08 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/35474/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Бутенка В.І., Швеця В.В.,
здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті» (далі - ТОВ «Ріелті Сіті») до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС) про визнання дій протиправними та стягнення збитків за касаційною скаргою представника позивача на судові рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, -
У червні 2011 року представник ТОВ «Ріелті Сіті» звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними дії ВДВС, які виразилися у несвоєчасному знятті арешту з майна, та стягнути 97 620, грн. збитків, завданих такими діями..
Посилався на те, що через невчасне зняття державним виконавцем арешту з майна ТОВ «Ріелті Сіті», останньому завдані значні матеріальні збитки у вигляді штрафу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Київський апеляційний адміністративний суд рішенням від 15 травня 2012 року постанову окружного суду скасував та ухвалив нову про часткове задоволення позову. Визнано протиправними дії державного виконавця ВДВС. У решті в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Вказує на те, що ТОВ «Ріелті Сіті» понесло збитки через бездіяльність державного виконавця, тому має право на їх відшкодування.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) державні виконавці як і будь які інші посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
При цьому, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом № 606-ХІV.
Згідно з частинами першою та другою статті 50 вище згаданого Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частина третя статті 49 Закону № 606-ХІV).
За правилами пункту 2.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за №364/3657, однією із підстав для внесення до Реєстру заборони відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомості майна є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження нерухомого майна, що подається, зокрема, органами державної виконавчої служби у зв'язку з накладенням арешту на об'єкти нерухомості (звільнення з-під арешту).
Згідно пункту 2.2 цього Положення органи та посадові особи надсилають до Реєстратора заяву в день накладення (зняття) заборони (арешту).
Як установлено судом апеляційної інстанції, що відповідає фактичним обставинам справи, державний виконавець копію постанови про закінчення виконавчого та припинення чинності арешту майна боржника від 02.06.2011 року у встановлений законом строк сторонам не направив, заяву про вилучення обтяження об'єкта нерухомості, на який був накладений арешт, надіслав до Єдиного реєстру обтяжень лише 15.06.2011 року, в той час коли постанова про зняття арешту винесена 02.06.2011 року.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправними дії державного виконавця.
Щодо позовної вимоги про стягнення збитків, заподіяних діями державного виконавця, необхідно зазначити наступне.
Згідно із частиною другою статті 87 Закону № 606-ХІV збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Визначення збитків наведено у статті 22 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень цієї норми збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає складові елементи шкоду - це протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Згідно фактичних обставин, встановлених судами, представником позивача не доведено причинного зв'язку з діями державного виконавця та збитками, заподіяними підприємству в результаті штрафних санкцій. Як установлено судами, копію постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на все майно боржника від 11.04.2011 року представником позивача отримано 29.04.2011 року. Рішення суду, за яким накладено арешт на майно, виконано 30.05.2011 року. Постанова про зняття арешту з майна отримана боржником 01.06.2011 року
Наведені обставини не дають підстав вважати, що у зв'язку з протиправними діями державного виконавця, які виразилися у несвоєчасному направленні: копії постанови про закінчення виконавчого провадження і припинення чинності арешту майна боржника; заяви про вилучення обтяження об'єкта нерухомості - застосовано штраф за невиконання умов договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості укладеного 03.04.2011 року.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті» задовольнити відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
В.В. Швець