25 вересня 2015 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дьоміна О.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від
4 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права користування жилим приміщенням,
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2, зазначала, що у 1999 році зі згоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на правах члена сім'ї вселилась до квартири
АДРЕСА_1 в м. Миколаєві. Із 1999 року по 2006 рік проживала однією сім'єю, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у зазначеній квартирі. Після смерті ОСОБА_4 вона продовжує проживати і користуватися квартирою АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, підтримує квартиру у належному стані, сплачує комунальні послуги. Іншого житла для проживання не має.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 квітня 2015 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_1
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 4 червня 2015 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням апеляційного суду Миколаївської області від
4 червня 2015 року, ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 квітня 2015 року, вірно виходив із наступного.
Квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва і перебуває на балансі ПП «Шалгіс», відповідно до довідки якого від 2 березня 2015 року квартиронаймачем вищезазначеної квартири є ОСОБА_3 Позивач у 1999 році, на правах члена сім'ї ОСОБА_4 вселилась у квартиру АДРЕСА_1, де по 19 березня 2006 року постійно проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Разом із тим, суд апеляційної інстанції правильно вважав, що факт проживання у спірній квартирі однією сім'єю позивача разом з ОСОБА_4 не доводить того, що вони набули право користування даною квартирою у встановленому законом порядку, оскільки останні не проживали разом з ОСОБА_3 на правах членів сім'ї наймача у спірній квартирі. Крім того, відсутні докази, які б свідчили про родинний зв'язок ОСОБА_4 з ОСОБА_3, а також докази письмової згоди ОСОБА_3 на вселення позивача та ОСОБА_4 у спірну квартиру.
Так, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що доводи, на які посилається позивач, не можуть бути підставою для визнання за нею права на проживання в спірній квартирі, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 335 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Зі змісту рішення апеляційного суду Миколаївської області від
4 червня 2015 року і доданих матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваного судового рішення.
Керуючись пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від
4 червня 2015 року.
Копію цієї ухвали та додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ О.О. Дьоміна