"01" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/5941/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Головчук С.В.,
Черпака Ю.К.,
секретар Музичка Н.В.,
за участю представника позивача - Семикіної Л.В. та представника третьої особи Берник Ю.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної виконавчої служби України та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго- МИГ» до Державної виконавчої служби України, третя особа Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,-
У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-МИГ» звернулося до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини №10432/06 від 26 липня 2012 року у справі «Харук та інші проти України» в частині виконання державою - відповідачем рішень національних судів: 1) рішення арбітражного суду міста Києва від 26 серпня 1998 року у справі №17/233 про стягнення 1163898,38 грн. основного боргу та 113195,00 грн. держмита; 2) рішення Вищого арбітражного суду України від 10 квітня 2001 року у справі №2/12 про стягнення 4164912,55 грн. Просило також зобов'язати Державну виконавчу службу України вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження по виконанню зазначеного рішення Європейського суду з прав людини.
Поставною Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго- МИГ» задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року скасовано та позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини №10432/06 від 26 липня 2012 року у справі «Харук та інші проти України» в частині виконання державою - відповідачем рішень національних судів: рішення арбітражного суду міста Києва від 26 серпня 1998 року у справі №17/233 про стягнення 1163898,38 грн. основного боргу та 113195,00 грн. держмита та рішення Вищого арбітражного суду України від 10 квітня 2001 року у справі №2/12 про стягнення 4164912,55 грн. Зобов'язано Державну виконавчу службу України вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення Європейського суду з прав людини №10432/06 від 26 липня 2012 року у справі «Харук та інші проти України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго- МИГ» шляхом виконання рішень національних судів: рішення арбітражного суду міста Києва від 26 серпня 1998 року у справі №17/233 та рішення Вищого арбітражного суду України від 10 квітня 2001 року у справі №2/12.
Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанцій відповідач та третя особа звернулися з касаційними скаргами в яких посилаються на допущені судом норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим за наслідками розгляду касаційної скарги відповідач просив відмовити у задоволенні позову, а третя особа - залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 17 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення Європейський суд з прав людини від 26 липня 2012 року у справі «Харук та інші проти України», а саме:
(a) держава - відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1 та 1500 (одна тисяча п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацію судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці гуми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти..
У зв'язку з фактичним виконання у повному обсязі рішення суду та перерахуванням грошових коштів стягувачу у сумі 31055,20 грн. (3000 тис євро), постановою державного виконавця від 29 січня 2013 року закінчено виконавче провадження.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-МИГ» відповідно до договору про відступлення права вимоги від 10 серпня 2012 року №10-08/12 У добровільно передало право вимоги щодо сплати заборгованості за рішенням Арбітражного суду міста Києва від 26 серпня 1998 року та Вищого арбітражного суду України від 10 квітня 2001 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест», а отже втратило статус потерпілого щодо виконання зазначених рішень.
Скасовуючи судове рішення першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції встановив, що на момент відкриття виконавчого провадження договір про відступлення права вимоги було розірвано, заміна сторони у виконавчому провадженні не відбулася, тому статусу стягувача за рішеннями національних судів Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-МИГ» в установленому порядку не позбавлялося. У зв'язку з чим, судом прийнято рішення про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання рішення Європейського суду з прав людини та зобов'язано вжити дії щодо відкриття виконавчого провадження.
Однак, зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними виходячи з наступного.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини 1 статі 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.
Таким чином, державний виконавець вчиняє дії або бездіяльність тільки в межах виконавчого провадження.
Пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження»), зокрема, статтею 51 вище зазначеного Закону встановлено підстави для відновлення виконавчого провадження.
Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, якщо, зокрема, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною, чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення та зобов'язання останнього вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження неможливо вирішити з урахуванням чинної постанови державного виконавця про завершення виконавчого провадження. Дана постанова позивачем не оскаржується.
Даючи оцінку бездіяльності відповідача та наявності чи відсутності підстав для вчинення ним певних дій, суди залишили без ували зазначену обставину та в ході розгляду справи не уточнили позовні вимоги щодо оскарження постанови державного виконавця про завершення виконавчого провадження, яка нерозривно зв'язана із заявленими Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-МИГ» позовними вимогами.
Таким чином, судами допущено неповноту з'ясування обставин у справі, що істотно впливають на правильність вирішення справи, тому рішення підлягають скасуванню з поверненням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів -
Касаційні скарги Державної виконавчої служби України та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго- МИГ» до Державної виконавчої служби України, третя особа Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії скасувати та справу направити на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.В. Ліпський
Судді С.В. Головчук
Ю.К. Черпак