7 жовтня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, Калуська районна державна адміністрація Івано-Франківської області, про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2015 року,
У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що за час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі в період з 1991 року до 1992 рік вони побудували фундамент для житлового будинку, а у 1998 році розлучились. У травні 2014 року вона дізналась, що відповідач самостійно побудував новий житловий будинок, використавши при цьому спільно побудований фундамент.
Ураховуючи те, що ОСОБА_5 неправомірно позбавив її права власності на фундамент, у зв'язку з чим вона змушена буде здійснювати будівництво на новому місці, ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 321, 1166 ЦК України просила суд стягнути з відповідача на її користь 36 095 грн на відшкодування шкоди, тобто половину вартості фундаменту.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 21 067 грн на відшкодування майнової шкоди. У решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_6, просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові ОСОБА_4, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що позивач не довела неправомірних дій відповідача та причинного зв'язку таких дій із завданою, на її думку, шкодою, що згідно зі ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України є її процесуальним обов'язком. При цьому з інших правовідносин позов не пред'являвся.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_6, відхилити.
Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:Д.Д. Луспеник
Б.І. Гулько С.Ф. Хопта