06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/64304/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
за участю секретаря - Калініна О.С.
та представників сторін:
від позивача - Тарасенко О.І.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2013
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014
у справі № 811/3105/13-а
за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив»
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, адміністративний позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Креатив» з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за листопад та грудень 2012 року, з урахуванням матеріалів перевірок, отриманих від інших державних податкових інспекцій щодо правомірності нарахування податку на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт від 05.07.2013 №4/11-23-15-02/31146251, в якому зафіксовано порушення вимог пунктів 198.1, 198.4 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.18) декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі податку на додану вартість 2849049,00 грн. та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.19) декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму податку на додану вартість 91398,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 15.07.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: № 311231502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 91398,00 грн.; № 411231502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4273574,00 грн., в тому числі 2849049,00 грн. за основним платежем та 1424525,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ПП «Компанія Будпромсервіс-Плюс» (виконавець) було укладено договір підряду від 01.10.2012 №5, за умовами якого контрагентом виконано монтаж автоматичної пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу в приміщеннях адміністративно-побутового комплексу з пробовідбірником і лабораторією вхідного контролю, дизель-генераторній установці операторської, підземної галереї, робочої башти, башти попереднього очищення, пристрій розвантаження з автотранспорту, навісу на елеваторному комплексі за адресою вул. Леніна, 1а, с. Берізки, Кривоозерський район, Миколаївська обл.
Виконання умов даного договору підтверджується податковими накладними та платіжними дорученнями. Сума, в розмірі 32455,91 грн., включена до складу податкового кредиту у листопаді 2012 року.
Також, між позивачем та ПП « 777-Наталі» укладено договори поставки, відповідно до умов яких позивачем придбано насіння соняшнику урожаю 2012 року. Виконання умов договорів підтверджується видатковими накладними; податковими накладними; розрахунками коригування; товарно-транспортними накладними, платіжним дорученням.
Сума, в розмірі 2816592,50 грн. (з урахуванням розрахунку коригування, відображеного в податковій декларації за грудень 2012 року) та в розмірі 91398,34 грн., включена до складу податкового кредиту у листопаді та грудні 2012 року, відповідно.
Крім того, матеріали справи свідчать, що одним із основних видів діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів. У останнього в наявності виробничі потужності, технічні та технологічні можливості для здійснення господарських операцій щодо придбання, зберігання товару та його переробки, про що свідчать договори оренди майна, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та оборотно-сальдова відомість по рахункам 103, 104, 106, 109 «Необоротні активи».
Відповідно до пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.
Однією з умов, укладених позивачем з ПП « 777-Наталі» договорів, є те, що останній гарантував що він є сільськогосподарським товаровиробником відповідно до пункту 14.1.235 Податкового кодексу України. Товар, що є предметом поставки за даними договорами вироблений (вирощений) безпосередньо продавцем і належить до категорії товарів, визначених пунктом 14.1.234 Податкового кодексу України. Товар, який є предметом договорів, на момент його поставки покупцю (позивачу), є власністю продавця та не обтяжений правами на нього зі сторони третіх осіб та державних органів. Умови оплати товару - 100% передплата.
Судами встановлено, що ПП « 777-Наталі» є сільськогосподарським підприємством, яким обрано спеціальний режим оподаткування.
Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 209.5 статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.
Таким чином, чинним законодавством не обмежено право платника податків, в даному випадку позивача, на можливість формування податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних сільськогосподарським підприємством.
Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП «Компанія Будпромсервіс-Плюс» та ПП « 777-Наталі» товару та робіт, підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про фактичне підтвердження наявності у ПАТ «Креатив» підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам податку на додану вартість до податкового кредиту у листопаді та грудні 2012 року.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль