01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/68443/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на додаткову постанову Турківського районного суду Львівської області від 25 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі № 2а-1/11 (876/4284/14, 876/4286/14) за позовом ОСОБА_6 до Красненської сільської ради Турківського району Львівської област,і третя особа - ОСОБА_4 про визнання частково недійсними рішень та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -
ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Красненської сільської ради Турківського району Львівської област,і третя особа - ОСОБА_4, в якому просив: визнати частково недійсними рішення Красненської сільської ради Турківського району Львівської області № 26 від 28.07.2006 року, №109 від 10.04.2008 року в частині передачі ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1551 га в урочищі ,,Біля хати", рішення № 153 від 04.11.2008 року; визнати недійсним Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_4 в частині земельної ділянки площею 0,1551 га.
Постановою Турківського районного суду Львівської області від 26 січня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано частково недійсними рішення сесії Красненської сільської ради Турківського району від 28.07.2006 року за № 26 та від 10.04.2008 року за № 109 про передачу ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,1551 га в урочищі ,,Біля хати" в с. Красне Турківського району Львівської області, визнано Державний акт, виданий Красненською сільською радою Турківського району Львівської області від 13.06.2008 року про право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,1551 га серії НОМЕР_1 недійсним.
Додатковою постановою від 25 лютого 2011 року Турківський районний суд Львівської області ухвалив визнати недійсним та скасувати рішення сесії Красненської сільської ради Турківського району від 04.11.2008 року за № 153.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року постанову Турківського районного суду Львівської області від 26 січня 2011 року у справі № 2а-1/11 в частині задоволення позовних вимог щодо визнання частково недійсними рішень Красненської сільської ради Турківського району Львівської області від 28.07.2006 року за № 26 та від 10.04.2008 року за № 109 про передачу ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,1551 га в урочищі ,,Біля хати" та визнання недійсним Державного акту, виданого Красненською сільською радою Турківського району Львівської області від 13.06.2008 року про право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,1551 га серії НОМЕР_1 скасовано і провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито. Додаткову постанову Турківського районного суду Львівської області від 25 лютого 2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_5 в особі представника - ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Турківського районного суду Львівської області від 25 лютого 2011 року, скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року в частині залишення додаткової постанови Турківського районного суду Львівської області від 25 лютого 2011 року без змін та ухвалити нове рішення про закриття провадження в частині вимог про визнання недійсним та скасування рішення сесії Красненської сільської ради Турківського району від 04.11.2008 року за № 153.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що рішенням сесії Красненської сільської ради Турківського району Львівської області від 09.01.2006 року за №117 ОСОБА_6 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 1,45 га в урочищі ,,Біля хати" в с. Красне Турківського району Львівської області.
Рішенням сесії Красненської сільської ради Турківського району від 28.07.2006 року за №26 ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1707 га в урочищах ,,Біля хати" та ,,Заподрина" в с. Красне Турківського району Львівської області для обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства площею 1, 254 га, врахувавши і земельну ділянку площею 0,1551 га.
На підставі рішення сесії Красненської сільської ради Турківського району від 10.04.2008 року №109 ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1551 га від 13.06.2008 року серії НОМЕР_2.
Рішенням сесії Красненської сільської ради Турківського району від 04.11.2008 року за № 153 вирішено визнати таким, що втратило чинність рішення від 09.01.2006 року за № 117 Красненської сільської ради у зв'язку з тим, що воно не відповідає вимогам ст. 118 ч.2 Земельного кодексу України.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся в суд з позовом про визнання частково недійсними рішень та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до вимог касаційної скарги, касатор просить закрити провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення сесії Красненської сільської ради Турківського району від 04.11.2008 року за № 153.
Як встановлено раніше судами, даним рішенням від 04.11.2008 року № 153 Красненська сільська рада Турківського району вирішено визнати таким, що втратило чинність рішення від 09.01.2006 року за № 117 Красненської сільської ради у зв'язку з тим, що воно не відповідає вимогам ст. 118 ч.2 Земельного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування даного рішення №153 з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоуправління, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно пункту 5 статті 16 вказаного Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і обов'язки людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Статтею 74 Закону № 280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські ради правомочні вирішувати відповідно до закону питання про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу.
Як раніше встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням сесії Красненської сільської ради Турківського району Львівської області від 09.01.2006 року за №117 ОСОБА_6 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 1,45 га в урочищі ,,Біля хати" в с. Красне Турківського району Львівської області, проте, пізніше рішенням сесії Красненської сільської ради Турківського району від 04.11.2008 року за № 153 вирішено визнати таким, що втратило чинність рішення від 09.01.2006 року за № 117 Красненської сільської ради у зв'язку з тим, що воно не відповідає вимогам ст. 118 ч.2 Земельного кодексу України, яким було передано позивачу безоплатно у приватну власність земельна ділянка.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав на те, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В той же час, в абзаці 5 пункту 5 мотивувальної частини рішення зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Такої ж позиції притримується Верховний Суд України у постанові № 21-64а13 від 4 червня 2013 року щодо регулювання аналогічних правовідносин, зазначаючи, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України, пунктом 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
У справі, що розглядається, органом місцевого самоврядування було прийнято рішення про передачу на праві власності земельної ділянки позивачу. Відповідно до даного рішення виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією права власності на землю (виготовлення документації на земельну ділянку) та виконанням певних обов'язків як власника землі (сплата податків), крім того, позивач заперечує проти скасування даного рішення.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відмовити.
Постанову Турківського районного суду Львівської області від 25 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: