"08" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/30264/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Шведа Е.А.,
розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі за позовом ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області про визнання незаконним та скасування пункту вимоги,
Державне підприємство «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» звернулося до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області про визнання незаконним та скасування пункту 2 вимоги № 19-07-13-14/2988 від 15.06.2010 року.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано пунк 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Тернопільській області №19-07-13-14/2988 від 15.06.2010 року.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, впродовж вересня-грудня 2009 року між Управліннями Держкомзему України в районах Тернопільській області (замовник) та ДП «Тернопільський НДПІЗ» (виконавець) були укладені договори про розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Згідно вказаних договорів виконавець зобов'язувався за технічним завданням замовників розробити технічну документацію із землеустрою щодо надання документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадян України.
21.05.2010 року працівниками Державної фінансової інспекції в Тернопільській області була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності ДП «Тернопільський НДПІЗ» за період з 01.01.2009 року по 01.04.2010 року, за результатами якої був складений акт № 07-20/53 від 21.05.2010 року.
У ході ревізії встановлено, що у кадастрових зйомках 3776 технічних документацій відсутні документи щодо погодження меж приватизованої земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, через що вказана документація виготовлена із порушенням вимог законодавства, а саме: ст. 56 Закону України «Про землеустрій» та ст. 198 Земельного кодексу України, а тому їх вартість в сумі 427292,16 грн. не підлягала відшкодуванню за рахунок коштів Стабілізаційного фонду і як наслідок на зазначену суму державного бюджету завдано матеріальної шкоди.
15.06.2010 року Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області було прийнято вимогу № 19-07-13-14/2988 про усунення порушень фінансової дисципліни, в якій, зокрема ставиться питання щодо повернення до Державного бюджету України 427292,16 грн. за виготовлені з порушенням вимог чинного земельного законодавства 3776 технічних документацій, вартість яких не підлягала відшкодуванню за рахунок коштів Стабілізаційного фонду.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії.
У пункті 2 вказаної вимоги зазначено про необхідність відшкодування коштів.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, проте виходив з помилкових мотивів, у зв'язку з цим рішення суду першої інстанції належить змінити у частині мотивів задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно.
Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст. 220, 222, 225, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Тернопільській області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року у цій справі скасувати.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року змінити у частині мотивів відмови у задоволенні позову.
В решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: