01 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/64856/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Бутенка В.І., Штульман І.В.,
здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ) про зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 6 травня 2011 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року,
У березні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:
визнати незаконними дії УПФ щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2
зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи на посаді машиніста аміачно-холодильної установки з 27 вересня 1977 року по 16 листопада 2005 року та призначити пенсію на пільгових умовах.
Посилався на те, що має всі правові підстави до призначення пенсії, оскільки в період з 27.09.1997 року по 20.05.1999 року обіймав посаду машиніста холодильно-аміачної установки, яка занесена до списку №2.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 6 травня 2011 року, залишеною без змін Львівським апеляційним адміністративним судом від 28 серпня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними дії УПФ щодо відмови ОСОБА_4 в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №2. Зобов'язано призначити та розпочати виплату пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши період роботи на посаді машиніста холодильно-аміачної установки у ВАТ «Калуський харчовик» з 27 вересня 1977 року по 16 листопада 2005 року до пільгового стажу.
В касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що позивач для призначення пенсії надав документи, які не оформленні належним чином, тому немає законних підстав для зарахування до пільгового стажу період роботи на посаді машиніста аміачно-холодильної установки з 27 вересня 1977 року по 29 травня 1999 року.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, у лютому 2011 року ОСОБА_4 звернувся до УПФ із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 (далі - Список № 2). Листом від 11 березня 2011 року повідомлено про відмову у призначенні пенсії з тих підстав, що період роботи з 27.09.1977 року по 29.05.1999 року у ВАТ «Калуський харчовик» не може бути врахованим до стажу, який би давав право на призначення пенсії за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з обґрунтованості позову, оскільки згідно записів трудової книжки ОСОБА_4 він в період за 27 вересня 1977 року по 16 листопада 2005 року працював на посаді машиніста холодильних - аміачних установок ВАТ «Калуський харчовик», яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах праці за Списком №2.
Висновок судів в частині необхідності зарахування періоду роботи, в тому числі з 27 вересня 1977 року по 29 травня 1999 року, на посаді машиніста холодильних - аміачних установок ВАТ «Калуський харчовик» зазначеного до пільгового стажу відповідає дійсним обставинам справи та є законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 1 січня 1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 Закону №1788-ХІІ.
Пунктом "а" статті 100 згаданого Закону встановлено, що особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Як зазначено у пункті 3 наказу Міністерства праці і соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 «Про затвердження застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до списків.
Професія, яку обіймав позивач у період за 27 вересня 1977 року по 16 листопада 2005 року, входила до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 «Об утверждении списков производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах» та увійшла до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону №1788-ХІІ).
У трудовій книжці ОСОБА_4 зазначено, що він з 27 вересня 1977 року по 16 листопада 2005 року працював на посаді машиніста холодильних-аміачних установок Калуської харчосмакової фабрики, а згодом ВАТ «Калуський харчовик». Записи трудової книжки підтверджуються уточнюючими довідками про пільговий характер роботи. За результатами атестації робочих місць підтверджено право ОСОБА_4 на пільгову пенсію за списком №2 (наказ від 30.05.1994 року №52а).
З урахуванням зазначених обставин та норм права, період роботи позивача з 27 вересня 1977 року по 16 листопада 2005 року на посаді машиніста холодильних-аміачних установок Калуської харчосмакової фабрики, повинен бути зарахований до пільгового трудового стажу.
Проте судами невірно визначено спосіб захисту порушеного права, тому рішення судів в цій частині підлягають зміні.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 162 КАС України. Відповідно до пункту 2 частини першої цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які мають пільгових характер роботи, визначаються законами України №1788-ХІІ, №1058-ІV.
На підставі зазначених нормативних актів, УПФ при вирішенні питання про призначення пенсії наділене дискреційними повноваженнями, при цьому при наявності звернення суб'єкт владних повноважень повинен прийняти рішення.
Як свідчать матеріали справи, рішення по зверненню позивача від 15.02.2011 року не приймалося, а лише листом повідомлено про відсутність підстав до призначення пенсії.
З урахуванням наведених обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають зміні в частині визначення способу захисту порушеного права. Із зобов'язання УПФ призначити та розпочати виплату ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах на зобов'язання УПФ розглянути заяву ОСОБА_4 від 15.02.2011 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням того, що період роботи позивача з 27 вересня 1977 року по 29 травня 1999 року на посаді машиніста холодильних-аміачних установок Калуської харчосмакової фабрики, повинен бути зарахований до пільгового трудового стажу.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 6 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року змінити в частині способу захисту порушеного права.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області розглянути заяву ОСОБА_4 від 15 лютого 2011 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» і з урахуванням того, що період роботи позивача з 27 вересня 1977 року по 29 травня 1999 року на посаді машиніста холодильних-аміачних установок Калуської харчосмакової фабрики повинен бути зарахований до пільгового стажу та прийняти рішення.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
І.В. Штульман