іменем україни
30 вересня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Коротуна В.М., Маляренка А.В., Парінової І.К., Cтупак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Сумської області - прокурора м. Суми в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Сумській області до Сумської міської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування частини рішення Сумської міської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою Сумської міської ради на рішення апеляційного суду Сумської області від 12 травня 2015 року,
У листопаді 2014 року заступник прокурора Сумської області - прокурор м. Суми (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Сумській області звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування частини рішення Сумської міської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що за результатами вивчення Державною інспекцією сільського господарства рішення Сумської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0635 га за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1 та рішення про затвердження вищевказаного проекту землеустрою було встановлено, що ці рішення прийняті з порушенням земельного законодавства в частині передачі в оренду земельної ділянки, зокрема, без дотримання вимог ст. 134 Земельного кодексу України.
Враховуючи вказане, прокурор просив визнати рішення Сумської міської ради VI скликання XXXV сесії від 04 грудня 2013 року № 2880-МР в частині надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_1 м. Суми, під розміщеним на ній магазином, площею 0,0635 га, протиправним та скасувати його в цій частині, визнання недійсним договору оренди, укладеним між Сумською міською радою та ОСОБА_1 від 11 лютого 2014 року щодо земельної ділянки площею 0,0635 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 березня 2015 року, позов задоволено. Визнано рішення Сумської міської ради VI скликання XXXV сесії від 04 грудня 2013 року № 2880-МР в частині надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1 під розміщеним магазином, площею 0,0635 га, протиправним та скасовано його в цій частині.
Визнано недійсним договір оренди, укладений між Сумською міською радою та ОСОБА_1 від 11 лютого 2014 року щодо земельної ділянки, площею 0,0635 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1.
Стягнуто на користь держави з Сумської міської ради, ОСОБА_1 в дольовому порядку судовий збір в сумі 487,20 грн., тобто по 243,60 грн. з кожного.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 травня 2015 року, рішення суду першої інстанції скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено.
У касаційній скарзі Сумська міська рада просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки до повноважень Державної інспекції сільського господарства в Сумській області не входить здійснення контролю за дотриманням законодавства при передачі в оренду земельних ділянок, які належать до земель житлової та громадської забудови, то оскаржуваним рішенням міської ради не зачіпаються права та інтереси Державної інспекції сільського господарства в Сумській області і дана юридична особа не є належним позивачем по справі.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.
Судами встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 15 березня 2013 року № 729 ОСОБА_1 придбав у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 нерухоме майно - магазин площею 89,4 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Суми.
У вказаному договорі зазначено: «Продавець сповіщає покупця, що земельна ділянка площею 0,0156 га, кадастровий номер НОМЕР_1, перебуває у тимчасовому платному користуванні».
Рішенням Сумської міської ради від 31 липня 2013 року № 2587-МР - ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під розміщеним магазином для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, орієнтовною площею 0,0635 га.
Рішенням від 04 грудня 2013 року № 2880-МР Сумська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та надала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0635 га під розміщення магазину по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, терміном на п'ять років.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи рішення Сумської міської ради від 04 грудня 2013 року протиправним, скасовуючи його частково та визнаючи недійсним договір оренди, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка відповідно до вимог земельного законодавства повинна була передаватися в оренду шляхом проведення земельних торгів, що не було зроблено Сумською міською радою, тобто суд вірно застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 134 ЗК України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до функцій Державної інспекції сільського господарства в Сумській області не входить здійснення контролю за дотриманням законодавства при передачі в оренду земельних ділянок, які належать до земель житлової та громадської забудови.
З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.
Так, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка дійсно належить до земель житлової і громадської забудови.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на таку категорію землі, як землі житлової та громадської забудови.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду в агропромисловому комплексі.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень Державної інспекції сільського господарства України у сфері здійснення державного контролю за
використанням та охороною земель належить контроль в частині додержання органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Відповідно до п. 4 положення про Державну інспекцію сільського господарства в Сумській області Державна інспекція сільського господарства України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням у дію об'єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Таким чином, вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції належним чином не врахував те, що до повноважень Державної інспекції сільського господарства України як центрального органу виконавчої влади входить державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом при ухваленні рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права належним чином не встановлені, таке рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Сумської міської ради задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 12 травня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: В.М. Коротун
А.В. Маляренко
І.К. Парінова
О.В. Cтупак