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Відносно касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року, необхідно зазначити наступне.
У січні 2013 року позивач звернувся із заявою про виправлення описки в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року та ухвалення додаткового рішення про зобов'язання ГУ ПФ в місячний термін подати звіт про виконання постанови суду.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року звернення ОСОБА_4 задоволено частково. Виправлено описку, допущену в резолютивній частині постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року, замість слів «пенсії за віком» читати «довічної пенсії за вислугу років». У задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про ухвалення додаткового рішення про зобов'язання подати суду звіт про виконання судового рішення, апеляційний, суд виходив з того, що всі позовні вимоги, які були заявлені, вирішені при розгляді справи.
Висновок апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
Відповідно до частини статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Умови та порядок судового контролю визначається статтею 267 КАС України. Згідно частини першої цієї норми суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Виходячи з положень зазначеної норми, існують дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Одна із них це судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне рішення, інша за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем не заявлялась вимога про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, тому у суду не було правових підстав до ухвалення додаткового рішення. Проте, це не позбавляє позивача можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою, передбаченої частиною дев'ятою статті 267 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, ОСОБА_4 відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
В.В. Швець