"16" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/69740/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів: Ланченко Л.В., Рибченка А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012
у справі № 2а-11797/11/1370 Львівського окружного адміністративного суду
за позовом Приватного підприємства (ПП) «Термоком»
до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (ДПІ)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 29.03.2011 № 0000322350.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Позивач не реалізував своє право подання заперечень проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача податкового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.03.2011 № 122/232/32200983. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за серпень 2010 року на суму 25719,00 грн. за нікчемним правочином з поставки від ТОВ «Будмонополія» товарів (послуг). Висновок про нікчемність правочинів позивача із вказаними постачальниками обґрунтовано відсутністю у цих постачальників основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів, обладнання), виробничих потужностей, трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки.
На підставі акта перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 № 0000322350 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 25719,00 грн. за основним платежем та 6430,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Будмонополія» підрядних послуг (послуг з обслуговування систем вентиляції, монтажних робіт по установці лічильників та вузла обліку теплової енергії) та товарно-матеріальних цінностей (фланець стальний, клапан зворотній, фільтри фланцевий, манометри, лічильники тепла) підписані акти здачі-приймання виконаних робіт; від імені ТОВ «Будмонополія» виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за серпень 2010 року.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податку на включення суми ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).
Обов'язкове встановлення факту поставки товару (послуги) як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Дійшовши висновку про не підтвердження у судовому процесі реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Будмонополія» підрядних послуг та товару, як підстави для відмови в позові, суд першої інстанції виходив із встановлених у справі обставин щодо відсутності у цього постачальника трудових ресурсів, основних засобів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, відсутності доказів щодо транспортування обладнання на адресу позивача, при тому, що місцезнаходження ТОВ «Будмонополія» - м. Дніпропетровськ, вул. Юних Ленінців, 24/25; ненадання позивачем пояснень щодо цих обставин. Надаючи оцінку документам, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит в сумі 25719,00 грн. (податкові накладні, рахунки-фактури, протоколи погодження договірної ціни, акти здачі-приймання виконаних робіт, акти приймання підрядних робіт за типовою формою № КБ-2в), суд першої інстанції, крім вище зазначених обставин щодо господарської діяльності ТОВ «Будмонополія», взяв до уваги листи контрагентів (замовників) ПП «Термоком», на виконання договорів підряду з якими останнє посилається як на підставу укладення угод з ТОВ «Будмонополія» (Регіональне відділення № 2 філії «Центр післядипломної освіти» ПАТ «Укртелеком», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Вернадського», ритейлінгова компанія «Євротек», Комунальна міська дитяча клінічна лікарня), щодо виконання робіт з ремонту, обслуговуванню обладнання ПП «Термоком» (а.с. 228-229, 249-250, т.1-й). Враховані судом першої інстанції також пояснення представника ДПІ з посиланням на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2011 про надання дозволу на проведення обшуку, постанову судді Центрального районного суду м. Сімферополя від 05.07.2011 про проведення обшуку, постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.07.2011 про розкриття банківської таємниці щодо використання ТОВ «Будмонополія» в організованій схемі незаконної податкової мінімізації.
Оцінка судом першої інстанції доказів зроблена з дотриманням вимог статті 86 КАС , а висновок суду першої інстанції щодо правової оцінки встановлених обставин відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з цією правовою позицією надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.
Висновок апеляційного суду щодо факту поставки позивачу ТОВ «Будмонополія» підрядних послуг та товарно-матеріальних цінностей зроблений без врахування обставин, на які посилається ДПІ як на підставу, з якої не були враховані надані позивачем документи. Апеляційних суд виходив з факту наявності у позивача документів первинного обліку (рахунки-фактури, протоколи погодження договірної ціни, акти здачі-приймання виконаних робіт, акти приймання підрядних робіт за типовою формою № КБ-2в) та податкових накладних, визнавши цей факт єдиною підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, не звернувши, однак, увагу на те, що за наявності підтверджених в судовому процесі обставин, які об'єктивно ставлять під сумнів можливість здійснення господарської діяльності з боку ТОВ «Будмонополія» формальна відповідність податкових накладних нормам Закону № 168/97-ВР не є безумовним підтвердженням факту поставки від ТОВ «Будмонополія» на адресу позивача.
Не застосовані судом апеляційної інстанції норми Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568. Так, згідно з пунктом 1цих Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (пункт 17 Правил). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: ПідписЛ.В. Ланченко
підписА.О. Рибченко