м. Вінниця
30 вересня 2015 р. Справа № 802/2945/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука К.О.,
за участі секретаря судового засідання Павліченко А.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: управління Пенсійного фонду України в місті Ладижин Вінницької області
до: публічного акціонерного товариства "Біолік"
про: стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Ладижин Вінницької області до публічного акціонерного товариства "Біолік" (надалі - ПАТ "Біолік") про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсії, призначеної ОСОБА_3 на пільгових умовах, за період з березня 2015 року по червень 2015 року в сумі 3573 гривні 63 копійки.
Враховуючи викладене, орган Пенсійного фонду звернувся до суду щодо стягнення зазначеного боргу з відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях. При цьому зазначила, що орган Пенсійного фонду неправомірно продовжив ПАТ "Біолік" термін відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_3 до 30 липня 2017 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.
Публічне акціонерне товариство "Біолік" перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ладижин Вінницької області.
З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2009 року ОСОБА_3 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується протоколом №10139 від 11 серпня 2009 року (а.с.8), розпорядженням №132344 від 08 вересня 2011 року (а.с. 9).
Обов'язок по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку вказаної пенсії покладено на ПАТ "Біолік" у період з 30 липня 2009 року по 29 липня 2014 року.
Суд встановив, що відповідач відшкодував фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії по гр. ОСОБА_3 за вказаний вище період в повному обсязі.
Проте, розпорядженням УПФ у Тростянецькому районі № 13244 від 19 вересня 2014 року ОСОБА_3 проведено перерахунок пільгової пенсії та визначено новий період до 30 липня 2017 року.
З огляду на викладене позивачем направлено на адресу ПАТ "Біолік" повідомлення та розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно з якого відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати по пенсіонеру ОСОБА_3, починаючи з березня 2015 року по червень 2015 року.
Визначаючись з приводу позовних вимог, суд зважає на таке.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, також працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з абз.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІ.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто для жінок після досягнення 55 років, а для чоловіків - після досягнення 60 років.
Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 6.1 Розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 у розмірі 100 відсотків.
Крім того, відповідно до вимог Інструкції "Про порядок організації оформлення, фінансування та виплати пенсій, грошової допомоги підприємствами поштового зв'язку України" управлінням Пенсійного фонду України компенсуються витрати за доставку пенсій згідно тарифів, встановлених Укрпоштою. Відповідно до Інструкції зазначена компенсація підлягає відшкодуванню на рахунки Пенсійного фонду.
За правилами, встановленими пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
З ситсемного аналізу наведених норм слідує, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати органу Пенсійного фонду фактичні витрати, пов'язані із виплатою та доставкою пільгової пенсії ОСОБА_3 до досягнення нею 55 річного віку, а саме до 29 липня 2014 року.
З матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2014 року ОСОБА_3 досягнуто пенсійного віку, а саме 55 років.
Судом встановлено, що позивачем на адресу ПАТ "Біолік" надіслано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з грудня 2014 року по пенсіонерці ОСОБА_3
Як свідчить вказаний розрахунок, позивачем збільшено пенсійний вік застрахованої особи та продовжено термін відшкодування пільгової пенсії по вказаній пенсіонерці до 29 липня 2017 року.
Позивач зазначає, що підставою для направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є те, що з 01.10.2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року, яким до наведеної статті було внесено зміни, та, зокрема, було здійснено підвищення пенсійного віку для жінок.
Однак, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 вийшла на пенсію 30.07.2009 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.
Відтак, позивач безпідставно збільшив строк відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3 до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами та доповненнями, оскільки остання вийшла на пенсію до прийняття Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
З огляду на викладене до гр. ОСОБА_3 не застосовується дія Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та є безпідставним включення її до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з березня 2015 року по червень 2015 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необгрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
З урахуванням положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для компенсації судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до адміністративного суду з позовом.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович